Рішення № 31872384, 13.06.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 червня 2013 р.

Справа № 2/40/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "Київська Русь" (21050, м. Вінниця, вул. Козицького, 51)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Колективна телефонна компанія "Веко" (21034, м.Вінниця, вул.Карла Маркса, 24)

про стягнення 531 142,22 грн. заборгованості за кредитним договором

При секретарі судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представників

позивача : Кушнір Л.В., за довіреністю № 249 від 20.05.2013 р.

відповідача : Князєв В.В., керівник

інші: Князєв Р.В.

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" в особі відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "Київська Русь" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колективна телефонна компанія "Веко" про стягнення 531 142,22 грн. заборгованості за кредитним договором, з яких: 466 000 грн. - заборгованість за кредитом; 28 963,03 грн. - відсотки за користування кредитними коштами за період з 14.03.2012 р. по 26.10.2011 р.; 16 049,75 грн. - 30% річних за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.07.2011 р. по 26.06.2012 р. та 417,27 грн. пені за не сплату процентів за період з 01.04.2012 р. по 26.06.2012 р.

Відповідач у відзиві № 08/08/12-К від 22.08.2012 р. проти позову заперечує на тій підставі , що п. 8.4. кредитного договору № 15/2007-Ю від 05.09.2007 р. визначено порядок погашення кредиту та нарахування відсотків за користування кредитними коштами. У порушення умов договору позивач безпідставно відносив сплачені відповідачем кошти на погашення відсотків по кредиту , чим навмисно збільшив суму неповернутого кредиту та нарахування відсотків за користування кредитом. Як стверджує відповідач відповідно до умов договору він станом на 01.08.2012 р. повернув позивачу 557 242,39 грн., заборгованість по кредиту станом на 01.08.2012 р. складає 142 757,61 грн.

06.09.2012 р. позивачем подано заяву № 464/90 від 05.06.2012 р. про збільшення суми позовних вимог , якою позивач просив стягнути з відповідача 466 000 грн. - заборгованість за кредитом; 47803,59 грн. - відсотки за користування кредитними коштами за період з 14.03.2012 р. по 04.09.2012 р.; 16 049,75 грн. - 30% річних за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.07.2011 р. по 26.06.2012 р. та 1 288,89 грн. пені за не сплату процентів за період з 01.04.2012 р. по 04.09.2012 р.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 10.09.2012 р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 р., позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колективна телефонна компанія "Веко" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі Відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "Банк "Київська Русь" 466 000,00 грн. - заборгованості по кредиту; 47 803,59 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 16 049,75 грн. - 30 % річних за несвоєчасне повернення кредиту, 1288,89 грн. - пені за несплату відсотків за користування кредитом та 10 622,85 грн. - судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.01.2013 р. рішення Господарського суду Вінницької області від 10.09.2012 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 р. у справі № 2/40/2012/5003 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно розпорядження керівника апарату суду від 04.02.2013 р. справу № 2/40/2012/5003 розподілено та передано на новий розгляд судді Колбасову Ф.Ф.

Ухвалою від 06.02.2013 року суддею Колбасовим Ф.Ф. справу № 2/40/2012/5003 прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 19.02.2013 року.

Ухвалою від 19.02.2013 року розгляд справи відкладено на 12.03.2013 року, але в зв'язку з перебуванням судді з 11.03.2013 р. по 15.03.2013 р. у відряджені , розгляд справи перенесено на 19.03.2013 року.

В судовому засіданні 19.03.2013 року представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку із необхідністю надання додаткових доказів, проти якого представник позивача не заперечував.

На підставі заяви відповідача , а також враховуючи те , що у суду виникла необхідність витребувати нові докази (обґрунтований, детальний розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором № 15/2007-Ю від 05.09.2007 року, здійснений позивачем відповідно до умов вказаного кредитного договору з урахуванням проведених відповідачем оплат.), розгляд справи ухвалою суду від 19.03.2013 р. відкладено на 04.04.2013 р.

Ухвалою суду від 04.04.2013 р. по справі призначено судово - бухгалтерську експертизу, проведення якої покладено на експертів Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України . Розгляд справи зупинено до отримання відповідного висновку експертизи.

В зв'язку з тим , що позивач по справі відмовився оплатити послуги експерта та надати документи , які вимагались судом на підставі клопотання судового експерта № 689/13-21/288 від 18.04.2013 р. , розгляд справи, ухвалою суду від 31.05.2013 р. поновлено, з призначенням її до розгляду на 11.06.2013 р.

В судовому засіданні 11.06.2013 р. було оголошено перерву в розгляді справи до 13.06.2013 р. для надання позивачем обґрунтованого розрахунку суми позову відповідно до умов п. 8.4. кредитного договору № 15/2007-Ю від 05.09.2007 р.

В засіданні суду 13.09.2013 р. представником позивача подано заяву та обґрунтований розрахунок суми позову , якою він просить стягнути з відповідача на його користь 437 024,07 грн. , з яких 140 757,61 грн. заборгованість по кредиту, 271 499,76 грн. заборгованість по відсотках, 20 242,60 грн. - 30 % річних на суму простроченої заборгованості по кредиту та 4 524,10 грн. пені.

Представник відповідача в засіданні суду погодився з розрахунком заборгованість по позову поданим позивачем в засідання.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін судом встановлено, що 05.09.2007 р. Акціонерний банк "Київська Русь" (далі Банк) уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Колективна телефонна компанія "Веко" (далі Позичальник) кредитний договір № 15/2007-Ю , за умовами якого Банк надає Позичальнику грошові кошти (кредит) в сумі 700 000 грн. на строк до 04.09.2012 р. зі сплатою 18 % річних за користування кредитом з фіксованою платою за надання кредиту в сумі 7 000 грн. (п. 1.1. Договору).

Для обліку заборгованості за кредитом Банк відкриває позичковий рахунок № 2063910102008. Грошові кошти перераховуються Банком з позичкового рахунку на банківський (поточний) рахунок Позичальника після підписання з Банком договору щодо забезпечення виконання зобов'язання Позичальника за кредитними договором та на підставі письмової заяви Позичальника про перерахування грошових коштів у 5 днів з дня отримання Банком заяви (п. 2.1., .2.2. Договору).

Розділом 4 Договору сторони домовились , що Позичальник зобов'язаний повернути Банку отриманий кредит в понову обсязі в строк та у порядку встановленому кредитним Договором, а також зобов'язаний сплатити Банку плату за користування кредитом і фіксовану плату за надання кредиту у розмірі та порядку , що встановлений Договором.

За умовами Договору у разі настання строку виконання будь - якого зобов'язання Позичальника за цим договором та /або у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником зобов'язання за Кредитним Договором Банк має право на договірне списання суми боргу з рахунку Позичальника та /або звернути стягнення на предмет застави , що забезпечує виконання зобов'язання Позичальника , вимагати виконання зобов'язань за кредитним договором від поручителя (п. 6.2. Договору). Також Банк має право змінювати розмір плати за користування кредитом шляхом письмового повідомлення Позичальнику нового розміру (п. 6.3. Договору).

Відповідно до розділу 7 Договору початком нарахування плати за користування кредитом є дата списання коштів вказаних в п. 1.1. Договору або їх частини з позичкового рахунку. Плата за користування кредитом нараховується щомісячно за період включно з 26 - го числа попереднього місяця по 25 - е число поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів. При нарахуванні плати за користування кредитом враховується день списання коштів з позичкового рахунку і не враховується день повернення кредиту або його частини. При розрахунку відсотків використовується 360 днів.

Пунктом 8.1. Договору сторони домовились , що перерахування Банку плати за користування кредитом на рахунок № 2068410102008 в розмірі встановленому п. 1.1. Договору здійснюється щомісячно в строк до 25 числа по останній робочий день поточного місяця за винятком останнього місяця , коли сума нарахованих процентів сплачується разом з основною сумою кредиту.

Погашення кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з банківського (поточного) рахунку Позичальника на рахунок Банку № 2063910102008 - щомісячно , починаючи з жовтня 2007 року в сумі 11 700 грн. рівними частинами щомісячно (п. 8.3. Договору).

У разі недостатності суми поверненого платежу для виконання зобов'язання Позичальника за кредитним договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги Банку у наступній черговості: у першу чергу сплачується сума кредиту; у другу чергу сплачується плата за користуванням кредитом і неустойка; у третю чергу відшкодовуються витрати Банку , що пов'язані із одержанням виконання (п. 8.4. Договору).

За умовами Договору у разі несвоєчасного повернення кредиту Позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також 30 % річних від простроченої суми. ( п. 9.1. Договору) .

Крім того , у разі несвоєчасної (неналежної ) сплати плати за користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення виконання (п. 9.2. Договору).

Судом встановлено , що на виконання п. 2.2. Договору Позичальник (Відповідач) за період з 07.09.2007 р. по 17.10.2007 р. звернувся до Банку (Позивача) з заявами про перерахування кредитних коштів в сумі 700 000 грн. ( а.с. 13-16 т.1).

Банк на виконання зобов'язання за кредитним Договором, на підставі заяв Відповідача, за період з 07.09.2007 р. по 17.10.2007 р. меморіальними ордерами № 5252, № 5476, № 0795 та № 5946 перерахував останньому кредитні кошти в сумі 700 000 грн. , що стверджується матеріалами справи (а. с. 17-20 т. 1.).

В засіданні суду встановлено , що сторонами по справі 10.01.2008 р. укладено договір про внесення змін до кредитного договору № 15/2007-Ю від 05.09.2007 р. , яким п. 7.2. викладено в новій редакції, відповідно до якого плата за користування кредитом нараховується щомісячно з 25 - го числа по останній робочий день місяця за період включно з 01 - го числа по 30 (31) - е число поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів.

10.08.2008 р. сторонами укладено договір про внесення змін до кредитного договору № 15/2007-Ю від 05.09.2007 р. , яким встановлено 19,5% річних за користування кредитом. Даний договір вступає в силу з 10.06.2008 р.

24.09.2008 р. сторонами укладено договір про внесення змін до кредитного договору № 15/2007-Ю від 05.09.2007 р. , яким встановлено 21 % річних за користування кредитом. Даний договір вступає в силу з 01.10.2008 р.

07.11.2008 р. сторонами укладено договір про внесення змін до кредитного договору № 15/2007-Ю від 05.09.2007 р. , яким встановлено 23 % річних за користування кредитом. Даний договір вступає в силу з 15.11.2008 р.

Судом встановлено , що відповідач взяті на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів виконав частково , повернувши позивачу в добровільному порядку кошти в сумі 559 242,39 грн. за період з 26.10.2007 р. по 27.06.2012 р. , які відповідно до п. 8.4. Договору повинні були бути зараховані Позивачем на погашення кредиту.

Так як, Відповідачем лише частково виконано зобов'язання по поверненню коштів Позивачу , то станом на день розгляду справи в суді у нього утворилась заборгованість перед останнім по сумі кредиту в розмірі 140 757,61 грн. , що також стверджується розрахунком заборгованості поданим Позивачем в судовому засіданні 13.06.2013 р. (яким Позивачем відповідно до п. 8.4. Договору зарахованому суми повернені відповідачем на погашення кредиту) станом на 04.09.2012 р. та який визнаний в засіданні суду Відповідачем по справі .

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України ( далі ГК ), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України ( далі ЦК ) зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору кредиту, регулювання яких здійснюється в главі 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад", параграф 2 "Кредит", ст.ст.1054-1057-1 ЦК України.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика", глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України)

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає , що станом на день розгляду справи в суді борг відповідача перед позивачем по поверненню суми кредиту складає 140 757,61 грн., а тому дана сума підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до умов кредитного договору № 15/2007-Ю від 05.09.2007 р. , договорів про внесення змін до кредитного договору від 10.06.2008 р. , 24.09.2008 р. та 07.11.2008 р. , норм глави 71 ЦК України відповідач повинен був сплатити позивачу за користування кредитом відсотки в розмірі встановленому договором та внесеним змінам.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України позичальник повинен сплатити банку проценти за користування кредитом .

Згідно з ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Судом встановлено , що відповідач за користування кредитом повинен був сплатити позивачу проценти за період з 07.09.2007 р. по 09.09.2008 р. в розмірі 18 % річних, за період з 10.06.2008 р. по 31.10.2008 р. в розмірі 19,5 % річних, за період з 01.10.2008 р. по 04.09.2012 р. в розмірі 23 % річних .

Таким чином , відповідач за період 07.09.2007 р. по 04.09.2012 р. повинен був сплатити позивачу 458 116,80 грн. відсотків за користування кредитними коштами.

В засіданні суду встановлено і сторонами підтверджено , що відповідач за період з 10.09.2007 р. по 23.03.2009 р. сплатив позивачу 186 677,04 грн. відсотків за користування кредитом. Таким чином , борг відповідача перед позивачем по не сплаченим відсоткам за користування кредитом складає 271 499,76 грн. , що стверджується матеріалами справи та сторонами в засіданні суду. Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по не сплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 271 499,76 грн. також підлягають задоволенню.

В судовому засіданні розглянута також вимога позивача про стягнення з відповідача 4524,10 грн. пені за прострочку сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.07.2011 р. по 04.09.2012 р. та 20 242,60 грн. - 30% річних за користування кредитом за період з 07.07.2011 р. по 04.09.2012 р.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як зазначалось вище, пунктами 9.1. та 9.2. Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного повернення кредиту Позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також 30 % річних від простроченої суми, а також у разі несвоєчасної (неналежної ) сплати плати за користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення виконання .

Судом в засіданні суду проведено перевірку правильності нарахування пені в сумі 4524,10 грн. за прострочку сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.07.2011 р. по 04.09.2012 р. та 30% річних за користування кредитом за період з 01.07.2011 р. по 04.09.2012 р. в сумі 20 242,60 грн. При проведенні перевірки судом не виявлено помилки , тому ці вимоги позивача слід задоволити.

В засіданні суду також встановлено , що 19.03.2013 р. відповідач звернувся до суду з клопотанням № 4/03/2013 від 18.03.2013 р. про розстрочку платежів по справі № 2/40/2012/5003, в такому порядку: погашення заборгованості по кредиту з 01.04. по 31.12.2013 р. рівними частинами; сплата судового збору, інфляційних , 30 % річних за несвоєчасне повернення кредиту, пені до 01.04.2013 р.; погашення заборгованості за користування кредитом з 01.01 по 3112.2012 р. рівними частинами.

Розглянувши в засіданні суду дане клопотання відповідача суд дійшов висновку , що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідач в своїй заяві про розстрочку виконання рішення посилається на те , що він уклав кредитний договір для поповнення обігових коштів з метою подальшого розвитку підприємства. При підписанні договору підприємство не могло передбачити кризисної ситуації та надмірне збільшення відсоткової ставки за користування кредитними коштами. До зміни відсоткової ставки за користування кредитними коштами підприємство сумлінно виконувало взяті на себе зобов'язання. Відповідно до умов кредитного договору він змушений був прийняти дані умови незважаючи на те, що збільшення відсоткової ставки за користування кредитом залежить від платоспроможності населення, яким він надає телекомунікаційні послуги відповідно до державних тарифів. На даний час підприємство обслуговує біля 2000 абонентів, які користуються послугами місцевого телефонного зв'язку, більшість з яких пільгова категорія населення, громадяни похилого віку для яких послуги зв'язку є єдиним доступним джерелом зв'язку. Просить взяти до уваги , що послуги зв'язку відносяться до другої категорії комунальних послуг та мають соціальну спрямованість щодо забезпечення населення мінімально доступними послугами ЖКГ. Чистий дохід він надання телекомунікаційних послуг за 2012 рік склад 859,6 тис. грн. Для виконання зобов'язання перед бюджетом та кредиторами відповідач може витратити на протязі 2013 року біля 300 тис. грн. З метою виконання рішення адміністративного суму ним було укладено з ДПІ м. Вінниці договір про надання розстрочки по погашенню заборгованості з ПДВ на суму 121484,73 грн. за яким щомісяця сплачує 11044 грн. на протязі 2012 р. Оплата заборгованості за рахунок податків, заробітної плати, енергоресурсів чи послуг сторонніх організацій приведе до зупинення підприємства та у подальшому до банкрутства.

