Рішення № 31872216, 17.06.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 червня 2013 р. Справа № 903/337/13за позовом аварійно-рятувального загону спеціального призначення територіального управління МНС України у Волинській області, м. Луцьк

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія", м. Луцьк

про стягнення 3499,20 грн.

Суддя Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Місюку Р.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Голік Е.В. - доручення №01/603 від 11.12.2012р.;

від відповідача: Пасічник О.О. - довіреність №12/03-1 від 15.03.2013 р..

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено.

На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: 03 квітня 2013 року аварійно-рятувальний загін спеціального призначення територіального управління МНС України у Волинській області звернувся до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення 3499,20 грн. основної заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія", що виникла через неналежне виконання відповідачем умов договору № 40 від 17.02.2010 р. про постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, в частині оплати за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 05.04.2013 р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 17.04.2013 р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 17.04.2013 р. розгляд справи було відкладено на 22.05.2013 р. через неявку відповідача в судове засідання, необхідність з'ясування всіх істотних обставин справи та надання додаткових доказів.

22.05.2013 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 05.06.2013 р. для мирного врегулювання спору та за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору до 18.06.2013 р.

05.06.2013 р. представником позивача подано акт звірки розрахунків та копію договору №40 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 25.05.2008 року.

05.06.2013 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 12.06.2013 р. для з'ясування всіх істотних обставин справи та надання додаткових доказів.

Представник позивача Голік Е.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Просила позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача Пасічник О.О. в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме заборгованість в сумі 2332,80 грн. за серпень-вересень 2011 року, підтримав письмові пояснення на позовні вимоги, в яких просив відмовити в частині стягнення заборгованості в сумі 1166,40 грн. за липень 2011 року, оскільки вона оплачена.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

встановив:

17 лютого 2010 року між державною аварійно-рятувальною службою - аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення ТУ МНС України в Волинській області (далі - Аварійно-рятувальна служба, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" (далі-об'єкт, відповідач) був укладений договір № 40 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій (далі - Договір) (а.с.7-8).

Згідно п.1.1 предметом даного Договору є організація та здійснення позивачем аварійно-рятувального обслуговування об'єкта - котельні газового, мазутного, кислотного господарств, яка знаходиться за адресою: м.Луцьк, вул. Карбишева, 2 з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об'єкті надзвичайної ситуації.

Пунктом 4.1 Договору встановлено:

- вартість функціонування структурних підрозділів «Аварійно-рятувальної служби» (позивача) у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості однієї одиниці складає - 1166,40 грн. в місяць;

- дана вартість встановлена сторонами на основі розрахунку (калькуляції), який виконаний згідно з вимогами Порядку визначення розмірів оплати за обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними загонами та шляхом встановлення небезпечності об'єкта, виходячи з його функціональної діяльності;

- оплата за виконання аварійно-рятувальних робіт позивачем виконується за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджувальних документів (актів, відомостей обліку робочого часу тощо);

- за додатковою угодою сторін можливі інші види розрахунків, що не порушують чинне законодавство України;

- за взаємною згодою сторін вартість обслуговування згідно з договором може змінюватися шляхом унесення змін і доповнень до договору.

В договір не вносилися зміни та доповнення, додаткові угоди щодо змін до договору не укладалися, що не спростовано жодною зі сторін документально згідно ст.33 ГПК України.

Згідно п.4.2 Договору плата за обслуговування «Об'єкта» (ТзОВ «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія») «Аварійно-рятувальною службою» здійснюється в безготівковому порядку щомісячним перерахуванням коштів на її розрахунковий рахунок, у період з 20 по 25 число поточного місяця, згідно з отриманим рахунком.

Розрахунок (калькуляція) вартості обслуговування є додатком до договору та його невід'ємною частиною (розділ 7 Договору).

Як вбачається з такого розрахунку, вартість таких послуг у місяць становить 1166,40 грн. (а.с.9).

На виконання вимог Договору позивач надавав відповідачу послуги з організації та здійснення аварійно-рятувального обслуговування котельні газового, мазутного, кислотного господарств, для своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об'єкті надзвичайної ситуації, що стверджується підписаними та скріпленими печатками позивача та відповідача на актах здавання-приймання послуг за №289 від 29.07.2011 р. на суму 1166,40 грн.; №340 від 31.08.2011 р. на суму 1166,40 грн.; №391 від 30.09.2011 р. на суму 1166,40 грн. (а.с.10-12).

