Постанова № 31851777, 14.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2013 року № 826/5801/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Приватного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЗВ'ЯЗОКСЕРВІС"

до Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Приватного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЗВ'ЯЗОКСЕРВІС", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення (Форми «Р») від 14 лютого 2013 року №000402211 на суму 463931,00 та за штрафними санкціями на суму 101219,50 грн., на загальну суму 565150,50 грн., щодо встановлення порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями; визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення (Форми «Р») від 14 лютого 2013 року № 000392211 на суму 2585641,00 грн. та за штрафними санкціями 401970,25 грн. на загальну суму 2987611,25 грн., щодо встановлення порушення п.5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2. пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, п.п. 11.2.1, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11, пп. 8.1.1. п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) п 135.1, п.135.5 ст. 135, п. 137.4 ст. 137, п. 152.3. ст. 152, п.138.1, п.138.2, п.138.5, п.п. 138.8.1 п.п. 38.8.2, п. 138.8, 138.10..2, п.138.10, ст. 138, п.п. 139.1.9., п.139,1, ст. 139, п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. 2755 (зі змінами та доповненнями) Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 334/94-ВР (із змінами та доповненнями).

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідач до суду не з'явився, заперечень проти позову не надав.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької обласної державної податкової служби було проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період 01.04.2010 р. по 31.03.2012 р. За результатами перевірки складено Акт від 30.09.2012 року № 86/22-11/22116499 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено наступні порушення: п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п.11.2.1, п.п. 11.2.3 п.11.2 ст.11, пп.8.1.1 п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР (із змінами та доповненнями) п. 135.1, п. 135.5 ст. 135, п. 137.4 ст.137, п. 152.3, ст. 152, п. 138.1, п.138.2, п.138.5, п.п.138.8.1, п.п.138.8.2, п.138.8, 138.10.2, п.138.10, ст.138,п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями) Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 2 585 641 грн., у тому числі по періодах: І півріччя 2010 року - 419 616 грн. (за II квартал 2010 року - 419 616 грн.); III квартали 2010 року-761 291 грн. (за III квартал 2010 року - 341 675 грн.); 2010 рік - 1 219 062 грн. (за IV квартал 2010 року - 457 771 грн.); І квартал 2011 року - 218 402 грн.; ІІ квартал 2011 року - 201 734 грн.; ІІ-III квартали 2011 року - 680 489грн. (за III квартал 2011 року - 478 755 грн.); II-IV квартали 2011 року - 759 362 грн. (за IV квартал 2011 року - 78 873 грн.); І квартал 2012 року - 388 815 грн.; пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04; 1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.41, п. 201.10 ст. 201, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 463 931 грн. у тому числі: Квітень 2010р. - 2 681 грн.; Травень 2010р. - 4 878 грн.; Червень 2010р.-З 184 грн.; Липень 2010р. -2 697 грн.; Серпень 2010р. - 2 413 грн.; Вересень 2010р. - 2 303 грн.; Жовтень 2010р. - 4 648 грн.; Листопад 2010р. - 125 754 грн.; Грудень 2010р. - 146 040 грн.; Січень 2011р.-38 446 грн.; Лютий 2011р.- 4 341 грн.; Березень 2011р. - 6 093 грн.; Квітень 2011р. - 3 048 грн.; Травень 2011р. - 2 970 грн.; Червень 2011р. - 4 159 грн.; Липень 2013р. - 13 079 грн.; Серпень 2011р. - 13 245 грн.; Вересень 2011р. - 13 305 грн.; Жовтень 2011р. - 13 302 грн.; Листопад 2011р. - 12 354 грн.; Грудень 2011р. - 12 594 грн.; Січень 2012р. - 10 902 грн.; Лютий 2011р.- 10 223 грн.; Березень 2012р. - 11 272 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, Позивачем було подано заперечення на Акт перевірки до Податкового органу.

Відповідачем було розглянуто заперечення на Акт перевірки та надано Лист, в якому зазначено, що висновки викладені в Акті перевірки є правомірними.

Податковим органом прийнято на підставі Акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 14.02.2013 року №000392211, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 987 611,25 грн., за основним платежем 2 585 641,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 401970,25 грн. та податкове повідомлення-рішення від 29.06.2011 року №00040823009, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 565 150,50 грн., за основним платежем 463 931,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 101 219,50 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовник) та ТОВ «МАКСИМУС СОФТ КОНСАЛТИНГ» (Виконавець) було укладено наступні договори: Договір № 0018/1 від 06 вересня 2010 р., в п. 1.1 передбачено наступне: «Предметом настоящего договора является комплекс работ по объединению баз данных, начислений, сальдо, льготных категорий, количества проживающих, Ф.И.О. и адрес ответственных квартиросъемщиков, лицевых счетов, абонентов Хортицкого, Ленинского, Орджоникидзексвкого, Жовтневого, Шевченковского, Заводского, Коммунарского районов города Запорожья, формируемых на основании данных предоставляемых контрагентами ЧАО «Запорожсвязьсервис» и необходимой для работы программного модуля «Прием, передача и виплата денежных переводов»», компьютерных программ «Распределение денежных средств между получателями», «Центральный процессинговый сервер - прием платежей», обеспечения проведення платежей через WEB-ресурса (сайта) www.zss.zp.ua»; Договір № 0019 від 01 октября 2010 р., в п. 1.1 передбачено наступне: «Предметом настоящего договора является комплекс работ по объединению баз данных, начислений, сальдо, льготных категорий, количества проживающих, Ф.И.О. и адрес ответственных квартиросъемщиков, лицевых счетов, абонентов Хортицкого, Ленинского, Орджоникидзексвкого, Жовтневого, Шевченковского, Заводского, Коммунарского районов города Запорожья, формируемых на основании данных предоставляемых контрагентами ЧАО «Запорожсвязьсервис» и необходимой для работы программного модуля «Прием, передача и виплата денежных переводов»», компьютерных программ «Распределение денежных средств между получателями», «Центральный процессинговый сервер - прием платежей», обеспечения проведення платежей через WEB-ресурса (сайта) www.zss.zp.ua»; Додаткова угода від 01.11.2010 р. про розірвання договору № 0019 від 01 октября 2010 р.; Договір про надання юридичних послуг № 0020 від 01 октября 2010 р., в п. 1.1 - 1.3 передбачено наступне: «В порядке и на условиях Договора Исполнитель берет на себя обязательства предоставить Исполнителю юридические, (в том числе консультационные) услуги, согласно приложениям и дополнительным соглашениям к данному договору, согласованньш сторонами. Юридические услуги, предусмотренные п 1.1. данного договора предоставляются по мере возникновения необходимости их получения Заказчиком и конкретные их виды в каждом конкретном случае согласовываются сторонами в приложениях к данному договору. В случае возникновения необходимости получения юридических услуг, которые являются предметом данного договора Заказник сообщает об этом Исполнителю. Заказник обязуется оплатить услуги, предусмотренные в п. 1.1. Договора.».

Крім того, між Позивачем (Замовник) та ТОВ «ПРИМІУМ БІЗНЕС АСИСТЕНС» (Виконавець) було укладено наступні договори: Договір №01/09-2 від 01 вересня 2010 р. на виконання робіт по прошиванню документів, в п. 1.1 - 1.1.2 зазначено наступне: «Заказник поручает, а Исполнитель принимает на себя обязательство качественно и в срок выполнить следующие работы: систематизация (листоподборка) документов; переплет документов или дел формата А4 в жесткую картонную обложку.»; Договір №27/09-1 від 27 вересня 2010 р. про надання маркетингових послуг, в п. 1.1 - 1.4 зазначено наступне: «В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять Замовника і які визначені у цьому Договорі. Об'єктом маркетингових досліджень за цим Договором є надання наступних послуг: переказ грошей між фізичними особами; надання фінансових кредитів (за рахунок власних коштів); Територія, щодо якої проводяться маркетингові дослідження за цим договором: м. Запоріжжя, м. Бердянськ. Розширені відомості щодо маркетингових досліджень визначені Сторонами у Завданні, яке є невід'ємною частиною цього Договору.»; Договір №07/12-2 від 07 грудня 2010 р. про надання інформаційно-консультативних послуг, в п. 1.1 - 1.1.2 зазначено наступне: «Исполнитель обязуется предоставить услуг по организации и проведенню семинара-практикума (информационно-консультационные услуги) для работников Заказчика по теме: НАЛОГОВЫЙ КОДЕКС - АНАЛИЗ ИЗМЕНЕНИЙ а Заказник обязуется принять и оплатить услуги. Исполнитель проводит семинар в соответствии с программой, которая прилагается. Срок проведення семинара с 13 декабря 2010 года до 17 декабря 2010 года. Ежедневное время начала семинара 09 час. 00 мин. Ежедневное время окончания семинара 16 час. 00 мин.». Договір №02/12-2 від 02 грудня 2010 р. про надання послуг по генеральному прибиранн. приміщень, в п. 1.1 - 1.1.2 зазначено наступне: «Заказчик поручает, а Исполнитель принимает на себя обязательства организовать выполнение комплекса работ по разовой генеральной уборке пунктов предоставления финансовых услуг ЧАО «ЗАПОРОЖСВЯЗСЬСЕРВИС» (далее по тексту договора и приложений к нему - ППФУ), согласно перечню, изложенному в приложении № 1. Перечень, работ приведен в приложении № 2 являющимся неотъемлемой частью настоящего Договора.»; та інші договора.».

Позивачем надано суду Акт прийому-передачі наданих послуг, видаткові накладні та податкові накладні в підтвердження виконаних робіт.

З вищезазначених договорів та матеріалів справи вбачається, що сторонами не було належним чином виконано умови договорів в повному обсязі, а тому посилання Позивача на виконання сторонами всіх умов договору не підтверджується.

Судом було витребувано у Позивача докази того, на підставі чого було здійснено оплату, проте позивач зазначеної документації не надав (доказів допуску на підприємство осіб, які здійснювали роботи, доказів проведення семінару (відсутність інформації та матеріалів по семінару, кількість осіб, які були присутні на семінарі), доказів прибирання приміщень (яким чином та де проводилися прибирання), доказів використання отриманих послуг в господарській діяльності, не надано виписок по банківським рахункам та іншу документацію, яка б підтвердила реальне настання господарських взаємовідносин.

Також, Суд звертає увагу, що маркетингові послуги та факторингові послуги є різними поняттям, в той час, як в Договорі про надання маркетингових послуг зазначено, що надаються саме факторингові послуги.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту…».

У відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ", а також, що "…у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами".

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Згідно п.9.1, п. 9.2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р. первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.97 р. передбачає, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 вищевказаного Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, аналогічна позиція викладене в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., Вищий адміністративний суд України в Постанові від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук