Постанова № 31851778, 10.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2013 року 10:07 № 826/6270/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного науково-виробничого підприємства "КРІСТАЛ"до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової службипро скасування повідомлення - рішення №0000022220 та № 0000012220 від 04.01.2013р.

за участю представників сторін:

від позивача: Степанов Д.В., Сканаррі А.А.

від відповідача: Колодяжна Л.В.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10.06.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Приватного науково-виробничого підприємства "КРІСТАЛ", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС №0000012220 від 04 січня 2013 року, відповідно до якого ПНВП «Крістал» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 190 264,00 (сто дев'яносто тисяч двісті шістдесят чотири) гривні 00 коп., з них 152 211,00 грн. - за основним платежем, 38 053,00 грн. - за штрафними санкціями; визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС №0000022220 від 04 січня 2013 року, відповідно до якого ПНВП «Крістал» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість по вітчизняних товарах» на суму 152 211,00 (сто п'ятдесят дві тисячі двісті одинадцять) гривень 00 коп., з них 121 769,00 грн. - за основним платежем, 30 442,00 грн. - за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар (роботи, послуги) у осіб, які не сплачувала податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємства та винесені вироки по посадовим особам контрагента позивача, наявні пояснення посадових осіб щодо фіктивності підприємств.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного науково-виробничого підприємства "КРІСТАЛ" з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Вайліс» за період з 01.07.09 р. по 30.09.12 р. За результатами перевірки складено Акт від 17.12.2012 року № 5821/22-222-30404347 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено наступні порушення: п. 5.1. ст. 5., пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. N 334/94-ВР із змінам та доповненнями та п.9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІV, п.2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 року, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 152211,0 грн., в т.ч. по періодах: IV кв. 2009 року у сумі 82356,00 грн., І кв., 2010 року на суму 69855,00 грн.; пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями та п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-Х1У, п.2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 року призвели до заниження податку на додану вартість всього у па суму 121769.00 грн., а саме: за грудень 2009 року на суму 65885,00 грн.; за січень 2010 року на суму 14775,00 грн.; за лютий 2010 року на суму 22645,00 грн.; за березень 2010 року на суму 18464,00 грн.; п.3, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПНВП «Крістал» з ТОВ «Компанія «Вайліс» за період з 01.07.2009р. по 30.09.2012р.

Податковим органом прийнято на підставі Акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 04.01.2013 року №0000012220, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 190 264,00 грн., за основним платежем 152 211 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 38053 грн. та податкове повідомлення-рішення від 04.01.2013 року №0000022220, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 152 211,00 грн., за основним платежем +121769,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 30442,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, Позивачем подано Скаргу до Міністерства доходів і зборів України, за результатом розгляду скарги Міністерством прийнято рішення від 04.04.2013 р. №131/6/99-99/10-15, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення та рішення ДПС у м. Києві, а скаргу Позивача без задоволення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Компанія «Вайліс» (Продавець) було укладено купівлі-продажу №4 від 10.10.2009 р. (надалі по тексту Договір №4).

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.2 Договору №4, Продавець зобов'язується поставити Покупцеві, а Покупець прийняти та своєчасно здійснити оплату стрічки ПВХ в асортименті, завіс ПВХ в асортименті, розташованих ПВХ дверей, жорстких дверей та комплектуючих до них, згідно рахункам-фактурам, іменованими в подальшому Товар. Всі зміни, які виникнуть під час дії Договору, відображаються в Додаткових угодах.

Згідно п. п. 3.1 - 3.2 вищезазначеного Договору, Покупець сповіщає Продавця про свій намір здійснити чергову закупівлю товару шляхом замовлення та подачі замовлення в якому зазначає кількість та асортимент товару. Замовлення передається Продавцю в будь - якій зрозумілій сторонам формі (шляхом подачі замовлення електронною поштою, факсимільним або усно телефонним зв'язком). В разі відсутності товару на складі Продавця, він повинен повідомити про це Покупця протягом 2 календарних днів з дня отримання замовлення.

Відповідно до п. п. 5.1- 5.3 Договору №4, Продавець зобов'язується передати Товар Покупцю в терміни оговорені сторонами в кожному окремо. Передача товару Продавцем і його приймання Покупцем по асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі оригінальних документів: видаткової накладної, податкової накладної, рахунку - фактури. Умови поставки Товару згідно ІНКОМТЕРМС-2000 наступні: поставка за рахунок Покупця транспортними компаніями України або власним транспортом; адреса складу Продавця: 07300 Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69.

Позивач зазначає, що зобов'язання сторін були виконані належним чином та надано суду наступні документи: рахунки, видаткова накладна, витяг із журналу реєстрації довіреностей, податкові накладні, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, платіжні доручення.

Суд звертає увагу, що Позивачем не надано суду доказів транспортування отриманого товару, доказів замовлення товару по вищезазначеному Договору, доказів обліку даного товару на складі.

Також, Суд звертає увагу, що платіжні доручення не є доказом оплати за отриманий товар, підтвердженням може слугувати виключно банківські виписки.

Крім того, Суд звертає увагу, що подані Позивачем документи ставляться під сумнів, оскільки більшість з них не було оригіналами та документи, які містяться в матеріалах справи, не оформлені належним чином.

Між Позивачем (Орендар), з одного боку, та Комунальним підприємством Дніпровського району м. Києва «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» (Орендодавець), з іншого боку, було укладено Договір №1096 оренди нерухомого майна від 01.07 2009 р. (надалі по тексту Договір №1096).

У відповідності до п. 2.1 Договору №1096, Об'єктом оренди є нежиле приміщення (будівля, споруда) загальною площею 123,30 кв.м., в т.ч. підвал 123,30 кв.м.

Згідно п. 3.5 даного Договору, Орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг (водопостачання, каналізація, електрична та теплова енергія та ін.) постачальникам таких послуг, що надаються за окремими договорами, укладеними Орендарем з такими підприємствами, або за окремо укладеним договором з Балансоутримувачем по тарифам, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, а також пропорційну орендованій площі частку витрат по технічному обслуговуванню внутрішньо - будинкових мереж, утримання житлового фонду та Прибудинкової території, відшкодування податку на землю. Орендар зобов'язаний встановити вимірювальні прилади обліку на електроенергію, гаряче та холодне водопостачання.

Пунктом 4.2 Договору №1096, Орендар зобов'язаний протягом дії цього Договору до передачі Орендодавцю об'єкта оренди по акту приймання-передачі, утримувати об'єкт оренди у справному стані, своєчасно, своїми силами та за свій рахунок проводити необхідний ремонт об'єкта оренди, а також інженерного та санітарно-технічного обладнання, що в ньому знаходиться.

Суд звертає увагу, що Позивачем не надано Суду докази орендування складських приміщень (Акту приймання-передачі приміщення, Договорів на отримання послуг: водопостачання, каналізація, електрична та теплова енергія, здійснення оплату за орендоване приміщення (склад)).

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту…».

У відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ", а також, що "…у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами".

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Відповідач зазначає наступне: «Перевіркою встановлено взаємовідносини Позивача з ТОВ «Компанія «Вайліс» в грудня-січні 2009р. та лютому-березні 2010р.

В акті ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 13.02.2012р. №282/23-1/36445186 зазначено, що перевірку проведено на підставі постанови від 23.01.2012 року про призначення перевірки з питань складання акту нікчемності правочину ТОВ "Компанія Вайліс" (код ЄДРПОУ 36445186) наданих ВПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області.

Зі змісту постанови стало відомо, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 80-0263 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Медіа-Трейд Україна» за ст.212 ч.3 Кримінального кодексу України та від 19.01.2012 року порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в т.ч. ТОВ "Компанія Вайліс" (код ЄДРПОУ 36445186) з прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Досудовим слідством встановлено перелік підприємств з ознаками фіктивності, у тому числі ТОВ "Компанія Вайліс", що зареєстроване як платник податків в ДПІ у Вишгородському районі Київської області яке упродовж 2009-201 1 років використовувалось в злочинних схемах з створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій з метою незаконного завищення податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків реально діючими підприємствами.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період з 18.12.2009 року по 31.12.2011 року.».

Крім того, Суд звертає увагу, що Позивачем не надано суду доказів того, що його контрагент дійсно поставив товар та докази того, що саме даний товар було замовлено.

З огляду на предмет та обсяг робіт, які, як стверджував позивач, було виконано його контрагентом, які були ним отримані, суд приходить до висновків, що контрагент позивача був позбавлений можливості виконати роботи (поставити товар), які є предметами договорів, а позивач, в свою чергу, не міг не знати цього.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з посиланнями відповідача на те, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом є нікчемним правочином.

Згідно п.9.1, п. 9.2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р. первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.97 р. передбачає, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 вищевказаного Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності та продані в подальшому.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, аналогічна позиція викладене в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., Вищий адміністративний суд України в Постанові від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук