Рішення № 31872607, 28.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-42/11170-2012 28.05.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НВО Промвпровадження»До Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління № 813» Простягнення 2 664 574,18 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Кушнір О.В. - пред. за дов.

Від відповідача Баранець О.В.- пред. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО Промвпровадження" звернулось до господарського суду міста Києва з позовної заявою до Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" про стягнення 2 664574,18 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2012р. позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача 2664574,18 грн. боргу, 53291,48 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з винесеним рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2012р. вищевказане рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2013р. рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2012р. скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суддя Господарського суду міста Києва Борисенко І.І. прийняла справу № 5011-42/11170-2012 до свого провадження, про що було винесено ухвалу суду від 14.03.2013. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2013р. зобов'язано всіх учасників судового процесу надати додаткові пояснення та докази на підтвердження чи заперечення позовних вимог з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 06.03.2013р.

Під час нового розгляду справи, виконуючи вказівки, що містяться у Постанові касаційної інстанції від 06.03.2013р., які є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, відповідно до 111-12 ГПК України.

Позивач надав письмові пояснення та додаткові письмові пояснення з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 06.03.2013р., в якому просить задовольнити позовні вимоги.

В процесі розгляду справи представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, а саме просить стягнути з відповідача 2 616 365,07 гр. основного боргу.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 2 616 365,07 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач надав відзив на виконання ухвали суду, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення учасників процесу, оцінивши докази, які мають значення для справи, врахувавши вказівки Вищого господарського суду України, викладені у Постанові від 10.01.2013р., які згідно ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю «НВО «Промвпровадження» та Публічним акціонерним товариством «Будівельне управління № 813» був укладений договір № 01/12-11 оренди залізничних вагонів, згідно з яким позивач (орендодавець) зобов'язався передати відповідачу (орендарю) в тимчасове платне користування рухомий склад групи думпкарних вагонів з екіпажем у кількості згідно актів прийому-передачі, а відповідач -прийняти та сплачувати за користування цим майном орендну плату.

Розмір орендної плати одного вагону за один день оренди відповідно до умов п. 4.1 договору становить 270 грн.

Згідно з умовами п. 4.6 договору орендар протягом 5 днів з моменту підписання договору зобов'язується сплатити орендодавцю 100 % орендної плати за перший місяць, наступні оплати проводити до 5 числа поточного місяця оренди.

Позивачем згідно Договору № 01/12-11 від 01 грудня 2011 року та актів наданих послуг (за грудень 2012 року - червень 2012 року) було надано відповідачу послуги на загальну суму 5 137 020, 00 грн. з розрахунку по періодах:

- 782 730, 00 грн. за грудень 2011 року

- 929 070. 00 грн. за січень 2012 року

- 869 130, 00 грн. за лютий 2012 року

- 853 740, 00 грн. за березень 2012 року

- 793 800, 00 грн. за квітень 2012 року

- 820 260, 00 грн. за травень 2012 року

- 88 290, 00 грн. за червень 2012 року

На рахунок Позивача за період з 01 грудня 2011 року на час розгляду справи було перераховано 2 974 430, 00 грн. з розрахунку по періодах:

- оплата за оренду вагонів згідно рахунку №13 від 01.02.12. 116 290,00 грн. (банківська виписка від 30.03.12.)

- оплата за оренду вагонів згідно рахунку №24 від 01.03.12. 929 070,00 грн. (банківська виписка від 30.03.12.)

- оплата за оренду вагонів згідно рахунку №24 від 01.03.12. 929 070,00 грн. (банківська виписка від 24.04.12.)

- оплата за оренду вагонів згідно рахунку №13 від 01.02.12. 500 000,00 грн. (банківська виписка від 04.05.12.)

- оплата за оренду вагонів згідно рахунку №145 від 01.05.12. 500 000,00 грн. (банківська виписка від 11.05.12.)

Відповідно до п.4.6. Договору оплата вартості послуг за звітний період здійснюється щомісячно до 5-го числа поточного місяця на підставі рахунка Орендодавця.

Відповідно до п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.04р. № 22 реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа. Оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер (лист Мінфіну від 09.07.07р.).

За твердженням Позивача, враховуючи те, що рахунки, на підставі яких здійснювалась оплата, були виписані без замовлення і не містили посилання на конкретний договір, за позивачем закріплене право спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше за минулі періоди. У даному випадку, відповідач в платіжних документах не зазначав конкретний період, за який вноситься плата, а тому позивач міг здійснити зарахування цих платежів в рахунок погашення заборгованості за минулий період, що не визначений позивачем у даній справі як спірний.

Оскільки відповідачем при перерахуванні зазначених коштів не зазначено період, за який сплачується дана сума коштів (згідно з банківськими виписками частина платежів передбачали сплату за оренду вагонів згідно неіснуючих рахунків без посилання на конкретний укладений між сторонами договір), Позивачем правомірно було зараховано дані кошти наступним чином:

за оренду вагонів у лютому 2012 року за рахунок наступних платежів: 116 290,00 грн. (банківська виписка від 30.03.12.) + 500 000,00 грн. (банківська виписка від 04.05.12.) = 616 290,00 грн. Таким чином заборгованість Відповідача за лютий 2012 року склала 869 130,00 грн. - 616 290,00 грн. = 252 840.00 грн., 853 740, 00 грн. за оренду вагонів у березні 2012 року за рахунок наступних платежів: 929 070,00 грн. (банківська виписка від 30.03.12.). Таким чином за березень 2012 року Відповідач розрахувався у повному обсязі. Крім того, переплата склала 929 070,00 грн. - 853 740, 00 грн. = 75 330,00 грн.

Відповідно до розрахунку Позивача було зараховано 75 330,00 грн. переплати (банківська виписка від 30.03.12.) та 929 070,00 грн. (банківська виписка від 24.04.12.) в рахунок погашення заборгованості, виходячи з наступного розрахунку по періодах:

- 501 984, 18 грн. в рахунок погашення заборгованості, яка виникла станом на 01 грудня 2011 року

- 502 415, 82 грн. в рахунок погашення заборгованості за грудень 2011 року.

Таким чином заборгованість Відповідача за грудень 2011 року склала 782 730, 00 грн. - 502 415, 82 грн. = 280 314,18 грн.

за оренду вагонів у травні 2012 року за рахунок наступних платежів: 500 000,00 грн. (банківська виписка від 11.05.12.). Таким чином заборгованість Відповідача за травень 2012 року склала 820 260, 00 грн. - 500 000, 00 грн. = 320 260.00 грн.

Таким чином заборгованість відповідача перед Позивачем склала 2 664 574,18 грн. з розрахунку:

280 314,18 грн. за грудень 2011 року - 929 070. 00 грн. за січень 2012 року 252 840,00 грн. за лютий 2012 року 793 800, 00 грн. за квітень 2012 року 320 260,00 грн. за травень 2012 року 88 290, 00 грн. за червень 2012 року

12 квітня 2013 року в порядку примусового виконання Рішення суду Державною виконавчою службою було стягнуто на користь Позивача 48 209, 11 грн., що підтверджується банківською випискою від 12.04.13.

За уточненим розрахунком Позивача, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 2 616 365,07 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Договір №01/12-11 від 01.12.2011 є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі відповідачу майна, користування ним відповідачем, а також існування у відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів за у розмірі 2 616 365,07 грн.

Відповідач не надав доказів сплати вказаної позивачем заборгованості.

Фактично Відповідач не заперечує заборгованості перед позивачем в сумі позовних вимог проте вважає, що заборгованість має місце за іншим договором. Однак зазначене посилання Відповідача не приймається судом до уваги, з наступного.

Пунктом 2.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.012.2004р. №22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/8976, установлено що банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених нормативно-правовими актами НБУ, які можуть стосуватися, зокрема зміни з ініціативи банку платника номера рахунку платника, назви та коду банку платника, при частковому виконанні платіжної вимоги. Внесення банком змін до реквізиту платіжного доручення «призначення платежу» нормативно-правовими актами не передбачається. Цей реквізит заповнюється платником таким чином, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувану. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і несе за неї відповідальність.

Як вбачається з наявних у справі банківських виписок за період дії спірного договору з 01.12.2011р. відповідачем на користь позивача було сплачено загалом 2 974 430грн.

Частина одержаних коштів у розмірі 501984,18грн. була зарахована позивачем в рахунок оплати за укладеним між сторонами договором № 27/01-10 від 27.01.2010р.

Факт наявності зобов'язання відповідача перед позивачем про сплату такої суми грошових коштів підтверджується поясненнями позивача, наявними у справі копіями вищевказаного договору, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за цим договором та не заперечений відповідачем.

За відсутністю чіткого призначення платежу (згідно з банківськими виписками частина платежів передбачали сплату за оренду вагонів згідно неіснуючих рахунків-фактур без посилання на конкретний укладений між сторонами договір) позивач був вправі прийняти указані кошти в рахунок часткової оплати за договором та погашення заборгованості за договором №27/01-10 від 27.01.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, факт наявності боргу у Відповідача за договором оренди № 01/12-11 від 01.12.2011р. у сумі 2 616 365,07 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Посилання відповідача викладені у відзиві спростовуються наступним.

Відповідно до п. З угоди від 01.12.2011р. про припинення дії договору оренди залізничних вагонів №27/01-10 від 27 січня 2010р. зобов'язання Орендаря по оплаті орендної плати згідно договору не припиняються і повинні бути виконані у встановлений договором строк.

Таким чином, дія договору №27/01-10 від 27 січня 2010р. в частині обов'язків по оплаті не припинена.

Стосовно посилання відповідача, що в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) на рахунки, то відповідно до цивільного законодавства, правовими підставами договірних орендних відносин є власне договір та акт прийому-передачі об'єкта оренди. Наявність актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) законодавством не передбачена.

Твердження відповідача, що будь-яких повідомлень позивача про віднесення тих чи інших сплачених відповідачем грошових сум в рахунок погашення боргу відповідача за певним договором 2010р. або 2011р. на адресу відповідача не надходило, не відповідає дійсності. Оскільки в матеріалах справи наявний підписаний акт звіряння взаєморозрахунків, відповідно до якого сума боргу підтверджується і сформована на кінець періоду сальдовим методом. Суду доведено, що всі виписані Позивачем податкові накладні були прийняті відповідачем, отже, визнані останнім, і враховані при веденні податкового обліку.

Наведений у відзиві приклад одержання коштів на розрахунковий рахунок у результаті помилки платника, коли він платить суму більшу, ніж було передбачено, або помиляється в номері рахунку тощо, не підтверджений жодним нормативним актом. В п. 1.4. Інструкції № 22 мова йде про неналежного платника та неналежного отримувача. У нашому випадку Відповідач - належний платник, Позивач - належний отримувач.

Стосовно інвентаризації розрахунків та надіслання акта звіряння розрахунків, то в матеріалах справи наявний підписаний обома сторонами акт звіряння взаєморозрахунків. Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував розмір наявної заборгованості перед Позивачем.

При прийнятті рішення судом прийнято до уваги Постанову ВГСУ від 09.02.2011р. №25/46-10-1432, в якій зазначено, що позивачем закріплено право спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління № 813» (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, офіс 302, код ЄДРПОУ 01383865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Промвпровадження» (01015, м. Київ, вул. Московська, 41/8, кв. 92, код ЄДРПОУ 21697910) 2 616 365 (два мільйони шістсот шістнадцять тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 07 коп. основного боргу, 53 291 (п'ятдесят три тисячі двісті дев'яносто одну) грн. 48 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 17.06.2013р.