Згідно п.6.1 Договору останній діє до 17.02.2011 р., якщо протягом 15 днів до закінчення його дії жодна зі сторін не заявила про розірвання договору, то він вважається продовженим на рік.

30.09.2011 р. між позивачем та відповідачем укладено угоду про розірвання Договору №40 від 17.02.2010 р. про постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій (а.с.13). Згідно даної угоди сторони погодили про розірвання договору за №40 від 17.02.2010р. та зобов'язались провести розрахунки по даному договору.

З метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання ТзОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" своїх зобов'язань за Договором №40 від 17.02.2010р., позивачем 13.12.2012 р. за №01/609 було направлено на адресу відповідача претензію про оплату наданих послуг та погашення існуючої заборгованості в розмірі 3499,20 грн. (а.с. 15), котра зі сторони останнього залишилися без відповіді і належного реагування.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Волинської області вважає, що позов підлягає до часткового задоволення. При цьому суд виходив з наступного.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Між сторонами виникли договірні відносини надання і споживання послуг, що регламентовані гл. 63 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України).

Договір на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 17.02.2010р. №40 сторонами не заперечувався, не визнаний в установленому порядку недійсним.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах письмового, двостороннього, оплатного, строкового, консенсуального договору.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 Господарського кодексу України(далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Всупереч цьому, представником позивача після початку розгляду справи по суті на підтвердження заборгованості в сумі 1166,40 грн. подано ще один договір №40 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 25.05.2008 року та акти звірки розрахунків за двома договорами, станом на 31.03.2013 р.

Згідно акту звірки розрахунків від 31.03.2013 р., який підписано представниками сторін вбачається, що згідно договору №40 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 25.05.2008 року за відповідачем рахується заборгованість на суму 1166,40 грн.

А згідно акту звірки розрахунків від 31.03.2013 р., який підписано представниками сторін вбачається, що згідно договору №40 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 17.02.2010 року за відповідачем рахується заборгованість на суму 2332,80 грн.

Оскільки позивач до початку розгляду справи визначив як підставу позову - договір №40 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 17.02.2010 року, тому обставини, на які посилається позивач повинні випливати саме з цього договору, а не з договору від 25.05.2008 року. Змінювати підстави чи предмет позову після початку розгляду справи по суті не допускається. Тому в частині позовних вимог, щодо стягнення з відповідача 1166,40 грн. необхідно відмовити.

Щодо іншої частини позовних вимог про стягнення заборгованості на суму 2332,80 грн. необхідно зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем надані відповідачу послуги з аварійно-рятувального обслуговування згідно Договору №40 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 17.02.2010 року на суму 24 494,40 грн., а останнім оплачено 22 161,60 грн., тому заборгованість відповідача складає 2332,80 грн., що не заперечується представником відповідача та стверджується актом звірки розрахунків між сторонами від 31.03.2013 р..

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 526, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач, зобов'язання в частині оплати за послуги з аварійно-рятувального обслуговування згідно Договору №40 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 17.02.2010 року належним чином не виконав, визнав основний борг на суму 2332,80 грн., не долучив доказів про його погашення.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та письмові пояснення, виходячи з умов договору №40 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 17.02.2010 року, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення в сумі 2332,80 грн., в частині стягнення заборгованості в розмірі 1166,40 грн. - відмовити за безпідставністю.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені статтею 49 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для їх звільнення від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1147 грн. судового збору, в іншій частині сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Господарський суд, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" (43023, Волинська область, м.Луцьк, вул. Карбишева, 2, код ЄДРПОУ 32964103) на користь аварійно-рятувального загону спеціального призначення територіального управління МНС України у Волинській області (43001, Волинська область, м.Луцьк, вул.Чернишевського, буд. 114А, код ЄДРПОУ 08588576) 2332,80 (дві тисячі триста тридцять дві гривні вісімдесят копійок) грн. заборгованості та 1147 (одну тисячу сто сорок сім гривень) грн. сплаченого позивачем судового збору.

3. У частині позовних вимог аварійно-рятувального загону спеціального призначення територіального управління МНС України у Волинській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" про стягнення заборгованості в розмірі 1166,40 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

17.06.13

Суддя А. С. Вороняк