Постанова № 31870244, 13.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2013 року № 826/6674/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Авізо Хела" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2013 №0005762210 та №0005772210 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Авізо Хела» звернулось до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2013 №0005762210, №0005772210.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки формування податкового кредиту за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва державної податкової служби - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи та зазначив, що позивач не мав права формувати податковий кредит з ПДВ та відносити до складу валових витрат витрати у зв'язку з проведенням нікчемних правочинів.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову перевірку ПП «Авізо Хела» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Константа-Інкорпорейд», ТОВ «Компанія Мармур ЛТД»,ТОВ «Альта-Ком», ТОВ «Тесей ЛТД» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатом якої складено акт від 18.04.2013 №378/22.10/25587934 (далі - акт перевірки).

Як вбачаться з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 56029 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за первіряємий період у розмірі 1276 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включаться до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за перевіряє мий період в сумі 252 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 186.1, п. 186.2 ст. 186 п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань за перевіряє мий період на суму 333 333 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 26.04.2013 №0005762210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 70037,0 грн. (із них за основним платежем 56029,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14 008 грн.),

- податкове повідомлення-рішення від 26.04.2013 №0005772210, яким позивачу зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 1276 грн.

Як вбачається з акту перевірки, перевірку позивача проведено на підставі п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ст. 79, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, відповідно до наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 11.04.2013 №1188.

Згідно із пунктом 75.1.2 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно пунктів 20.1.6, 20.1.30 ПК України органи державної податкової служби, зокрема, мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом;

Судом встановлено, що відповідачем листом від 27.03.2013 №14587/10/22.10-10направлено запити про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо формування податкового кредиту за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 по взаємовідносинам з ТОВ «Константа-Інкорпорейд», ТОВ «Компанія Мармур ЛТД», ТОВ «Альта-Ком», ТОВ «Тесей ЛТД».

Позивач листами від 11.04.2013 №04/04-13 надано пояснення та копії документів по взаємовідносинам з зазначеними вище контрагентами, а саме: копії договорів, видаткових та податкових накладних, актів про надання послуг, рахунків-фактури.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу був належним чином повідомлений про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, отже така перевірка, ну думку суду, проведена за наявності достатніх підстав, з дотриманням порядку встановленого Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З акту перевірки вбачається, що в ході даної перевірки використано: інформацію, що містять бази даних АС Аудит, інформаційна база «Податковий блок; дані податкових декларацій з податку на додану вартість ПП «Авізо Хела», дані додатків №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість; акти перевірок ТОВ «Константа-Інкорпорейд», ТОВ «Компанія Мармур ЛТД», ТОВ «Альта-Ком», ТОВ «Тесей ЛТД»; первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах з зазначеними контрагентами, а саме: договори про співпрацю, видаткові та податкові накладні, акти про надання послуг, рахунки-фактури. Суд звертає увагу, що використані в ході перевірки документи отримано в порядку та у спосіб, передбачені Податковим кодексом України.

Враховуючи викладене, твердження позивача, що висновки акту перевірки не гуртуються на первинних документах є безпідставним та спростовується матеріалами справи.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: нікчемністю та визнання такими, що не створюють реальних правових наслідків правочинів укладених між позивачем з контрагентами ТОВ «Константа-Інкорпорейд», ТОВ «Компанія Мармур ЛТД», ТОВ «Альта-Ком», ТОВ «Тесей ЛТД».

Зокрема з акту перевірки вбачаться, що актом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 13.11.2012 №7594/22-7/37817020 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Константа-Інкорпорейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, встановлено відсутність об'єктів оподаткування з податку на прибуток, які підпадають під визначення ст. 134 Податкового кодексу України та відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) за період з 01.07.2011 по 30.06.2012. Також, протоколом допиту громадянки ОСОБА_1 - засновника ТОВ «Константа-Інкорпорейд» встановлено, що остання про те, що вона являться засновником та головним бухгалтером ТОВ «Константа-Інкорпорейд» дізналась від співробітника податкової міліції, відношення до реєстрації підприємства не має. фінансово-господарської діяльності не здійснювала, доручень іншим особам на реєстрацію та здійснення фінансово-господарської діяльності не давала.

Також, з акту перевірки вбачається, що актом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 01.03.2013 №429/22.3-17/37889288 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 по 30.10.2012 встановлено, що у ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» фактично відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Також, встановлено, що ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» декларує обсяг реалізації товарно-матеріальних цінностей без підтвердження їх придбання, тобто підприємство є вигодотранспортуючим суб'єктом господарювання.

Крім того, з акту перевірки вбачаться, що актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 12.03.2012 №694/2220/37818657 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тесей ЛТД» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за 01.01.2012 по 30.11.2012, яким встановлено, що у ТОВ «Тесей ЛТД» фактично відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Також, з акту перевірки вбачаться, що актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 11.03.2013 №689/2240/38204618 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альта-Ком» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.10.2012 по 30.11.2012, яким встановлено, що яким встановлено, що у ТОВ «Альта-Ком» фактично відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

На підставі викладеного, відповідач в акті перевірки дійшов висновку, що право чини між позивачем та ТОВ «Константа-Інкорпорейд», ТОВ «Компанія Мармур ЛТД», ТОВ «Альта-Ком», ТОВ «Тесей ЛТД» такими, що не створюють реальних правових наслідків.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за спірним договором.

Щодо фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «Константа-Інкорпорейд» суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Константа-Інкорпорейд» укладено договір поставки №01/012012 від 03.01.2012, на виконання умов якого позивачу надано видаткові та податкові накладні, акт здачі-прийняття робіт.

Суд звертає увагу, що і договір, і видаткові та податкові накладні від імені ТОВ «Константа-Інкорпорейд» підписані ОСОБА_1

Проте, як зазначено вище, під час допиту громадянки ОСОБА_1 - засновника ТОВ «Константа-Інкорпорейд» встановлено, що остання про те, що вона являться засновником та головним бухгалтером ТОВ «Константа-Інкорпорейд» дізналась від співробітника податкової міліції, відношення до реєстрації підприємства не має. фінансово-господарської діяльності не здійснювала, доручень іншим особам на реєстрацію та здійснення фінансово-господарської діяльності не давала.

Проте, суд вбачає, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариства, зокрема у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаним повноваженими особами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі №21-421а11.

Згідно з п.2, 3, 5 ст. 65 Господарського кодексу України: власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно з пунктом 3 статті 8 Розділу III Закону України від 16.07.1999р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі -Закон України №996) визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з вказаними вище поясненнями ОСОБА_1, яка була засновником та головним бухгалтером ТОВ «Константа-Інкорпорейд», вона не мали відношення до зазначених обов'язків покладених на неї згідно з Законом України від 16.07.1999р. № 996.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Статтею 9 Закону України № 996 " встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п.2.4, п.2.16 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. №168/704, визначено, що:

- первинні документи для надання ним юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа; забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Тобто, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи, що первинні документи по взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Константа-Інкорпорейд» підписані особою, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності товариства, зокрема у підписанні будь-яких первинних документів, на думку суду такі не можна вважати належно оформленими та підписаним повноваженими особами, отже висновок відповідача про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Константа-Інкорпорейд» є обґрунтованим.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» укладено договір поставки від 09.04.2012 №09/042012, в ході виконання кого позивачем отримано видаткову та податкову накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачаться, що між позивачем та ТОВ «Тесей ЛТД» укладено договір поставки від 01.08.2012 №01/082012, в ході виконання якого позивачем отримано видаткову та податкову накладені.

Також, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Альта-Ком» укладено договір поставки від 01.11.2012 №01/112012, в ході виконання якого позивачем отримано податкову та видаткову накладні.

Також, між ТОВ «Альта-Ком» та позивачем укладено договір субпідряду від 21.11.2012 №3816 предметом якого є роботи з загального будівництва об'єкту опріснення і підготовки води для підживлення тепломережі і парових котлів Камиш-Бурунською ТЕЦ, на виконання якого позивачем отримано податкову накладну та акт здачі-прийняття робіт.

Суд звертає увагу, що акт здачі-прийняття робіт за спірним договором субпідряду не є можливим встановити, які саме будівельні роботи було виконано ТОВ «Альта-Ком», акт не відповідачем формі затвердженій Наказом Мінрегіонбуду від 04.12.2009 №554 (форма 2-КБ).

На підтвердження оплати товару та послуг відповідно до спірних договорів позивачем надано суду виписки з розрахунку.

На підтвердження реальності зазначеного вище договору субпідряду, позивачем надано суду копію договору субпідряду від 22.11.2012 №4445, укладеного між позивачем та українсько-російським товариством з обмеженою відповідальністю «Гідротех-інжиніринг», відповідно до умов якого позивач зобов'язується виконати роботи з загального будівництва об'єкту опріснення і підготовки води для підживлення тепломережі і парових котлів Камиш-Бурунською ТЕЦ. Також, надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт, акт №2 приймання виконаних будівельних робіт форми 2-КБ.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відтак, враховуючи викладене, доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання (оплати) товару за вказаними договорами поставки має не лише наявність податкових накладних, а й документи, які засвідчують факт транспортування та передачі Товару.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження передачі та транспортування товару придбаного відповідно до спірних договорів.

Також, надані позивачем документи не дають змогу ідентифікувати, що саме товар придбаний відповідно до спірних договорів в подальшому було використано позивачем у господарській діяльності.

Враховуючи, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження передачі та транспортування товару, оскільки надані позивачем докази не дають змоги ідентифікувати, що саме придбаний відповідно до умов спірних договорів товар було в подальшому використано у господарській діяльності позивача, з огляду на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 56029 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за первіряємий період у розмірі 1276 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включаться до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за перевіряє мий період в сумі 252 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 186.1, п. 186.2 ст. 186 п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань за перевіряє мий період на суму 333 333 грн. та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є правомірними.

кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов приватного підприємства «Авізо Хела» не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 18.06.2013.