Рішення № 31876003, 23.05.2013, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7512/13-ц

2/712/4835/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі

головуючого - судді Придачук О.А.

при секретарі - Приходько Л.В.

з участю державного виконавця МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції - Сухан М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за скаргою ОСОБА_2 на рішення МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою рішення МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 05 квітня 2013 року міським відділом державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (головним державним виконавцем Сухан М.М.) прийнята постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 36970739 про примусове виконання виконавчого листа № 2-7630/11, виданого 17 січня 2012 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» загальної суми боргу 96629,88 грн. ОСОБА_2 вважає, що це рішення Ужгородського МВ ДВС є неправомірним, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства України, а відповідна постанова від 05 квітня 2013 року підлягає скасуванню на підставі нижченаведеного. Так, у оскаржуваній постанові вказано, що боржником в строк, наданий державним виконавцем для самостійного виконання, виконавчий документ не виконано. Однак, боржник не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження, тому не міг виконати її в наданий строк. Жодних листів, повідомлень, постанов до отримання оскаржуваної постанови від 05 квітня 2013 року скаржник не отримував і доказів про отримання скаржником цієї постанови у державного виконавця не має, тобто державний виконавець не забезпечив відповідне виконання норми ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», що є порушенням вказаної норми закону. Тому виконати постанову про відкриття виконавчого провадження в установлені державним виконавцем для самостійного виконання строки скаржник не міг. В той же час державний виконавець не мав права починати примусове виконання рішення та арештовувати майно боржника (крім випадку одночасного відкриття виконавчого провадження та арешту) у зв'язку з самостійним невиконанням, якщо не мав доказів належного отримання останнім постанови про відкриття виконавчого провадження, що є також фактично порушенням норм ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження». У зв'язку з цим постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05 квітня 2013 року у виконавчому провадженні № 36970739 є незаконною та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного ОСОБА_2 просить визнати рішення міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 36970739 неправомірним і скасувати відповідну постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05 квітня 2013 року, зобов'язати відповідача повідомити органи та установи, що посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію, про скасування арешту, а також стягнути з міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції на користь ОСОБА_2 судові витрати.

ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду скарги був повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні державний виконавець МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції - Сухан М.М. - позовні вимоги не визнав, проти задоволення таких заперечив, пояснивши, що на виконанні в МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції знаходиться виконавче провадження ВП № 36970739 від 05 квітня 2013 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-7630/11, виданого 17 січня 2012 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суми боргу в розмірі 96629,88 грн. 14 березня 2013 року у відповідності до ст. ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, вказано на необхідність боржнику ОСОБА_2 самостійно виконати виконавчий документи у строк до 21 березня 2013 року, копії постанови надіслані сторонам виконавчого провадження для відома та виконання, в тому числі, ОСОБА_2, про що свідчить повідомлення про вручення відправлення, що повернулося на адресу МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції із зазначенням, що квартиру зачинено і повідомлення залишено 18 березня 2013 року о 17 год. 35 хв. та 19 березня 2013 року о 09 год. 40 хв. Тому твердження скаржника про те, що державний виконавець не забезпечив відповідне виконання норми ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» і йому не було відомо про відкриття виконавчого провадження, на думку представника відповідача, не відповідає дійсності. 05 квітня 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Всі вищезазначені процесуальні дії державним виконавцем здійснено у відповідності до вимог нормативних документів, що регулюють примусове виконання рішення суду, а саме - Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції про проведення виконавчих дій тощо. Натомість, скаржником не наведено жодних обґрунтованих підстав порушення вищезазначених норм.

На підставі вищенаведеного просив у задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши пояснення державного виконавця МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції Сухан М.М., дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні в МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції знаходиться виконавче провадження ВП № 36970739 від 05 квітня 2013 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-7630/11, виданого 17 січня 2012 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суми боргу в розмірі 96629,88 грн.

14 березня 2013 року у відповідності до ст. ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, вказано на необхідність боржнику ОСОБА_2 самостійно виконати виконавчий документи у строк до 21 березня 2013 року.

Копії постанови надіслані сторонам виконавчого провадження для відома та виконання, в тому числі, ОСОБА_2, про що свідчить повідомлення про вручення відправлення, що повернулося на адресу МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції із зазначенням, що квартиру зачинено і повідомлення залишено 18 березня 2013 року о 17 год. 35 хв. та 19 березня 2013 року о 09 год. 40 хв.

05 квітня 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що державний виконавець МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції Сухан М.М. при винесенні оскаржуваної постанови діяв відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. При цьому, останній не порушив вимог ч. 1 та. ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», згідно яких державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби; державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 березня 2013 року на адресу начальника МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції надійшов лист від АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з повторним проханням накласти арешт на все майно боржника ОСОБА_2 та оголосити заборону на його відчуження шляхом винесення відповідної постанови.

При цьому суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_2 про те, що він не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження, тому не міг виконати її в наданий строк, жодних листів, повідомлень, постанов до отримання оскаржуваної постанови від 05 квітня 2013 року він не отримував і доказів про отримання скаржником цієї постанови у державного виконавця не має, тобто державний виконавець не забезпечив відповідне виконання норми ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», - оскільки зазначене спростовується повідомленням про вручення відправлення, що повернулося на адресу МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції із зазначенням, що квартиру ОСОБА_2 зачинено і повідомлення залишено 18 березня 2013 року о 17 год. 35 хв. та 19 березня 2013 року о 09 год. 40 хв.

Керуючись ст. ст. 1, 6, 11, 17, 19, 20, 22, 25 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 294, 383-389 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на рішення МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Придачук О.А.