Постанова № 31868155, 03.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1Вн. №27/122

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 червня 2013 року № 826/4810/13-а

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві про визнання бездіяльність протиправною Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, допущеної при розгляді скарги ОСОБА_1 від 14.10.09 р.

В судовому засіданні 22.05.13 р. оголошено ухвалу про перехід до розгляд справи в порядку письмового провадження згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, оскільки до судового засідання не з'явився позивач/представник позивача, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача); судом заслухано пояснення представника відповідача; необхідності заслуховувати пояснення свідка чи експерта немає.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.04.99 р. о 21.30 колишніми працівниками Московського районного управління ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було затримано ОСОБА_1 на підставі повідомлення ОСОБА_4 про те, що в її квартирі АДРЕСА_1 знаходяться невідомі особи, та складено відносно нього адміністративний протокол за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Постановою Московського районного суду м. Києва від 27.04.99 р. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді арешту строком на одну добу.

21.12.00 р. голова Московського районного суду м. Києва на підставі протесту прокуратури скасував вказану постанову та закрив провадження у справі, мотивуючи своє рішення відсутністю події та складу злочину.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.04.03 р., залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.07.03 р., за позовом ОСОБА_1 до Московського районного управління ГУ МВС України в м. Києві присуджено до стягнення 1000 грн. збитків незаконними діями працівників міліції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.01.07 р. відмовлено у відкритті касаційного провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1

20.04.03 р. прокуратурою Голосіївського району м. Києва за результатами розгляду скарг ОСОБА_1 винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі ст.ст. 5, 49 КК України, ст.ст. 97, 99 КПК України.

На підставі звернень ОСОБА_1 відділом інспекції по особовому складу Головного управління та управлінням внутрішньої безпеки Департаменту ГУБОЗ МВС України проводилися службові розслідування, зокрема, згідно висновків від 15.04.05 р., 06.06.05 р., 30.09.09 р., за результатами яких протиправних дій з боку працівників міліції не встановлено.

Протягом 1999-2009 років ОСОБА_1 неодноразово звертався до Головного управління з заявами про притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності.

На звернення ОСОБА_1 надавалися письмові відповіді з роз'ясненнями відсутності підстав для їх задоволення та з повідомленням про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проходять службу в Головному управлінні.

Листами від 03.09.09 р. №14/І Я-763 та від 29.09.09 р. №1/Я-3845 ОСОБА_1 повідомлено про те, що у подальшому його звернення розглядатися не будуть згідно ст. 8 Закону України "Про звернення громадян".

14.10.09 р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління зі скаргою щодо ненадання відповіді на його заяви від 02.02.09 р., від 25.03.09 р. та скарги від 07.05.09 р., від 18.06.09 р., від 12.08.09 р., від 16.09.09 р.

Не отримавши на неї відповіді, ОСОБА_1 у вересні 2010 року звернувся з адміністративним позовом про визнання бездіяльності протиправною до Голосіївського районного суду м. Києва, який ухвалою від 20.09.10 р. позовну заяву повернув на підставі п.6 ч. 3 ст. 108 КАС України у зв'язку з непідсудністю даному адміністративному суду.

Вказана ухвала залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.10 р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.02.13 р. касаційну скаргу ОСОБА_1 на вказані судові рішення залишено без задоволення.

Отримавши ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13.02.13 р., ОСОБА_1 01.04.13 р. звернувся за належною предметною підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Позивач - ОСОБА_1 - вважає бездіяльність відповідача щодо розгляду його скарги від 14.10.09 р. протиправною, посилаючись на ст. 18, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян".

Відповідач - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на припинення листування з позивачем в порядку ст. 8 Закону України "Про звернення громадян".

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Оскільки позивач звернувся з первісним позовом про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, допущеної при розгляді скарги ОСОБА_1 від 14.10.09 р., до Голосіївського районного суду м. Києва 15.09.10 р., і Вищим адміністративним судом України у лютому 2013 р. було залишено без змін судові рішення щодо визначення предметної підсудності по справі, суд вважає причину пропуску строку звернення до суду поважною і в порядку ст. 100 КАС України розглядає спір по суті.

Згідно ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ст. 18 Закону громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право - одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Згідно ст. 19 Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Згідно ст. 20 Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як свідчать матеріали справи, позивачем неодноразово подавалися заяви та скарги до Головного управління з одного й того ж питання - щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Головним управлінням неодноразово надавалися відповіді на заяви та звернення позивача, зокрема, відповідачем і позивачем надано суду копії листів від червня 2001 р. №14/І-К-263, 15.04.05 р. №231Я-226, 06.06.05 р., 04.03.09 р. №14/І-Я-110, 17.04.09 р. №14/І-Я-110/І, 11.06.09 р. №14/І-Я-378, 21.07.09 р. №14/І-Я-378/І на відповідні звернення позивача, в яких повідомлялося про результати службових розслідувань щодо затримання позивача, а також підстави, з яких притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності неможливе.

Згідно ст. 8 Закону не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Листами від 03.09.09 р. №14/І Я-763 та від 29.09.09 р. №1/Я-3845 ОСОБА_1 повідомлено про те, що у подальшому його звернення розглядатися не будуть згідно ст. 8 Закону України "Про звернення громадян".

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

З врахуванням попереднього тривалого листування позивача з Головним управлінням з того ж приводу суд не вбачає протиправності у використанні відповідачем свого права, передбаченого ст. 8 Закону, та порушення вимог ч. 3 ст.2 КАС України.

Окремо суд зазначає, що у випадку незгоди з результатами розгляду своїх заяв та скарг по суті позивач мав скористатися своїм правом на їх оскарження по суті, що ним зроблено не було.

Оскільки в даному випадку предметом розгляду по справі є звернення від 14.10.09р., то суд надає оцінку діям (бездіяльності) відповідача саме щодо розгляду цього звернення і не оцінює відповідність законодавству всього попереднього листування між сторонами.

На підставі вищевикладеного, ст. 160-163, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя О.В. Головань

Повний текст постанови

виготовлено і підписано 03.06.13 р.