Ухвала суду № 31856803, 11.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1004/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Романчук О.М., Шелест С.Б.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Лутай Н.М.,

представника відповідача - Гладченко Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рік» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Рік» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013 року №0001362200, яким товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 5733774 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на необґрунтованість відповідачем доводів про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ «Марк-Сет», ТОВ «Інформація. Медіа. Технології», ТОВ «Метеко ЛП», ТОВ «Мілл-Груп», ТОВ «МСК-Трейдінг», ТОВ «КА «Паріс».

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Рік» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, за підсумками якої складено акт від 20.02.2013 року №454/22/24558646 та виявлені, зокрема, порушення п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 5316327 грн.

У зв'язку із наведеним, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013 року №0001362200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5733774 грн., з них 5316327 грн. за основним платежем та 417447 грн. - штрафні санкції.

Обговорюючи правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, підставою для визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток позивачу стало виявлення реалізації ним товару контрагентам ТОВ «Марк-Сет», ТОВ «Інформація. Медіа. Технології», ТОВ «Метеко ЛП», ТОВ «Мілл-Груп», ТОВ «МСК-Трейдінг», ТОВ «КА «Паріс» за договорами, які на переконання податкового органу, укладались з метою мінімізації сплати податків.

Зазначене припущення контролюючого органу ґрунтуються на матеріалах досудового розслідування СВ ПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва, порушеного стосовно ряду осіб за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво), ч. 4 ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), що пов'язані зі створенням та фіктивною діяльністю ряду підприємств, в тому числі ТОВ «Метеко ЛП», ТОВ «МСК-Трейдінг», ТОВ «Марк-Сет», ТОВ «Інформація.Медіа.Технології», ТОВ «Мілл-Груп». На основі матеріалів слідства та висновків слідчого, викладених у постанові про порушення кримінального провадження, податковим органом зроблено висновок, що угоди, укладені позивачем з вищевказаними товариствами з метою переведення безготівкових коштів у готівку, а тому кошти, що надходили від цих контрагентів позивачу за нібито поставлений товар є безповоротною фінансовою допомогою, яка є об'єктом оподаткування податком на прибуток. Окрім того, відповідач звертає увагу на відсутність товарно-транспортних накладних, що, на його думку, підтверджує вищевикладену правову позицію.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Так, згідно вимог п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із акту перевірки, відповідачем встановлено, що в період з ІІІ кварталу 2011 року по ІІ квартал 2012 року позивач вступав у господарські відносини з ТОВ «Марк-Сет», ТОВ «Інформація. Медіа. Технології», ТОВ «Метеко ЛП», ТОВ «Мілл-Груп», ТОВ «МСК-Трейдінг», ТОВ «КА «Паріс» за договорами поставки скретч-карток, ваучерів та стартових пакетів операторів мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», ПрАТ «МТС-Україна», ТОВ «Астеліт». За умовами таких договорів, позивач зобов'язувався поставити відповідний товар названим контрагентам, а останні - прийняти і оплатити його.

У ході податкової перевірки відповідачем було досліджено відповідні договори, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення та оборотно-сальдові розрахункові відомості, що опосередковували господарські взаємовідносини за вищезазначеними договорами.

Дані щодо здійснених господарських операцій та сплачених сум податку на додану вартість були відображені позивачем у відповідних звітних деклараціях.

Щодо дійсного руху товарів за договорами поставки, позивачем зазначено, що товар поставлявся автомобілем ТОВ «Рік» - Volkswagen Caddy і доставлявся штатним водієм підприємства - ОСОБА_4. На підтвердження зазначеної обставини, у матеріалах справи наявний наказ про прийняття на роботу названої особи, наказ про закріплення за ОСОБА_4 вказаного автомобіля та протокол контролю цього транспортного засобу. Згідно штатних розписів від 01.07.2011 року на підприємстві працювало 4 водія автотранспортних засобів, а з 01.09.2012 року - 5 водіїв.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у позивача були можливості здійснювати поставку товарів за договорами з ТОВ «Марк-Сет», ТОВ «Інформація. Медіа. Технології», ТОВ «Метеко ЛП», ТОВ «Мілл-Груп», ТОВ «МСК-Трейдінг», ТОВ «КА «Паріс» власними засобами. Водночас, вказана обставина спростовує покликання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, позаяк за правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.1997 року №363 товарно-транспортна накладна є обов'язковою лише для перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів, а на штатних водіїв підприємств на власному автотранспорті ці вимоги не поширюються.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не висловлено конкретних зауважень з приводу оформлення та змісту первинних документів, що опосередкували господарські операції, які були предметом податкової перевірки щодо дотримання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про безтоварність угод, що відбулися між позивачем та ТОВ «Марк-Сет», ТОВ «Інформація. Медіа. Технології», ТОВ «Метеко ЛП», ТОВ «Мілл-Груп», ТОВ «МСК-Трейдінг», ТОВ «КА «Паріс» протягом 2011 та 2012 років.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на висновки слідчого, викладені у матеріалах досудового слідства по кримінальній справі як на підставу визнання недійсними угод, укладених між позивачем та його контрагентами, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування у адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 4 ст. 70 КАС України).

Частиною першою статті 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу частини 3 названої процесуальної норми докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться.

З огляду на викладене слід зазначити, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення.

В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так, відповідно до частини 1 статті 17 КПК України невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набрав законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази існування будь-яких обвинувальних вироків стосовно посадових осіб позивача чи його контрагентів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.

Зважаючи на наведене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Романчук суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складений 17 червня 2013 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.