Рішення № 31853622, 11.06.2013, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 14

справа № 2602/2841/12

провадження № 2/753/404/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі КРАВЦОВІЙ Н.О.

за участю

представника позивача Шевченка Т.М.;

відповідача 1 ОСОБА_2;

представника відповідача ОСОБА_3;

відповідача 2 не з'явилася;

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК», за участю третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору - ОСОБА_4, про визнання недійсним кредитного договору та визнання безпідставним нарахування заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» (далі по тексту - позивач, ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач 1, ОСОБА_2) та ОСОБА_4 (далі по тексту - відповідач 2, ОСОБА_4) про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 161 391,37 грн., з яких 117 081,83 грн. сума непогашеного кредиту, 25 132,69 грн. - проценти за користування кредитом та 19 176,85 грн. - пеня за порушення зобов'язань за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем 1 кредитного договору, останній зобов'язався здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші передбачені договором платежі, проте відповідач 1 ухиляється від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором.

Крім того, позивач посилається на договір поруки, укладений з відповідачем 2, за умовами якого остання поручилася за виконання відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором, проте, не зважаючи на порушення відповідачем 1 умов кредитного договору, свої зобов'язання за договором поруки не виконує.

В судовому засіданні відповідач 1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ «Правекс-Банк» про визнання недійсним кредитного договору та визнання безпідставним нарахування заборгованості.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем порушенні вимоги чинного законодавства України, відсутністю у позивача належної дозвільної документації на здійснення операцій з кредитування в іноземній валюті та порушення прав позичальника, як споживача кредитних послуг, що надаються банком, несправедливістю його положень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги за первісним позовом, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечував.

Відповідач 1 та його представник в судовому засіданні проти заявлених позивачем вимог заперечували, просили суд відхилити заявлені вимоги. Просили задовольнити зустрічний позов в повному обсязі.

Відповідач 2 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи у її відсутність до суду не надходило.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача 1 та його представника, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 19 вересня 2008 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №389-023/08Р, відповідно до п. 1 якого, позивач надає відповідачу грошові кошти (далі по тексту - кредит) в сумі 15 810 доларів США на строк користування до 19 вересня 2013 року, а відповідач зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити відсотки у розмірі 13,99% річних за час фактичного користування кредитом та платежі за кредитом у встановлений у договорі строк в повному обсязі.

Пунктом 4.4 кредитного договору передбачено, що погашення заборгованості за кредитом здійснюється шляхом внесення коштів рівними частинами у сумі 264 доларів США щомісяця до 10-го числа наступного місяця. А згідно п. 4.5. цього договору відсотки за користування кредитом підлягають сплаті щомісяця (за час фактичного користування коштами протягом календарного місяця) у термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також на момент припинення дії договору, зазначеного у п. 1.2. даного договору.

Згідно з п. 1.3 кредитного договору у кожному випадку невиконання (або неналежного виконання) відповідачем 1 своїх зобов'язань за договором (у відношенні строків сплати відсотків і повернення кредиту та/або сплати відсотків та/або повернення кредиту не в повному обсязі), розмір відсоткової ставки збільшується на 1% річних, починаючи з розміру, встановленого п. 1.2. кредитного договору.

Відповідно до п. 10.1. кредитного договору за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування кредитом відповідач 1 сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки, зазначеної в п. 1.2. цього договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

Відповідно до п. 11.5 кредитного договору, останній діє від дня його підписання і до повного виконання зобов'язань за цим договором.

На виконання п. 1.1 кредитного договору позивач здійснив видачу суми кредиту - 15 810 доларів США.

Позичальник - відповідач 1 скористався кредитними ресурсами та свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, що підтверджується банківською випискою та попереджався кредитором, що підтверджується вимогами про повернення заборгованості та повідомленнями про вручення поштового відправлення, копії яких наявні в матеріалах справи.

Вищевказані вимоги позивача залишились невиконаними відповідачами, доказів протилежного матеріали справи не містять.

За правилами ст. 526 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 2 статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. А відповідно до ст. 611 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. А згідно з ч. 3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1 та 2 ст. 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем та перевіреного судом, станом на 24.05.2011 року заборгованість відповідача 1 перед позивачем за кредитним договором №389-023/08Р становить 14 665,11 доларів США, 3 148 доларів США - сума відсотків за користування кредитними коштами та 2 402 доларів США - пеня за порушення зобов'язань за кредитним договором, що в перерахунку на національну грошову одиницю України за курсом Національного банку України становить 117 081,83 грн., 25 132,69 грн. та 19 176,85 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Судом також встановлено, що у якості забезпечення виконання зобов'язання відповідача 1 за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_4 був укладений договір поруки №389-023/08Р від 19.09.2008 року. Відповідно до умов пункту 1.1 вищезазначеного договору поруки, поручитель - відповідач 2 і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За змістом ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 2.1 договору поруки №389-023/08Р встановлено, що поручитель зобов'язується, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, виконати за нього зобов'язання перед кредитором на умовах, у порядку, у строки, встановлені кредитним договором, зазначеним у п. 1.1. даного договору, зі змінами та доповненнями до нього.

З огляду на встановлені у справі обставини, виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову.

При цьому, суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову відповідача визнання недійсним кредитного договору та визнання безпідставним нарахування заборгованості з підстав відсутності у позивача належної дозвільної документації на здійснення операцій з кредитування в іноземній валюті та порушення прав позичальника, як споживача кредитних послуг, що надаються банком, порушенням його положень, з наступних підстав.

В пункті 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

Позивач на час укладання кредитного договору мав видані Національним Банком України Банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пп. 5-11 частини другої ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», 03.12.2001 року - Дозвіл №7-1 на право здійснення операцій, визначених пп.1-4 частини другої та частиною четвертою ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» із Додатком до такого дозволу, копії яких надано до матеріалів справи.

Тобто, позивач мав право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії, а також здійснювати валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

Крім того, інформація щодо коливання валюти є загальновідомою і позивач, укладаючи договір з відповідачем щодо отримання кредитних коштів в іноземній валюті, передбачав і брав на себе зобов'язання повернути кредитні кошти в цій же валюті. При цьому відповідач, укладаючи договір, розраховував на повернення кредитних коштів так само у визначеній договором валюті.

Суд не бере до уваги, викладені у зустрічному позові посилання на порушення прав позичальника, як споживача кредитних послуг, що надаються банком, вчиненням договору під впливом обману та намаганням ввести в скрутне фінансове становище, як на підставу безпідставного нарахування заборгованості з наступних підстав.

За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, якщо сторонами кредитного договору досягнуто домовленості з усіх його умов, то такі умови повинні виконуватись сторонами з моменту досягнення домовленості, тобто з моменту підписання договору.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Відповідно до положень ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. А пунктами 3, 10 частини третьої даної статті визначений приблизний перелік несправедливих умов договору, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що договір, укладений між сторонами є несправедливим до нього, оскільки при підписанні даного договору він ознайомився та погодився з його умовами.

Враховуючи цю обставину немає підстав вважати, що ці положення створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, тому при укладенні договору вимоги ст. 203 ЦК України виконані, тому підстав для визнання його недійсним та визнання безпідставним нарахування заборгованості з вказаних в зустрічній позовній заяві підстав не вбачається.

Згідно зі ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати.

На підставі викладеного та керуючись стст. 5, 192, 203, 526, 533, 549, 553, 554, 546, 611, 625, 627, 629, 651, 1048-1050, 1054 ЦК України, стст. 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» (код ЄДРПОУ 14360920, МФО 321983, р/р №290981202011 в ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», розташоване за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, 9/2) заборгованість за кредитним договором у розмірі 161 391 грн. 37 коп., з яких 117 081 грн. 83 коп. сума непогашеного кредиту, 25 132 грн. 69 коп. - проценти за користування кредитом та 19 176 грн. 85 коп. - пеня за порушення зобов'язань за кредитним договором.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» (код ЄДРПОУ 14360920, МФО 321983, р/р №290981202011 в ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», розташоване за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, 9/2) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 613 грн. 91 коп.

У задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.