Постанова № 31870241, 14.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2013 року № 826/6390/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "БФ Завод"

про

стягнення заборгованості у розмірі 1277785,00 грн. накладення арешту на кошти та інші цінності у межах податкового боргу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач – Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби – звернулась до суду з вимогами про стягнення з ТОВ «Торговий дім «БФ Завод» податкового боргу в сумі 1 277 785,0 грн. та накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Торговий дім «БФ Завод», що знаходяться в банку на суму податкового боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не мали очікуваного результату, майна описане у податкову заставу недостатньо для погашення суми податкового боргу, через те, що балансова вартість цього майна менше за відповідну суму боргу.

Відповідач - ТОВ «Торговий дім «БФ Завод» - в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не прибув, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БФ Завод» зареєстровано Печерською районною адміністрацією м. Києва та взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Судом встановлено, що станом на час звернення до суду відповідач мА податковий борг на загальну суму 1 277 785,0 грн.

Зазначена сума податкового боргу виникла:

- у зв’язку з самостійним нарахуванням відповідачем зобов’язання з податку на прибуток за 9 місяців 2012 року у розмірі 499 331,0 грн., згідно декларації №9069855561 від 08.11.2012,

- у зв’язку з самостійним нарахуванням відповідачем зобов’язання з податку на прибуток за 2012 рік у розмірі 164099,0 грн. згідно декларації №9086143767 від 30.01.2013,

- у зв’язку з самостійним донарахуванням відповідачем податкового зобов’язання по авансових внесках з податку на прибуток за січень 2013 року в сумі 55 481,0 грн. згідно декларації з податку на прибуток №9069855561 від 08.11.2012;

- у зв’язку з самостійним донарахуванням відповідачем податкового зобов’язання по авансових внесках з податку на прибуток за лютий 2013 року у сумі 55 481,0 грн. згідно декларації №9069855561 від 08.11.2012,

- у зв’язку з самостійним донарахуванням відповідачем податкового зобов’язання по авансових внесках з податку на прибуток за березень 2013 року у розмірі 55 286,0 грн. згідно декларації №9086143767 від 30.01.2012.

- у зв’язку з самостійним донарахуванням відповідачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 65826,0 грн. згідно декларації №9071916948 від 15.11.2012, оскільки за відповідачем обліковувалась переплата в сумі 2125,0 грн., сума несплачених зобов’язань по вказаній декларації склала 63 701,0 грн.

- у зв’язку з самостійним донарахуванням відповідачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість за грудень 2012 у розмірі 12 626,0 грн., згідно декларації №9085493742 від 21.01.2013,

- у зв’язку з самостійним донарахуванням відповідачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість за січень 2013 у розмірі 355363,0 грн. згідно декларації №9007331767 від 18.02.2013,

- у зв’язку з самостійним донарахуванням відповідачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість за лютий 2013 року у розмірі 16 417,0 грн. згідно поданої декларації №9013730625 від 18.03.2103.

Отже, відповідно до карток особових рахунків за відповідачем обліковується податкова заборгованість з авансових внесків з податку на прибуток 166 248,0 грн., з податку на прибуток 663 430,0 грн., з податку на додану вартість 488 107 грн., всього на загальну суму 1 277 185,0 грн.

Відповідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.14.1.156. ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 54.1. статті 54 ПК України встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, крім випадків, передбачених податковим законодавством. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 56.11 ст. 56 ПК України передбачено, що податкові зобов’язання самостійно визначене платником податку оскарженню не підлягає.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, самостійно визначені відповідачем суми податкових зобов’язань у зазначених податкових деклараціях з податку на додану вартість відповідно до положень п.54.1 ст. 54 ПК України вважаються узгодженими у день подання відповідних декларацій та оскарженню не підлягають.

Такі зобов’язання підлягають сплаті щомісяця протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Враховуючи те, що грошові зобов’язання, які самостійно узгоджені відповідачем, не були погашені протягом граничного строку, вони відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 ПК України визнаються податковим боргом.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Виходячи з положень п. 58.3 ст. 58 ПК України податкова вимога надсилається органом податкової служби в порядку визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем винесено відповідачу податкову вимогу №327 від 04.12.2012, яка вручена відповідачу, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового повідомлення адресату. Відповідачем зазначена вимога не оскаржена, сума податкового бору самостійно не сплачена.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42, п. 45.2 ст. 45, ст.. 59, 87-89 податкового кодексу України позивачем прийнято рішення про опис майна відповідача у податкову заставу з вимогою надати перелік документів необхідних для опису та забезпечити доступ податкових керуючих до активів підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, актом опису майна від 09.04.2013 №17/19.1-25 описано майно відповідача на суму 28 040,91 грн. Також, актом опису майна від 09.04.2013 №18/19.5-25 описано майно на суму 184140,06 грн. описане майно передано у податкову заставу.

Судом встановлено, що згідно балансу за 1 квартал 2013 року у відповідача на кінець звітного періоду обліковують основні засоби вартістю 24,6 тис грн. та готова продукція на суму 184,1 тис. грн..

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Виходячи з положень п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 93.5 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Органи державної податкової служби згідно п. 20.1.8 ст. 20 ПК України мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), який станом на день розгляду справи становить 1277785,0 гривень, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується витягом з картки особового рахунку платника податків - відповідача; суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача податкового боргу.

Щодо вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку на суму податкового боргу, суд зазначає наступне.

Згідно п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

При цьому підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не повинна розглядатися судами як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, податкові органи в силу підпункту пункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника майна достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги.

При цьому сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту.

Як зазначено вище, актом опису майна від 09.04.2013 №17/19.1-25 описано майно відповідача на суму 28 040,91 грн. Також, актом опису майна від 09.04.2013 №18/19.5-25 описано майно на суму 184140,06 грн. описане майно передано у податкову заставу.

Судом встановлено, що згідно балансу за 1 квартал 2013 року у відповідача на кінець звітного періоду обліковують основні засоби вартістю 24,6 тис грн. та готова продукція на суму 184,1 тис. грн.

Отже, у відповідача відсутнє майно достатнє для погашення суми податкового боргу і така недостатність встановлена після виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, а відтак суд вбачає наявними підстави для задоволення позовної вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку на суму податкового боргу.

Враховуючи викладене та керуючись вимогами ст.ст.69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БФ Завод» (код ЄДРПОУ 37816136, податкова адреса: м. Київ, вул. Предславинська, 43/2) податковий борг на загальну суму 1 277 785 грн. (один мільйон двісті сімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят п’ять) грн. шляхом перерахування коштів з розрахункових рахунків: р/р №26001300002521/840 в АТ «ЗЛАТО БАНК», МФО 380612, р/р №2600701435422/840 в Центральній філії ПАТ «КРЕДО БАНК», МФО 325365, із них з податку на додану вартість в сумі 448 107 (чотириста сорок вісім тисяч сто сім) грн. на бюджетний рахунок №31112029700007 (одержувач УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 140010100); з податку на прибуток в сумі 663430 (шістсот шістдесят три тисячі чотириста тридцять) грн. на бюджетний рахунок №31110009700007 (одержувач УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11021000); з авансових внесків з податку на прибуток в сумі 166248 (сто шістдесят шість тисяч двісті сорок вісім) грн. на бюджетний рахунок №31117165700007 (одержувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11024000).

3. Накласти арешт на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БФ Завод» (код ЄДРПОУ 37816136, податкова адреса: м. Київ, вул. Предславинська, 43/2), що знаходяться в банку на суму податкового боргу в розмірі 1 277 785 грн. (один мільйон двісті сімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят п’ять) грн.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда