Ухвала суду № 31859830, 17.06.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/2839/13 Головуючий у 1 інстанції: Федченко І.М.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року м . Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Гончара О.С., суддів: Маловічко С.В., Воробйової І.А.

при секретарі: Свинаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс», ПрАТ « Страхова компанія «АХА Страхування » в особі Запорізької філії ПрАТ « Страхова компанія «АХА Страхування », 3-тя особа ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс», ПрАТ « Страхова компанія «АХА Страхування» в особі Запорізької філії ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування», 3-тя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 06.01.09р. приблизно о 20.44 год. водій ОСОБА_3, керуючи тролейбусом борт. № 594, рухаючи по проїжджій частині пр. Леніна, скоїла зіткнення з мікроавтобусом «Мерседес Спринтер», реєстраційний № НОМЕР_1, яким керував він. В результаті дорожньо-транспортної пригоди йому були заподіяні тілесні ушкодженні середньої тяжкості. 11.02.09р. ОСОБА_3 було пред'явлене обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, а його було визнано потерпілим та цивільним позивачем у кримінальній справі. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.01.2012р. кримінальну справу у відношенні ОСОБА_3 було закрито у зв'язку із закінченням строків давності, а його позов залишено без розгляду.

Позивач вказує, що внаслідок отриманих під час ДТП ушкоджень істотно погіршився стан його здоров'я, йому було присвоєно Ш групу інвалідності, та він позбавлений можливості працювати за фахом та взагалі працевлаштуватись. В результаті ДТП в нього з'явився панічний страх перед автомобілями. Протягом чотирьох місяців він не міг не тільки сісти за кермо автомобіля, а й знаходитися в автомобілі в якості пасажира. Отже, вважає, що йому спричинено моральну шкоду, розмір якої він оцінює у 250 000 гривень, які просить стягнути з електротранспортного підприємства.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 квітня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс», ЄДРПОУ 03328379, на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 45000 грн. Стягнуто з Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» на користь держави судовий сбір в розмірі 450 грн.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ЗКПМЕ «Запоріжелектротранс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 06 січня 2009 року приблизно о 20.44 год. на пр. Леніна в м. Запоріжжі сталася ДТП з участю водіїв ОСОБА_2, який керував мікроавтобусом «Мерседес Спринтер», та водія ОСОБА_3, яка керувала тролейбусом борт. № 594. Відносно ОСОБА_3 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у якій потерпілим та цивільним позивачем визнано ОСОБА_2, якому внаслідок ДТП були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.01.2012р. кримінальну справу у відношенні ОСОБА_3 було закрито у зв»язку з закінченням строку давності, тобто з нереабілітуючих обставин, а цивільний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Згідно наданого позивачем виписного епікризу ОСОБА_2 одразу з місця ДТП був доставлений у лікарню, де знаходився на лікування протягом місяця з приводу струсу головного мозку, забиття голови, закритого багатооскольчатого внутрішньо суглобного перелому мищелків правої великоберцової кістки зі зміщенням, перелому голівки правої малоберцової кістки, які за висновком судової медичної експертизи № 112-М від 03.02.2009р. кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості / а.с. 3-4, 6/.

Висновком МСЕК від 10.08.2011 року ОСОБА_2 встановлена третя група інвалідності з черговим переоглядом - 01.08.2012р., встановлено протипоказання важкої фізичної праці, робота на висоті та тривале ходіння, та рекомендовано лікування у травматолога, санаторно-курортне лікування, ходіння із тростиною та протезування колінного суглобу. Наступним висновком МСЕК при повторному переогляді підтвердилась ІІІ група інвалідності та надано вищевказані рекомендації / а.с. 5/.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 під час ДТП 06.01.2009р. працювала водієм в ЗКПМЕТ «Запоріжелектротранс», тобто знаходилась з цим підприємством в трудових відносинах, та працювала на маршруті, керуючи тролейбусом борт. № 594 / а.с. 54-55/.

Договором № 448-дго/08зп від 10.12.2008р., укладеним між ЗАТ «Страхова компанія «АХА Страхування», правонаступником якого є ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування», та страхувальником ЗКПМЕТ «Запоріжелектротранс», була застрахована цивільна відповідальність страхувальника як власника засобів наземного транспорту (130 трамваїв та 100 тролейбусів) на випадок завдання ними шкоди життю, здоров»ю та/або майну третіх осіб / а.с. 26-28/. Тому заявлена позивачем матеріальна шкода була відшкодована йому в половинній сумі страховиком, у зв»язку з чим позивач відмовився від решти позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди з підприємства.

Згідно з пунктом 3.3.7 вказаного договору страхування страховик не відшкодовує шкоди, заподіяної шляхом завдання непрямих витрат й збитків, втрати прибутку, а також моральної шкоди / а.с. 26/.

Тому за правилами ст.ст. 1172, 1187, 1188 ЦК України відшкодовувати моральну шкоду потерпілому в даному випадку повинно підприємство, як правильно визначено судом.

В позові ОСОБА_2, посилаючись на спричинення йому моральних страждань як травмами під час ДТП, так і подальшим станом здоров»я через ці травми, якими є його неповне одужання, внаслідок чого він вимушений ходити з тростю, а також потребує протезування коліна, позивач просив стягнути з електротранспортного підприємства на відшкодування моральної шкоди 250 000 грн.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_2 та стягуючи з підприємства на його користь на відшкодування моральної шкоди 45 000 грн., суд вважав доведеним факт спричинення йому моральної шкоди дорожньо-транспортною пригодою.

В апеляційній скарзі ЗКПМЕ «Запоріжелетротранс» зазначає, що суд не взяв до уваги, що позивачем не доведено самого факту спричинення йому моральної шкоди, оскільки позивач відмовився від проведення судово-психологічної експертизи, згідно якої можливо було б встановити емоційний стан позивача, чи є ДТП та травми психотравмуючим фактором для позивача, чи спричинено йому моральної шкоди внаслідок ДТП та можливий розмір відшкодування.

Проте судова колегія вважає, що вирішення питання щодо наявності факту моральної шкоди є предметом дослідження суду, незалежно від відсутності такого експертного висновку у справі.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що є недоведеним той факт, що інвалідність позивача є наслідком ДТП, оскільки в висновку МСЕК вказано, що інвалідність викликана загальними захворюваннями. Проте ці ствердження апелянта спростовуються актами огляду МСЕК, в яких зафіксована вся інформація щодо перевірки стану здоров»я позивача, та в пункті 29.5 яких зазначено, що причиною інвалідності є загальне захворювання (ДТП) / а.с. 75/. Також суперечать матеріалам справи доводи апелянта, що позивач не проходив чергового переогляду 01.08.2012р., а тому ним не доведено, що на теперішній час у нього є підтвердженою Ш група інвалідності. Так, в матеріалах справи мається як Акт огляду МСЕК від 01.08.2012р., так і видана на його підставі довідка МСЕК від 01.08.2012р. про встановлення позивачу Ш групи інвалідності до 01.08.2014р., якою підтверджено обмеження позивача в трудовій діяльності та необхідність ендопротезування колінного суглобу та ходіння з тростиною / а.с. 78/.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, та моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача, має бути визначений з урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.

Отже, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Встановивши правильно фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, суд з урахуванням всіх необхідних критеріїв задовольнив позов лише частково, обґрунтовано визначивши суму 45000 грн. на відшкодування моральної шкоди потерпілому за рахунок підприємства.

Таким чином, вирішуючи спір щодо стягнення моральної шкоди, суд взяв до уваги характер отриманих ушкоджень, яких зазнав потерпілий, тривалість та наслідки отриманої травми, ступінь втрати позивачем нормальних життєвих зв'язків, які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, поведінку самого потерпілого та вину працівника підприємства в спричиненні шкоди, а також дії самого потерпілого під час ДТП, тому колегія суддів приходить до висновку, що судом правильно визначено розмір стягнутого відшкодування моральної шкоди.

Проаналізувавши всі обставини справи, колегія вважає, що при визначенні розміру шкоди враховано наступне. З огляду на висновки медичних закладів, де проходив лікування та обстеження ОСОБА_2, спричинені йому травми мають кваліфікацію середньої тяжкості та потягли за собою незворотні процеси у кістках правої кінцівки та поновлення її функцій можливе лише шляхом оперативного втручання з протезування, йому показано постійний нагляд у травматолога. На теперішній час він продовжує пересуватись із тростиною, тобто до сих пір має вади руху через травму в ДТП. З 2011р. і до наступного переогляду 01.08.2014р. йому встановлена Ш група інвалідності, що свідчить про те, що стан здоров»я позивача протягом 6 років не відновлюється. Внаслідок такого стану здоров»я ОСОБА_2 втратив можливість працювати за фахом та взагалі обирати собі професійну діяльність, так як за приписами МСЕК його труд можливий лише без навантажень, не на висоті та не пов»язаний з рухом, а тому він втратив заробіток та відповідний йому рівень життя. Всі вказані фактори безумовно тягнуть додаткові зусилля для організації свого життя, а також спричиняють душевні страждання потерпілому, та є тривалими з огляду на відсутність повного одужання та відновлення рухових функцій правої кінцівки.

Разом з тим, колегія враховує також ті обставини, що, не зважаючи на те, що ДПТ сталося з вини ОСОБА_3, але і сам позивач дещо порушив під час ДТП правила дорожнього руху, що слідує з матеріалів кримінальної справи та враховано страховою компанією при зменшенні страхового відшкодування матеріальної шкоди.

З урахуваннях всіх вказаних обставин, колегія вважає обґрунтованим, розумним та справедливим розмір відшкодування моральної шкоди, визначений судом у сумі 45000 грн., тому у відповідності до ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, залишивши без змін оскаржуване рішення суду.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 квітня 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: