Постанова № 31849481, 13.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р. Справа№ 911/620/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: Мірошник С.Б. - дов. №178/12/09Н від 06.06.2012

від відповідача-1: Дмитрук Г.А. - дов. б/н від 28.11.2012

від відповідача-2: не з'явились

від третьої особи-1: ОСОБА_4 - дов. №920 від 17.04.2013

від третьої особи-2: ОСОБА_5 - дов. №1621 від 18.06.2012

розглядаючи

апеляційну скаргу АТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської

регіональної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль"

на ухвалу господарського суду Київської області

від 18.03.2013 (суддя Щоткін О.В.)

у справі №911/620/13-г

за позовом АТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль"

до 1) Відділу державної виконавчої служби Бородянського районного управління юстиції ГУЮ у Київській області

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Еліт Сервіс"

треті особи: 1) ОСОБА_7

2) ОСОБА_8

про визнання недійсними прилюдних торгів

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.03.2013 припинено провадження у справі №911/620/13-г за позовом АТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль" до Відділу державної виконавчої служби Бородянського районного управління юстиції ГУЮ у Київській області та Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Еліт Сервіс", за участю третіх осіб ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, АТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з урахуванням уточнення апеляційних вимог просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 18.03.2013 у справі №911/620/13-г, а справу передати на розгляд до господарського суду Київської області.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом неповно з'ясовані обставини справи, не взято до уваги та не виконано вимог постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" із змінами та доповненнями. Скаржник також вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме не оголошено відзиви відповідачів та не вирішено клопотання представника третьої особи-2 про зупинення провадження у справі та про витребування доказів.

Відповідач-2 у судове засідання не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Представники відповідача-1 та третіх осіб проти апеляційної скарги заперечувють, вважають, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, та просять залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, до господарського суду Київської області звернулося АТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції (надалі - позивач) з позовом до Відділу державної виконавчої служби Бородянського районного управління юстиції ГУЮ у Київській області (надалі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Еліт Сервіс" (надалі - відповідач-2), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_7 (надалі - третя особа-1), ОСОБА_8 (надалі - третя особа-2) про визнання недійсними прилюдних торгів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилався на те, що 23.11.2012 на повторних прилюдних торгах Товариством з обмеженою відповідальністю „ТД „Еліт Сервіс" було реалізоване арештоване майно, а саме: нежитлова будівля з виробництва конструкцій ПВХ з магазином та кафе, загальною площею 922,40 кв. м. за адресою Київська область, Бородянський р-н, с. Дружня, вул. Леніна, 1-в.

Переможцем торгів визнано єдиного учасника - ОСОБА_7, який придбав нежитлової будівлі з виробництва конструкцій ПВХ з магазином та кафе за ціною 408285,75 грн. без ПДВ.

На думку позивача, процедура проведення прилюдних торгів відбулась з рядом грубих порушень та повинні бути визнані судом недійсними.

З матеріалів справи вбачається, що 18.03.2013 до суду першої інстанції від третьої особи-2 надійшло клопотання про припинення провадження у справі в порядку п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, яке обґрунтоване тим, що оскільки нерухоме майно, продане на прилюдних торгах, які позивач просить визнати недійсними, було придбане у власність фізичною особою ОСОБА_7, останній має виступати в даній справі в якості відповідача, а тому розгляд справи має відбуватись в порядку визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Задовольняючи вказане клопотання, місцевий господарський суд виходив із наступного.

З огляду на положення ст. 202 ЦК України, прилюдні торги є за своєю правовою природою багатостороннім правочином, оскільки в них мають місце всі елементи притаманні правочину. Під час проведення прилюдних торгів продавець (в особі ліцитатора) та учасники торгів у встановленому законом порядку певними діями (ціновими пропозиціями) визначають переможця торгів та ціну продажу майна, в результаті чого переможець торгів набуває право на придбання об'єкту.

Таким чином, результатом проведення прилюдних торгів є визначення покупця - переможця торгів та завершення процедури торгів шляхом підписання протоколу ліцитатором та покупцем, який одержав право на придбання об'єкта.

Факт затвердження протоколу торгів має юридичне значення в аспекті виникнення підстав для подальшої сплати коштів за придбаний об'єкт, оформлення органом виконавчої служби відповідного акта та видачі покупцеві свідоцтва про придбання даного об'єкту. При цьому, оформлення окремого договору купівлі-продажу щодо придбаного об'єкту законом не передбачено.

Оскільки, згідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, колегія суддів дійшла висновку, що підписання протоколу прилюдних торгів - ліцитатором та покупцем, є укладенням ними (ліцитатором та покупцем) правочину.

