Постанова № 31851730, 10.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2013 року № 826/5143/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Смерека +"до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002692207 від 02.04.2013 та №0002702207 від 02.04.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смерека +" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002692207 від 02.04.2013 та №0002702207 від 02.04.2013.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Люкстрім" за період з 01.01.2011 по 31.12.2012. Підставою для нарахування податкових зобов'язань є висновок податкового органу про те, що первинні документи укладені між ТОВ "Смерека +" та ТОВ "Люкстрім" складені в супереч вимогам діючого законодавства України, в зв'язку з чим відсутня можливість підтвердити факт здійснення господарських операцій.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ "Люкстрім" за договором № 37/1 від 21.12.2011, які, за твердженням позивача, мали реальний характер та за якими позивачем було сплачено, та отримано послуги з виконання комплексу будівельних робіт, які були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Також позивач посилався на те, що вирок Дарницького районного суду міста Києва від 31.07.2012 у справі № 2602/1413/12 не містить опису фактів, що були встановлені судом щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Люкстрім", а також щодо документів, які оформлювались під час здійснення таких взаємовідносин.

Представник позивача у судовому засіданні 15.05.2013 позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 15.05.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 883/22-7/32765721 від 20.03.2012. інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки відповідачем наведено не було.

У судове засідання 15.05.2013 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, з'ясувавши, що немає потреби заслухати свідків та експерта, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 06.03.2013 по 13.03.2013 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 506 від 06.03.2013 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Смерека +" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Люкстрім" за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 139.9.1 пункту 139.9 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України пункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 та за реєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 та пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 10 608,00 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 12 200,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

ТОВ "Смерека +" мало фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Люкстрім" за договором № 37/1 від 21.12.2011 по яких було сформовано податковий кредит на суму 10 608,00грн. та валові витрати на суму 53 042,00 грн.

Свідоцтво реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Люкстрім" анульовано 27.06.2012.

Листом ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС № 6236/7/07-2/3 від 21.12.2012 надано до перевірки вирок Дарницького районного суду міста Києва від 31.07.2012 відповідно до якого ОСОБА_1, який є засновником та директором ТОВ "Люкстрім", визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Зазначеним вироком було встановлено факт того, що ТОВ "Люкстрім" було зареєстровано ОСОБА_1 без наміру здійснення господарської діяльності та з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, які прикриваючись зовнішньо законним фактом реєстрації ТОВ "Люкстрім" отримали можливість здійснювати неконтрольовані державою фінансові операції та складати фіктивні господарські угоди та первинні документи.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що первинні документи укладені між ТОВ "Смерека +" та ТОВ "Люкстрім" складені в супереч вимогам діючого законодавства України, в зв'язку з чим відсутня можливість підтвердити факт здійснення господарських операцій, з огляду на що у ТОВ "Смерека +" відсутні правові підстави для формування податкового кредиту та валових витрат по зазначених правовідносинах.

За результатами перевірки складено акт № 883/22-7/32765721 від 20.03.2013 на підставі якого прийнято податкові повідомлення рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання №0002692207 від 02.04.2013 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 12 200,00 грн. та №0002702207 від 02.04.2013 за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 13 260,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 2 652,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смерека +" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №0002692207 від 02.04.2013 та №0002702207 від 02.04.2013 вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, як в період дії Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так і Податкового кодексу України судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування валових витрат та відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про відсутність у нього правових підстав для формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Люкстрім" за договором № 37/1 від 21.12.2011, оскільки вони мали реальний характер та за ними було сплачено та отримано послуги використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинним документами.

На підтвердження факту реального існування фінансово - господарських правідносин за договором № 37/1 від 21.12.2011 позивачем надано суду копії зазначеного договору, складених до нього додаткових угод та відомостей виконання робіт, актів здачі - прийняття робіт та податкових накладних.

Пунктом 4.1 договору № 37/1 від 21.12.2011 встановлено, що замовник здійснює оплату за фактично виконані роботи протягом 10 банківських днів з дати отримання ним для оплати акта про вартість виконаних робіт (довідка за формою КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", що складена згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в ) підписаного уповноваженими особами сторін.

Згідно пункту 4.4 зазначеного договору підрядник надає замовнику акти приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) та довідку про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3).

Відповідно до підпункту 6.3.1 пункту 6.3 договору № 37/1 від 21.12.2011 замовник зобов'язується передати підряднику об'єкт за актом, який підписується уповноваженими особами сторін.

Підпунктом 6.3.11 пункту 6.3 вказаного договору встановлено, що замовник зобов'язується затвердити "Специфікацію заповнень віконних та дверних прорізів" розроблену підрядником на основі Технічного завдання замовника, яке в подальшому є невід'ємною частиною договору (Додаток 4).

Відповідно до підпункту 6.1.8 пункту 6.1 та підпункту 6.4.4 пункту 6.4 договору № 37/1 від 21.12.2011 підрядник зобов'язаний забезпечити повне, якісне та своєчасне ведення виконавчої документації, що передбачена діючими будівельними нормами, а замовник має право у будь - який час ознайомлюватись з порядком ведення підрядником журналу виконання робіт та інших документів, передбачених Державними будівельними нормами.

Таким чином, документами, які мають підтверджувати факт виконання робіт за договором № 37/1 від 21.12.2011, зокрема, є довідка за формою КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", акт приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в, акт приймання об'єкта за яким відповідний об'єкт на якому мали виконуватись роботи, був переданий ТОВ "Люкстрім" позивачем, Технічне завдання, яке є додатком до договору № 37/1 від 21.12.2011, затверджена позивачем "Специфікацію заповнень віконних та дверних прорізів" та виконавча документація, що передбачена діючими будівельними нормами, водночас позивачем зазначених документів суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Доказів на підтвердження здійснення оплати за роботи, які за твердження позивача були виконані за договором № 37/1 від 21.12.2011 та на підтвердження використання зазначених робіт у власній господарській діяльності, як і доказів на підтвердження наявності у нього об'єктів на яких виконувались роботи, позивачем суду надано не було та не було зазначено про причини через які зазначені документи суду не надано.

З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано достатніх первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов договору укладеного позивачем з ТОВ "Люкстрім", а також те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження здійснення оплати за роботи, які за твердженням позивача, були виконані за договором № 37/1 від 21.12.2011 та на підтвердження використання зазначених робіт у власній господарській діяльності, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності правовідносин з ТОВ "Люкстрім" за договором № 37/1 від 21.12.2011, а отже не доведено факт здійснення поставки товару.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до вироку Дарницького районного суду міста Києва від 31.07.2012 в кримінальній справі № 2602/1413/12 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України. Зазначеним вироком було встановлено факт того, що ТОВ "Люкстрім" було зареєстровано ОСОБА_1 без наміру здійснення господарської діяльності та з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, які прикриваючись зовнішньо законним фактом реєстрації ТОВ "Люкстрім" отримали можливість здійснювати неконтрольовані державою фінансові операції та складати фіктивні господарські угоди та первинні документи.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з контрагентом ТОВ "Люкстрім", суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Смерека +" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002692207 від 02.04.2013 та №0002702207 від 02.04.2013 - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов