Рішення № 31851864, 13.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7578/13 13.06.13

За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду

спеціального призначення «Спецжитлофонд»

До Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та

Генерального штабу Збройних сил України

Про стягнення 3 843,22 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники:

Від позивача Калінчук В.В. - по дов. № 044/24-140 від 15.01.2013

Від відповідача Тушницький О.О. - по дов. № б/н від 26.12.2012

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» про стягнення з Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України 3 843,22 грн. заборгованості, яка складається з : 3 547,40 грн. боргу по орендній платі за період з 01.06.2012 по 31.07.2012 та 268,82 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на оренду житлового приміщення № 358 від 01.07.2001.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2013 було порушено провадження у справі № 910/7578/13 та призначено її до розгляду на 14.05.2013.

Відповідач у поданому 14.05.2013 до відділу діловодства суду відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі посилаючись на наступне. Відповідно до умов договору № 358 від 01.07.2001, термін його дії встановлено з 01.07.2001 по 31.12.2001, продовження дії договору можливе лише в разі подання за 30 днів до закінчення терміну дії договору, письмового звернення орендаря про продовження дії договору та згоди на це Головного управління житлового забезпечення КМДА. До 31.12.2011 дія даного договору продовжувалась додатковими угодами та обов'язки орендаря по оплаті орендної плати виконувались в повному обсязі. На 2012 рік дія договору продовжена не була і таких звернень відповідача до позивача не зафіксовано, тому даний договір був закритий шляхом проведення повного розрахунку з орендодавцем станом на 31.12.2011. Тому відповідач вважає, що дія договору в наступному бюджетному році, а саме в 2012 році, без пролонгації його неможлива.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7578/13 від 14.05.2013, у зв'язку з частковим невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 18.04.2013, розгляд справи був відкладений на 13.06.2013.

Позивач в судовому засіданні 13.06.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 13.06.2013 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 13.06.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 01.03.2001 № 217/1194 «Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП «Київжитлоспецексплуатація» було створено Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд».

01.07.2001 між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (орендодавець) та Адміністративно -господарського управління Генерального штабу Збройних Сил України, правонаступником якого є Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України (орендар) було укладено договір на оренду житлового приміщення № 358 (далі - договір).

Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2419 від 12.11.2001 «Про будинки комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» будинок № 10 по вул. Борщагівській закріплено за Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на праві повного господарського відання.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець надає, а орендар на визначений у п. 1.3. термін, приймає в орендне користування житлове приміщення з характеристикою, викладеною у п. 1.2., оплатою, визначеною у п. 1.4.

Згідно з п. 1.2. договору приміщенням є : квартира № 124 у будинку № 10 на вул. Борщагівській з характеристикою: житлова площа 39,3 кв. м., загальна площа 57,1 кв. м.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період з 01.06.2012 по 31.07.2012, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 3 574,40 грн. та за несвоєчасну сплату платежів нарахована пеня в розмірі 268,82 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Факт передачі позивачем та відповідно прийняття відповідачем об'єкта оренди підтверджується актом приймання-передачі від 01.07.2001.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з пунктом 1.3. договору, термін його дії встановлено з 01.07.2001 по 31.12.2001.

Додатковими угодами № 1 від 20.12.2001, № 2 від 25.12.2002, № 3 від 02.06.2003, № 4 від 18.12.2003, № 6 від 01.07.2004, № 7 від 30.09.2004, № 8 від 10.05.2005, № 9 від 08.11.2005, № 10 від 02.04.2006, № 11 від 01.08.2006, № 12 від 25.10.2006, № 15 від 10.12.2007, № 16 від 21.08.2008, № 17 від 2009 року, № 18 від 29.05.2009, № 19 від 15.09.2009, № 20 від 26.01.2010, № 21 від 11.06.2010, № 22 від грудня 2010 року, № 23 від 22.07.2011, № 24 від 2011 року сторонами було продовжено строк дії договору по 31.12.2011.

У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2012 у справі № 5011- 36/11657-2012, яке набрало законної сили, встановлено, що після 31.12.2011 відповідач продовжував користуватись житловим приміщенням, і заява про припинення строку дії договору від сторін не надходила, а тому строк дії договору, у відповідності до Закону, є пролонгованим з 01.01.2012 по 30.06.2012.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з п. 1.4. договору плата за оренду житлового приміщення встановлена з розрахунку 5,28 грн. за 1 кв. м. загальної площі на місяць, що складає 301,49 грн. на місяць.

Додатковою угодою № 5 від 01.07.2004 внесено зміни до п. 1.4. договору та встановлено розмір орендної плати в сумі 1 027,80 грн. з ПДВ на місяць.

Додатковою угодою № 14 від 17.09.2007 сторони змінили п. 1.2.2. та п. 1.4. договору, визначивши площу орендованих приміщень у розмірі 59,1 кв. м. та на підставі рішення Київради від 27.05.2004 № 262/1472 «Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства «Спецжитлофонд» та рішення Київради від 28.09.2006 № 18/75 встановили плату за оренду житлового приміщення, яку сплачує орендар у сумі 1 773,00 грн. з ПДВ за місяць.

Згідно додаткової угоди № 25 договір доповнено п. 1.5. відповідно до якого розмір місячної орендної плати орендарю за користування житловими приміщеннями на наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Умови даного пункту застосовуються з 07.09.2011.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 2.2.3. договору орендар зобов'язався не пізніше останнього дня поточного місяця вносити плату за оренду.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами п. 4.4. договору після закінчення терміну дії договору або у випадку відмови орендаря від оренди житлового приміщення квартира (кімнати) передається орендодавцю за актом.

Згідно з п. 5.3.2. договору у випадку звільнення орендарем квартири (кімнат) без письмового повідомлення, а також без складання акті про здавання квартири (кімнат) у належному стані, орендар несе повну відповідальність за заподіяні у зв'язку з цим збитки в повному обсязі. При цьому орендар не звільняється від внесення орендної плати та оплати комунальних платежів до передачі квартири (кімнат) орендодавцю за актом.

Отже, сторони дійшли згоди, що орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі.

Вважаючи на те, що відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а тому підтвердженням передачі та відповідно звільнення приміщення є підписаний обома сторонами акт приймання-передачі орендованого приміщення. В матеріалах справи такий акт відсутній.

Проте, позивачем 01.08.2012 складено акт про те, що орендар житлові приміщення у будинку № 10 по вул. Борщагівській квартиру № 124 загальною площею 59,1 кв. м. звільнив з 01.08.2012 не здавши його орендодавцю по акту приймання-передачі.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню не виконав своїх обов'язків в частинні внесення плати за оренду жилого приміщення з 01.06.2012 по 31.07.2012, в результаті чого виникла заборгованість, що за обґрунтованими розрахунками позивача становить 3 574,40 грн.

Згідно з п. 3.1.2. договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення плати за оренду та комунальні платежі.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідач у період з 01.06.2012 по 31.07.2012 фактично користувався житловим приміщенням, а тому зобов'язаний згідно п. 5.3.2. договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 3 574,40 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за послуги оренди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Умовами пункту 2.2.3. договору передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів орендар зобов'язаний сплачувати пеню із розрахунку 1% несплаченої суми за кожний прострочений день.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати орендної плати, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені позивачем був обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 2.2.3 договору, відповідач зобов'язаний був вносити орендні платежі до останнього дня кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг оренди відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 2.2.3. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 268,82 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 268,82 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України (м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 24978319) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (м. Київ, вул. Оболонська, 34, код 31454734) 3 574 (три тисячі п'ятсот сімдесят чотири) грн. 40 коп. боргу по орендній платі, 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 82 коп. пені, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 17.06.2013.

Суддя В.В.Сівакова