Рішення № 31872475, 10.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.06.2013р. Справа № 905/3353/13

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при помічнику судді Васютіні О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (08131, Київська область, селище Софіївська Борщагівка, вулиця В. Кільцева, будинок № 56; код ЄДРПОУ - 35429675)

до приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, 100; код ЄДРПОУ - 13490997)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кисса Віталія Ілліча (68720, Одеська область, селище Червоноармійська, вулиця 8 Березня, будинок № 1-А)

про стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 22 507,51 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Четверня Д.С., яка діє на підставі довіреності № 213/17 від 30.04.2013

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 22 507,51 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: договір комплексного добровільного страхування наземного транспорту серії CLA № 2362 від 27.10.2011; довідку Відділу ДАІ Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області; заяву Мазурцева А.А. про настання страхового випадку від 17.07.2012; акт огляду транспортного засобу від 17.07.2012 до договору комплексного добровільного страхування наземного транспорту CLA № 2362 від 27.10.2011; рахунок-фактуру № ДМхЗУ-000946 від 17.07.2012; розгорнуту довідку про дорожньо-транспортну пригоду № 9038500 від 25.07.2012; рахунок-фактуру № ДМхЗУ-001049 від 23.08.2012; постанову Болградського районного суду Одеської області від 28.08.2012 у справі № 1507/2326/12 стосовно Кисса В.І. за статтею 124 КУпАП; заяву Мазурцева А.Г. про виплату страхового відшкодування від 31.10.2012; розрахунок суми страхового відшкодування; страховий акт № АС-005339 Регрес від 30.11.2012; платіжне доручення № 8273 від 13.12.2012; платіжне доручення № 8274 від 13.12.2012; заяву про страхове відшкодування в порядку регресу за № 15/04/8.04/385-12 від 17.12.2012 з доказами направлення відповідачу.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 9, 27 Закону України «Про страхування» та статями 526, 993, 1187, 1188,1191 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17 травня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 28 травня 2013 року, та з метою забезпечення правильного, своєчасного і повного розгляду справи господарським судом:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кисса Віталія Ілліча;

- витребувано з Болградського районного суду Одеської області засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 1507/2326/12 стосовно Кисса Віталія Ілліча за статтею 124 КУпАП;

- витребувано з МТСБУ інформацію щодо наявності страхування транспортного засобу марки «ДЕУ», державний номерний знак ВН 3090 СХ, яке діяло на час скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди (17.07.2012).

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28 травня 2013 року розгляд справи відкладено на 10 червня 2013 року у зв'язку з ненадходженням витребуваних ухвалою суду від 17 травня 2012 року документів, задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав на адресу господарського суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача Четверня Д.С. у судовому засіданні заявила клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки і ознайомлення з матеріалами справи та визначенням своєї позиції.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд вважає клопотання таким, що підлягає відхиленню з наступних підстав.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Слід відзначити, що представником відповідача 28 травня 2013 року заявлялося клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неотриманням копії позовної заяви, яке було задоволено судом (а.с. 82).

У судовому засіданні представник відповідача посилається на отримання позовної заяви із запізнення, що позбавило можливості підготуватися до судового засідання, проте така причина не є поважною, оскільки відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи до призначеної дати судового засідання.

Статтею 77 ГПК України передбачено право суду на відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. При цьому питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.

Господарський суд вважає, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами та його дії направлені на затягування розгляду спору по суті. Таке свідоме невиправдане затягування судового процесу порушує права іншої сторони по справі та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є держава України, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Тому дії відповідача свідчать про недотримання ним норм процесуального законодавства України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кисса В.І. на виконання вимог ухвали суду від 17 травня 2013 року не надав будь-яких письмових пояснень щодо обставин справи.

Заслухавши уповноваженого представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

27 жовтня 2011 року між товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (далі по тексту - страховик або позивач) та Мазурцевим Андрієм Георгійовичем (далі по тексту - страхувальник) укладено договір комплексного добровільного страхування наземного транспорту серії CLA № 2362 (далі по тексту - Договір страхування), згідно з умовами якого позивачем застраховані майнові інтереси Мазурцева А.Г., пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням транспортним засобом «Honda CR-V» (далі по тексту - «Хонда» або застрахований автомобіль), державний номерний знак ВН 3886 СМ, від страхових ризиків, зокрема і дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 8-19).

Як вбачається з матеріалів справи, 17 липня 2012 року на перехресті вулиць Кордонна - Корнюшина в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак ВН 3090 СХ, під керуванням Кисса Віталія Ілліча з автомобілем марки «Хонда», державний номерний знак ВН 3886 СМ, під керуванням Мазурцева Артема Андрійовича, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

За умовами Договору страхування, строк його дії визначений з 11 год. 00 хв. 27 жовтня 2011 року до 24 год. 00 хв. 26 жовтня 2012, тобто на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Хонда», державний номерний знак ВН 3886 СМ, був застрахований позивачем. Страховий платіж сплачено 27 жовтня 2011 року, про що зазначено в Договорі страхування.

Умовами Договору страхування передбачено, що до керування транспортним засобом на законних підставах допускається страхувальник та будь-яка особа, допущена страхувальником на законних підставах.

17 липня 2012 року на адресу позивача від Мазурцева А.А. надійшла заява про настання страхового випадку (а.с. 22).

З довідки Відділу ДАІ Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області б/д вбачається, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження заднього бамперу (а.с. 25).

Крім того, з розгорнутої довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 9038500 від 25 липня 2012 року вбачається, що ДТП, яка мала місце 17 липня 2012 року, за участю автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак ВН 3090 СХ, під керуванням Кисса Віталія Ілліча та автомобіля марки «Хонда», державний номерний знак ВН 3886 СМ, під керуванням Мазурцева Артема Андрійовича сталася внаслідок порушення водієм Кисса В.І. пункту 13.1 Правил дорожнього руху України. За фактом правопорушення, яке призвело до ДТП, складено адміністративний протокол серії ВН1 № 463396 за статтею 124 КУпАП. Матеріали ДТП направлено до Болградського районного суду Одеської області (а.с. 26-27).

З рахунку-фактури № ДМхЗУ-000946 від 17 липня 2012 року, складеного товариством з обмеженою відповідальністю «ВіДі Дрім Моторз» (яке є платником податку на прибуток на загальних підставах) вбачається, що вартість робіт та запчастин для відновлювального ремонту автомобіля марки «Хонда», державний номерний знак ВН 3886 СМ, складає 21 591,71 гривень з ПДВ (а.с. 54).

Рахунком-фактурою № ДМхЗУ-001049 від 23 серпня 2012 року, складеного товариством з обмеженою відповідальністю «ВіДі Дрім Моторз» (яке є платником податку на прибуток на загальних підставах) додатково визначено вартість робіт та запчастин для відновлювального ремонту автомобіля марки «Хонда», державний номерний знак ВН 3886 СМ, що складає 415,80 гривень з ПДВ (а.с. 55).

Постановою Болградського районного суду Одеської області від 28 серпня 2012 року у справі № 1507/2326/13 Кисса В.І. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень (а.с. 28).

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону (стаття 5 вказаного Закону).

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (частина друга статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля замовлено проведення відповідного звіту.

Відповідно до висновку звіту спеціаліста-автотоварознавця про вартість матеріального збитку № 08-021 від 02 вересня 2012 року, проведеного фізичною особою-підприємцем (спеціалістом-автотоварознавцем) Паляниця Андрієм Борисовичем, вартість відновлювального ремонту автомобіля Honda CR-V, державний номерний знак ВН 3886 СМ, складає 18 848,95 гривень (у тому числі ПДВ 3 141,49 гривень) за умовою підтвердження факту виконання усіх передбачених робіт на СТО «ВіДі Дрім Моторз» (а.с. 43-48).

Наведене свідчить про те, що наявний в матеріалах справи звіт є допустимим документом з визначення вартості майна, який підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності; звіт підписано оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку майна, підпис якого скріплено печаткою.

31 жовтня 2012 року до позивача звернулась застрахована особа - Мазурцев А.Г. із заявою на виплату страхового відшкодування (а.с. 24).

Сформованих страховим актом № АС-005339 Регрес від 30 листопада 2012 року визначено розмір страхової суми, що підлягає виплаті на виконання умов Договору страхування, яка становить 22 507,51 гривень (а.с. 59-60).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону Україна «Про страхування»).

Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 17 липня 2012 року, за умови вищевказаного договору, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника, на підставі сформованого страхового акту № АС-005339 Регрес від 30 листопада 2012 року, платіжними дорученнями № 8273 від 13 грудня 2012 року, № 8274 від 13 грудня 2012 року перерахував 22 507,51 гривень страхового відшкодування (а.с. 63, 64).

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, у тому числі з постанови Болградського районного суду Одеської області від 28 серпня 2012 року у справі № 1507/2326/12 вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 17 липня 2012 року сталася саме з вини Кисса Віталія Ілліча, який керуючи автомобілем марки «ДЕУ», державний номерний знак ВН 3090 СХ, не вибрав безпечну дистанцію та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Хонда», державний номерний знак ВН 3886 СМ, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - Кисса В.І., залученого за ініціативою суду для всебічного і повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність Кисса Віталія Ілліча - страхувальника автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак ВН 3090 СХ, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (17.07.2012) була застрахована в приватному акціонерному товаристві «УАСК «АСКА», на підставі полісу серії АВ № 2238528, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 50 000,00 гривень, франшиза - 510,00 гривень.

Наведене свідчить про те, що на момент скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди відносно автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак ВН 3090 СХ, існував діючий поліс.

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «ДЕУ», державний номерний знак ВН 3090 СХ, яким керував Кисса В.І. був застрахований у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в приватному акціонерному товаристві «УАСК «АСКА», надіслав відповідачу заяву від 17 грудня 2012 року за № 15/04/8.04./385-12 про відшкодування шкоди в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 68-70).

Позивач стверджує, що вимогу відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого суду не доведено, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач надіслав позивачу будь-які повідомлення про недотримання позивачем приписів законодавства щодо посвідчення наданого пакету документів та про інші недоліки і пропонував усунути їх для подальшого розгляду питання про виплату страхового відшкодування.

Враховуюче наведене та фактично понесені витрати на страхове відшкодування, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 22 507,51 гривень.

Проте, щодо розміру заявленого до стягнення страхового відшкодування слід зазначити наступне.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За правилами абзацу другого пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

З інформації єдиної централізованої бази даних МТСБУ слідує, що відповідно до полісу серії АВ № 2238528 франшиза складає 510,00 гривень, проте згідно даних самого полісу франшиза складає 500,00 гривень (а.с. 85)

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при розрахунку ціни позову не врахував франшизу, передбачену полісом серії АВ № 2238528 (500,00 гривень).

Також матеріали справи свідчать, що позивач встановлює розмір збитків не на підставі складеного оцінювачем звіту, а на підставі рахунків-фактур № ДМхЗУ-000946 від 17 липня 2012 року, № ДМхЗУ-001049 від 23 серпня 2012 року (а.с. 54, 55).

Відповідно до приписів чинного законодавства (Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні») встановлення вартості матеріальної шкоди проводиться відповідними особами (оцінювачами, суб'єктами оціночної діяльності). У спірному випадку вартість матеріальних збитків, завданих власнику забезпеченого автомобіля в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді визначена у розмірі 18 848,95 гривень.

Позивачем не обґрунтовано його звернення до господарського суду з вимогою стягнути з відповідача суму збитків, визначених без врахування звіту.

Таким чином, рахунки-фактури не можуть вважатися належним доказом, який би підтверджував встановлення вартості збитків застрахованому транспортному засобу, оскільки такий документ є лише розцінками окремого суб'єкту господарювання.

Доречно зауважити, що страхове відшкодовування виплачено позивачем 13 грудня 2012 року, проте рахунки-фактури, на які посилається позивач, як на докази визначення суми страхової виплати/ціни позову були дійсні до сплати у термін до 19 липня 2012 року та 27 серпня 2012 року відповідно.

Отже, звіт спеціаліста-автотоварознавця про вартість матеріального збитку № 08-021 від 02 вересня 2012 року про визначення вартості матеріального збитку автомобілю марки «Хонда», державний номерний знак ВН 3886 СМ є належним доказом, що підтверджує вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що оскільки водія автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак ВН 3090 СХ, визнано винним у скоєнні спірної дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач є відповідальною особою за завдані забезпеченим автомобілем збитки, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, позивач набув право вимоги сплати відповідачем здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу.

Отже, з огляду на вищенаведене, та з урахуванням норм діючого законодавства, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Сума, що підлягає стягненню з відповідача становить 18 848,95 - 500,00 = 18 348,95 гривень, де:

- 18 848,95 гривень - сума збитків відповідно до звіту;

- 500,00 гривень - безумнова франшиза (передбачена полісом відповідача).

На момент прийняття рішення у справі, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За наведених обставин, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 979, 990, 993, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 8, 16, 25, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, 100; код ЄДРПОУ - 13490997, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (08131, Київська область, селище Софіївська Борщагівка, вулиця В. Кільцева, будинок № 56; код ЄДРПОУ - 35429675, відомості про рахунки в установах банків відсутні) сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 18 348,95 гривень, судовий збір у розмірі 1 402,55 гривень, а всього 19 751 (дев'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят одна) гривень 50 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 10.06.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2013.

Суддя С.М. Фурсова