В обґрунтування поданого клопотання відповідачем додано фінансовий звіт за грудень 2012 р.; договір про розстрочку податкового боргу від 31.01.2013 р. та рішення про розстрочку податкового боргу від 31.01.2013 р.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В судовому засіданні встановлено , що відповідачем не надано суду обґрунтованого підтвердження неспроможності виконання рішення суду, тяжкого фінансового положення чи наявність інших обставин , які можуть утруднити виконання рішення чи зробити його виконання неможливим. Навпаки підприємство працює і отримує прибуток.

Крім того, відповідач просить розстрочити виконання рішення з зазначенням в клопотанні дат , які на час прийняття рішення вже минули.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, відсотків за користування кредитом, пені та штрафу , в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в сумі 437 024,07 грн. , з покладенням на відповідача судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України, оскільки спір до суду доведено з вини відповідача.

Задовольняючи зменшені позивачем позовні вимоги, суд згідно приписів п. 1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", вважає необхідним повернути позивачу надмірно сплачений ним судовий збір в сумі 1882,37 грн., сплачений платіжним дорученням №4306 від 26.06.2012 року та платіжним дорученням № 1230 від 03.09.2013 р.

13.06.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись п. 1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 35, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колективна телефонна компанія "Веко", код ЄДРПОУ 23107433 (вул. Карла Маркса, 24, м. Вінниця, 21034) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі відділення "Вінницька регіональна дирекція ПАТ "Банк "Київська Русь", код ЄДРПОУ 24214088 (вул. Хорива, 11-А, м. Київ, 04071) 140 757,61 грн. - заборгованість по кредиту; 271499,76 грн. - несплачених відсотків за користування кредитом; 4 524,10 грн. - пені за прострочення сплату відсотків за користування кредитом; 20 242,60 грн. - 30% річних за несвоєчасне повернення кредиту; 8740,48 грн. - відшкодування витрат на судовий збір.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні клопотання відповідача № 4/03/2013 від 18.03.2013 р. про розстрочку виконання рішення відмовити.

5. Повернути Публічному акціонерному товариству "Банк "Київська Русь" в особі відділення "Вінницька регіональна дирекція ПАТ "Банк "Київська Русь", код ЄДРПОУ 24214088 (вул. Хорива, 11-А, м. Київ, 04071) з державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 882,37 грн., сплачений платіжним дорученням №4306 від 26.06.2012 року в сумі 10 228,60 грн. та платіжним дорученням № 1230 від 03.09.2013 р. в сумі 394,25 грн.

Засвідчений гербовою печаткою суду примірник даного рішення є підставою для повернення позивачу судового збору у встановленому цим рішенням розмірі. Оригінали платіжного доручення №4306 від 26.06.2012 року та платіжного доручення № 1230 від 03.09.2013 р. знаходяться в матеріалах справи №2/40/2012/5003.

6. Примірник рішення з підписом судді та скріплений гербовою печаткою суду направити позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повне рішення складено 17 червня 2013 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (21050, м. Вінниця, вул. Козицького, 51)