Рішення № 31843076, 03.06.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2013 р.Справа № 922/1645/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Шевчук Ю.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Сонар", м. Миколаїв до ДП завод "Електроважмаш" м. Харків про стягнення коштів за участю :

Представник позивача: Сакін В.К., дов. № 02 від 01.02.2013 р.

Представник відповідача: Ковальов А.В., дов. № 248-419 від 28.12.2012 р

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Сонар", звернувся з позовом до Державного підприємства завод „Електроважмаш" про стягнення пені в розмірі 2619,00 грн. та 3% річних в розмірі 1047,58 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки продукції № 238/07-343-Т від 18.04.2012 р.

03 червня 2013 р. позивач надав через канцелярію суду пояснення щодо відзиву відповідача (вх. № 20092), в яких зазначив про допущені ним помилок при розрахунку ціни позову, але своїм правом на зменшення розміру позовних вимог не скористався.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вважає, що надані позивачем документи не є належними та допустимими доказами дати поставки товару.

В судовому засіданні від 28.05.2013 р. оголошувалась перерва до 03.06.2013 р. об 11:50.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

18 квітня 2012 р. між позивачем (як постачальником або учасником) та відповідачем (як покупцем або замовником) було укладено договір поставки продукції № 238/07-343-Т (далі - „договір").

Відповідно до п. 1.1 договору учасник зобов"язується у 2012-2013 роках поставити замовникові, а замовник - прийняти і оплатити товари, зазначені у специфікації (додаток № 1), яка є невід"ємною частиною даного договору. Поставка здійснюється окремими партіями.

Позивач стверджує, що в межах договору він поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 107596,80 грн.

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником за фактично поставлену продукцію (окремо узгоджену партію продукції) протягом 45 календарних днів з моменту поставки та прийняття її за якістю та кількістю.

Позивач стверджує, що відповідач систематично здійснював оплату товару з порушенням вказаного пункту договору.

У разі несвоєчасного виконання зобов"язань при оплаті товару замовник сплачує учаснику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня (п. 9.3 договору).

На підставі вказаного пункту договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 2619,00 грн.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 1047,58 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач, як постачальник, свій обов"язок щодо поставки товару на загальну суму 107596,80 грн. виконав належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні (арк.. спр. 26-31).

Щодо виконання відповідачем, як покупцем, своїх грошових зобов"язань за договором, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому положення ст.. 530 ЦК України щодо строків (термінів) виконання зобов'язання не підлягають застосуванню.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Договором (п. 4.1) передбачено, що оплата товару здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту поставки та прийняття його за якістю та кількістю.

Так, за видатковою накладною № РН-0003206 від 27.04.2012 р. на суму 8640,00 грн. строк оплати поставленого товару настав 11.06.2012 р.; за видатковою накладною № РН-0003427 від 11.05.2012 р. на суму 20131,20 грн. - 25.06.2012 р.; за видатковою накладною № РН-0004266 від 06.06.2012 р. на суму 23500,80 грн. - 23.07.2012 р.; за видатковою накладною № РН-0005353 від 13.07.2012 р. на суму 17452,80 грн. - 27.08.2012 р., за видатковою накладною № РН-0006073 від 08.08.2012 р. на суму 15696,00 грн. - 24.09.2012 р.; за видатковою накладною № РН-0006955 від 07.09.2012 р. на суму 22176,00 грн. - 22.10.2012 р.

Фактично відповідач здійснював оплати за видатковою накладною № РН-0006955 від 07.09.2012 р. на суму 22176,00 грн.31.01.2013 р., за іншими - 30.11.2012 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (арк.. спр. 34).

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач прострочив виконання грошового зобов"язання за договором щодо оплати вартості поставленого йому товару.

Позиція відповідача щодо неможливості визначення дати фактичної поставки продукції від дати видаткової накладної є необґрунтованою та позбавленою правового підґрунтя , з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

В свою чергу, первинний документ визначено, як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинний документ, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" має містити обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що надані позивачем видаткові накладні відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а від так є первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції - отримання відповідачем товару за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що видаткові накладні (арк.. спр. 26-31) є належним та допустимим доказом, який підтверджує дати поставки позивачем товару відповідачу.

З огляду на викладене, позиція відповідача щодо необхідності надання позивачем на підтвердження дати поставки відповідних замовлень (у формі листа або заявки) також є необґрунтованою та позбавленою доказового значення у справі.

Окрім того, в судових засіданнях відповідач факт отримання товару від позивача не заперечував, але доказів поставки товару в інший день, ніж зазначено у видаткових накладних, не надав.

Щодо стягнення з відповідача пені та 3% річних, суд зазначає наступне.

Договором (п. 9.3) передбачено, що за несвоєчасне виконання зобов"язань при оплаті товару замовник сплачує учаснику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи вищевикладене та факт прострочення відповідачем строку виконання грошового зобов"язання за договором щодо оплати вартості поставленого товару, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені та 3% річних в цілому, є законними та обґрунтованими.

Втім, судом встановлено, що позивачем невірно визначені періоди нарахування пені та 3% річних, що призвело до завищення їх розміру.

Так, враховуючи обмеження строку нарахування пені, визначені в ст. 232 ГК України, а також положення ст. 253, ч. 5 ст. 254, ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд вважає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 2596,60 грн. за період з 12.06.2012 р. по 31.01.2013 р. в наступному співвідношенні за видатковими накладними:

- за видатковою накладною № РН-0003206 від 27.04.2012 р. на суму 8640,00 грн. за період з 12.06.2012 р. по 30.11.2012 р. - 304,53 грн.;

- за видатковою накладною № РН-0003427 від 11.05.2012 р. на суму 20131,20 грн. за період з 26.06.2012 р. по 30.11.2012 р. - 651,79 грн.;

- за видатковою накладною № РН-0004266 від 06.06.2012 р. на суму 23500,80 грн. за період з 24.07.2012 р. по 30.11.2012 р. - 626,05 грн.;

- за видатковою накладною № РН-0005353 від 13.07.2012 р. на суму 17452,80 грн. за період з 28.08.2012 р. по 30.11.2012 р. - 339,76 грн.;

- за видатковою накладною № РН-0006073 від 08.08.2012 р. на суму 15696,00 грн. за період з 25.09.2012 р. по 30.11.2012 р. - 215,50 грн.;

- за видатковою накладною № РН-0006955 від 07.09.2012 р. на суму 22176,00 грн. за період з 23.10.2012 р. по 31.01.2013 р. - 458,97 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, враховуючи положення ст. 253, ч. 5 ст. 254, 625 ЦК України, підлягають задоволенню в розмірі 1041,48 грн. за період з 12.06.2012 р. по 31.01.2013 р. в наступному співвідношенні за видатковими накладними:

- за видатковою накладною № РН-0003206 від 27.04.2012 р. на суму 8640,00 грн. за період з 12.06.2012 р. по 30.11.2012 р. - 122,14 грн.

- за видатковою накладною № РН-0003427 від 11.05.2012 р. на суму 20131,20 грн. за період з 26.06.2012 р. по 30.11.2012 р. - 261,43 грн.

- за видатковою накладною № РН-0004266 від 06.06.2012 р. на суму 23500,80 грн. за період з 24.07.2012 р. по 30.11.2012 р. - 251,10 грн.

- за видатковою накладною № РН-0005353 від 13.07.2012 р. на суму 17452,80 грн. за період з 28.08.2012 р. по 30.11.2012 р. - 136,28 грн.

- за видатковою накладною № РН-0006073 від 08.08.2012 р. на суму 15696,00 грн. за період з 25.09.2012 р. по 30.11.2012 р. - 86,44 грн.

- за видатковою накладною № РН-0006955 від 07.09.2012 р. на суму 22176,00 грн. за період з 23.10.2012 р. по 31.01.2013 р. - 184,09 грн.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. ст. 253, 254, 530, 549, 625, 712, ЦК України, ст.ст.231, 232 ГК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства завод „Електроважмаш" (61089, м. Харків, проспект Московський, буд.. 299, код ЄДРПОУ 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сонар" (56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Кірова, буд. 11, код ЄДРПОУ 24790030) пеню в розмірі 2596,60 грн. та 3% річних в розмірі 1041,48 грн., судовий збір в розмірі 1707,13 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.06.2013 р.

Суддя Суярко Т.Д.