Таким чином, спірні правовідносини у даній справі виникли, у зв'язку з укладеним відповідачем-1 в особі ТОВ „ТД Еліт Сервіс" та громадянином ОСОБА_7 правочином, спрямованим на відчуження-набуття майна.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_7 є покупцем нерухомого майна та на момент виникнення спору є його власником, що підтверджується відповідними свідоцтвом та витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно, предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків зазначеної фізичної особи, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що в даному випадку ОСОБА_7 має виступати в якості відповідача у справі.

Аналогічної правової позиції притримується Вищий господарський суд України у своїх постановах від 31.05.2012 у справі №5004/2164/11, від 10.05.2012 у справі №37/5005/12787/2011, від 04.12.2012 у справі №13/5025/182/12 та від 29.04.2013 у справі №5024/1625/2012.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК визначено, що господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Пунктом 3 вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України визначено, що у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України

Колегія суддів, зазначає, що відносини, які склалися в процесі реалізації нерухомого майна у виконавчому провадженні №29345412 з примусового виконання виконавчого листа Бородянського районного суду Київської області № 2-1831 від 11.10.2011 про стягнення з ОСОБА_8, ОСОБА_10 (які є фізичними особами), солідарно на користь АТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором в розмірі 1951489,02 грн. та судові витрати в розмірі 1820,00 грн. (ВП № 28076178, боржник ОСОБА_8.), не носять господарського характеру в розумінні статті 3 Господарського кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст.21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Статтями 1 ГПК України, визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Місцевим господарським судом було прийнято до провадження спір за позовом АТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції до Відділу державної виконавчої служби Бородянського районного управління юстиції ГУЮ у Київській області, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Еліт Сервіс", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсними прилюдних торгів в такому колі учасників, який за суб'єктним складом сторін відповідає приписам господарського процесуального законодавства.

Однак, враховуючи характер спірних правовідносин та зміст правових вимог, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що фізична особа - ОСОБА_7, яка визначена позивачем в якості третьої особи-1 має бути відповідачем у даній справі.

Зважаючи на суб'єктний склад учасників спору, зокрема, необхідність залучення в якості відповідача фізичної особи - ОСОБА_7, права та охоронювані інтереси якого зачіпаються з огляду на предмет спору та який в порядку господарського процесуального законодавства не може бути залучений до участі у справі в якості відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, та правомірно припинив провадження у справі.

Колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги та не виконано вимог постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" стосовно того, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані, зокрема, із визнанням недійсними договорів, укладених суб'єктами господарювання, або між суб'єктами господарювання та органами державної влади і місцевого самоврядування шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону), у тому числі договорів купівлі-продажу і оренди землі, а так само визнання недійсними актів про проведення відповідних торгів (аукціону). При цьому в останньому випадку набувач майна, реалізованого на торгах (аукціоні), незалежно від наявності у нього статусу підприємства чи організації в розумінні частини першої статті 1 ГПК (тобто підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і набув статусу суб'єкта такої діяльності), залучається до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, і, отже, відповідна справа за будь-яких обставин підлягає розгляду господарським судом.

Так, вищевказані положення Постанови Пленуму Вищого господарського суду України стосується спорів про визнання недійсними договорів, укладених внаслідок прилюдних торгів (аукціону), у разі якщо такі договори укладені між суб'єктами господарської діяльності або між суб'єктами господарювання та органами державної влади і місцевого самоврядування. Тобто для застосування вказаних приписів необхідна наявність визначеного суб'єктного складу.

У даному випадку переможцем торгів, набувачем майна та стороною правочину, який спрямований на відчуження-набуття майна, є фізична особа - ОСОБА_7, а відтак вказана правова позиція Вищого господарського суду України не стосується спору у даній справі.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме не оголошено відзиви відповідачів та не вирішено клопотання представника третьої особи-2 про зупинення провадження у справі та про витребування доказів, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки після задоволення клопотання третьої особи-2 та припинення провадження у справі, вирішення решти клопотань не мало правового значення, так як останні можуть бути вирішені лише при розгляді справи по суті.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

В даному випадку неоголошення відзивів на позовну заяву та невирішення клопотань про зупинення провадження у справі та про витребування доказів, не призвело до прийняття неправильного судового рішення, так як судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі, у зв'язку із чим підстави для скасування ухвали господарського суду Київської області від 18.03.2013 про припинення провадження у справі відсутні.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга АТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль" не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Київської області від 18.03.2013 у справі №911/620/13-г має бути залишена без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу АТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 18.03.2013 у справі №911/620/13-г залишити без змін.

Матеріали справи №911/620/13-г повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Зубець Л.П.

Мартюк А.І.