Постанова № 31856945, 11.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/975/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Романчук О.М., Шелест С.Б.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Карети О.О.,

представника відповідача - Паншиної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новатор-Трейд» до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Новатор-Трейд» звернулося у суд з позовом до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.02.2013 року №0000052200 та №0000062200, якими товариству визначено грошові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на необґрунтованість відповідачем доводів про нікчемність угод, за наслідками укладення яких у позивача виникло право на податковий кредит з податку на додану вартість та витрати по яким останнім віднесені до складу валових.

З такими висновками суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності, повноти нарахування податкового кредиту на додану вартість та податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року, за підсумками якої складено акт від 07.02.2013 року №21/22/36806279 та виявлені порушення п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 140.2 ст. 140, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 18060,16 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 17200 грн. за травень 2012 року.

У зв'язку із наведеним відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.02.2013 року №0000052200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 22575 грн., з них 18060 грн. за основним платежем, 4515 грн. - штрафні санкції, та №0000062200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 21500 грн., з них 17200 грн. - за основним платежем, 4300 - за штрафними санкціями.

Обговорюючи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, підставою для нарахування податкового зобов'язання за вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями стало виявлення контролюючим органом під час перевірки позивача отримання останнім виконаних робіт від ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» за договором №01/05-12 від 01.05.2012 року, що укладений без мети настання реальних юридичних наслідків, а з метою отримання податкової вигоди.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на матеріалах відпрацювання названого контрагента позивача працівниками ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, результати якого зафіксовані в акті від 01.11.2012 року №1064/22-911/33440189. Згідно зазначеного акту, не підтверджено реальність господарських операцій ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» з контрагентами покупцями (товарів, робіт, послуг) та контрагентами поставщиками (товарів робіт та послуг) за період січень - червень 2012 року та у серпні 2012 року. Як убачається, висновки акту здійснені на основні даних інформаційних податкових баз АІС «ОР», Бест Звіт, Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання в розрізі контрагентів на рівні ДПА Україна. За даними податкової звітності ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг», останнє не звітує про кількість працівників, відсутня будь-яка інформація про складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, необхідного для здійснення господарської діяльності. Крім того, відповідач посилається на невідповідність первинних документів, складених в процесі господарських взаємовідносин позивача з названим товариством вимогам щодо їх оформлення, закріплених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. У зв'язку вищепереліченим податковим органом зроблено висновок про безпідставність формування податкового кредиту на основі таких документів, та необґрунтованість віднесення здійснених позивачем витрат до складу валових.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Підпунктом 44.1 статті 44 цього Кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до частини 2 цієї статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Обов'язкові реквізити первинних документів також визначені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88. Згідно п. 2.4 цього Положення до них відносяться: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки випливає, що порушення вищенаведених загальнообов'язкових правил поведінки суб'єктів господарювання стало однією із підстав для визначення позивачу зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Обговорюючи такі висновки податкового органу, колегія суддів зважає на таке.

Колегією суддів установлено, що між ТОВ «Новатор-Трейд» (замовник) та ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» (виконавець) укладено договір від 01.05.2012 року №01/05-12. Предметом договору є виконання робіт з укладки асфальту. Загальна вартість вказаних робіт складає 103200 грн., у тому числі 17200 грн. ПДВ. До названого договору, сторонами погоджено додаткову угоду №1 від 04.05.2012 року, якою сторони конкретизували об'єкти, на яких мають бути виконані роботи по укладці асфальту, а саме - автогазозаправочні пунтки, та площу цих об'єктів: від 280 - до 300 кв. м.

На виконання умов зазначеного договору виконавцем виписано позивачу податкову накладну №48 від 28.05.2012 року, сторонами складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-44/28-2 від 28.05.2012 року. Зазначені документи підписані з боку ТОВ «Новатор-Трейд» директором товариства Яковлевою О.Ю., з боку ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» - директором ОСОБА_6 та скріплені печатками підприємств.

Також, позивачем надано звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, квитанції до прибуткового касового ордеру, які підтверджують розрахунок за господарськими операціями.

Колегія суддів наголошує, що лише складання документів і їх відображення у обліку не підтверджує реальність і зміст господарських операцій, які відносяться до валових витрат суб'єкта господарювання та до складу податкового кредиту. Дослідженню підлягає подальше використання отриманих послуг у господарській діяльності платника податків.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, зробленими при дослідженні первинних документів, складених на виконання вищезазначеного договору про те, що надані позивачем документи у повній мірі відображають зміст, обсяг та вартість наданих послуг. Апеляційний суд звертає увагу на зміст акту виконаних робіт, у якому відсутня деталізація проведених робіт, як то наявність земляних робіт, вивіз ґрунту чи його складування на місці, підготовчі роботи, об'єм виконаних робіт, наявність додаткових демонтажних робіт тощо, що можуть виникнути при асфальтуванні.

Колегія суддів зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ти чи інші господарські операцій. Однак, критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак, на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою виконання робіт з укладки асфальту позивач повинен був надати кошторис проекту із зазначенням його змісту, вартості та етапності виконання робіт. Окрім того, жодним доказом не підтверджено залучення відповідної техніки для здійснення асфальтування.

Підсумовуючи встановлені обставини та наявні документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг», колегія звертає увагу, що на підтвердження факту виконання спірних робіт позивачем надано договір від 01.05.2012 року №01/05-12, акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) та податкову накладну, виписану контрагентом позивачу. Однак в акті не розкривається зміст виконаних робіт, позаяк він не містить деталізованої інформації про фактично здійснені роботи, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого їх використання у діяльності товариства. При цьому, колегія суддів наголошує, що за умови добросовісності позивача, представлення чим-більш ширшого переліку документів на обґрунтування своїх вимог є його прямим інтересом та обов'язком, закріпленим статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду, що оформлення поданих позивачем документів відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже у них не розкрито змісту господарської операції. А тому, первинні документи, надані позивачем, не доводять його вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень.

На обґрунтування власної позиції, позивачем окрім вище досліджених документів по господарським відносинам з ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який свідчить, що видами діяльності позивача є виготовлення виробів з бетону для будівництва, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, будівництво житлових та нежитлових будівель. З огляду на наданий витяг, колегія суддів погоджується, що роботи, замовлені у ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» кореспондуються з основною господарською діяльністю позивача.

Надаючи оцінку правомірності формування податкового кредиту за рахунок сплаченого ПДВ по відносинам з названим контрагентом, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України,податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01 листопада 2011 року № 1379 (зареєстрований в Міністерстві фінансів України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071 затверджений Порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до пп. 1 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною вище.

Відповідно до п. 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Із наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та матеріалів податкових звірок убачається, що керівником ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» та його головним бухгалтером є Чайчук Віктор Миколайович та Ставрієнко Ксенія Василівна відповідно. Зі змісту вище дослідженого договору від 01.05.2012 року №014/05-12, укладеного між позивачем та вказаним товариством, випливає, що він підписаний ОСОБА_6, так само, як і акт здачі-прийнття робіт (наданих послуг) та виписана позивачу податкова накладна. У той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази відношення названої особи до господарської діяльності ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг».

Колегія суддів зазначає, що про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Перевіривши реальність договору про виконання робіт, укладеного позивачем з ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг», колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для віднесення понесених витрат до складу валових та формування за рахунок сплаченого ПДВ податкового кредит з огляду на непідтвердження таких належним чином оформленими первинними документами.

При цьому, колегія суддів ураховує, що ТОВ «Адіс-Медіа-Холдінг» не звітує про кількість працівників як штатних, так і працюючих за цивільно-правовими договорами, виробничі активи та інші засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності, пов'язаної роботами по укладці асфальту.

До того ж, до видів діяльності названого контрагента відносяться: обслуговування систем безпеки, неспеціалізована оптова торгівля, діяльність агентств працевлаштування, рекламні агентства, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, діяльність приватних охоронних служб. Перелічені види економічної діяльності не кореспондуються з роботами, що є предметом договору про виконання робіт, що були предметом договору від 01.05.2012 року №01/05-12.

Зважаючи на приведене, колегія суддів вважає, що надані позивачем документи на підтвердження факту отримання за спірним договором виконаних робіт є недостовірними, а відповідна угода не мала реального характеру, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та є підставою для відмови в їх задоволенні.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Новатор-Трейд» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Романчук суддяС.Б. Шелест

(Повний текст постанови складено 17 червня 2013 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.