Рішення № 31843078, 05.06.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2013 р.Справа № 922/1471/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод", м. Богодухів, Харківська область про стягнення 38390,69грн. за участю :

Представник позивача - не з'явився.

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою від "Богодухівський молзавод", в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 30 030,37 грн., інфляційних витрат в сумі 3000,00 грн., 3% річних в сумі 560,29 грн., 4 800,00 грн. за юридичне забезпечення та відповідний судовий збір, посилаючись на укладення між сторонами договору №04 від 04.05.2011 року, відповідно до якого позивач передав у власність відповідача товар на підставі накладних, а саме пакети вакуумні 130*360 мкм, оболонка білкова 60 FGS (КАРАМЕЛЬ), оболонка ковбасна Fabios FGS мм., на суму 118 616,66 грн., проте відповідач свої зобов*язання щодо оплати поставленого товару здійснив частково на суму 88 586,29 грн., в зв'язку з чим, станом на 20.02.2013 року заборгованість відповідача становить 30 030,37 коп..

Ухвалою господарського суду від 09.04.2013 року порушено провадження у справі №922/1471/13, розгляд справи призначено на 22.04.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 22.04.2013 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 05.06.2013 року.

Представник позивача в судове засідання 05.06.2013 року не з'явився, через канцелярію господарського суду за вх. № 20358 від 04.06.2013р. надав факсокопію клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та наголошував на тому, що в разі неможливості розгляду справи без його участі, відкласти розгляд справи, проти ухвалення рішення не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання 05.06.2013 року не з'явився, через канцелярію господарського суду за вх. № 20360 від 04.06.2013р. надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог в частині нарахування витрат на юридичне забезпечення в сумі 4800,00 грн., вважає, що вказана сума не є розумною виходячи зі складності справи, розміру заборгованості заявленого в позові, в іншій частині визнає позовні вимоги щодо наявності основної заборгованості.

Господарський суд зазначає, що станом на 05.06.2013 року двохмісячний строк розгляду спору по справі закінчується, в зв*язку з чим у суду відсутні правові підстави щодо відкладання розгляду справи.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

04 травня 2011 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі - продажу товару №04 .

Відповідно до п.1.1, 1.2 договору позивач поставляє відповідачу товар в порядку, передбаченому умовами даного договору, а відповідач прийняв на себе зобов'язання прийняти та оплатити товар у вказаному договором порядку.

Пунктами 3.1, 3.2 договору визначено, що поставка товару відбувається в кількості та за цінами, зазначених в документах ( рахунках-фактури, накладних) транспортом продавця (позивача). Датою поставки товару вважається фактична дата отримання партії товару відповідачем, відповідно до дати оформлення накладної.

Розділом п'ятим договору сторонами передбачено порядок оплати продукції, зокрема п.5.1., 5.2. договору сторонами передбачено, що оплата партії товару по договору здійснюється покупцем на протязі чотирнадцяти календарних днів з моменту його отримання. Днем оплати вважається зарахування повної грошової суми на розрахунковий рахунок покупця, підтверджуючою випискою банку.

Як встановлено матеріалами справи, позивач на виконання умов договору передав у власність відповідача товар на підставі накладних №Р-000096 від 17.08.2012 року, №№Р-000091 від 28.07.2012 року, №Р-000089 від 25.07.2012 року, №Р-000088 від 24.07.2012 року, №Р-000087 від 20.07.2012 року, №Р-000084 від 12.07.2012 року, №Р- 00000082 від 06.07.2012 року, №Р-00000079 від 02.07.2012 року, а саме пакети вакуумні 130*360 мкм, оболонка білкова 60 FGS (КАРАМЕЛЬ), оболонка ковбасна Fabios FGS мм., на суму 118 616,66 грн., про те відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару здійснив частково на суму 88 586,29 грн., в зв'язку з чим, станом на 20.02.2013 року заборгованість відповідача становить 30 030,37 коп. В підтвердження наявності заборгованості на зазначену суму між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків підписаною представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Враховуючи невиконання відповідачем в повному обсязі своїх обов'язків щодо оплати товару, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом за захистом порушеного права.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Господарським судом встановлено, що відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору № 404 від 11.01.2010 року - є господарськими зобов'язаннями, тому відповідно зі ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За договором купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що одним з головних обов'язків Покупця є оплата товару за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання купівлі-продажу.

Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є передача продавцем майна.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву підтверджував наявність заборгованості в сумі основного боргу за договором.

Відповідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За таких обставин, оскільки станом на момент розгляду справи відповідачем заборгованості за отриманий за договором купівлі - продажу № 04 від 04.05.2011 року товар не сплачено та не надано суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом такими, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 30 030,37 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційних витрат в сумі 3000,00 грн. та 3% річних в сумі 560,29 грн.

Господарський суд констатує, що належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування позивачем на суму боргу 3% річних та інфляційних нарахувань не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів своєчасної сплати коштів за отриманий товар або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 3000,0 грн., 3%річних в сумі 560,29 грн. обґрунтовані, перевірені судом, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Розглянувши вимогу щодо стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 4 800,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу VІ Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов"язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.

В обгрунтування стягнення судових витрат за надані послуги адвоката позивач надав суду - договір про надання правових послуг адвоката від 11.03.2013 року; додаткову угоду № 1 до договору про надання правових послуг адвоката, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_2, квитанцію до прибуткового касового ордеру №502262 від 11.03.2013 року, копію акту № 1 виконаних послуг за договором про надання правових послуг адвоката.

Відповідно п.1.1, 1.2 договору про надання правових послуг адвоката від 11.03.2013 року адвокат ОСОБА_2 взяла на себе зобов*язання надати клієнту необхідну юридичну допомогу, а також представляти його інтереси у всіх органах, організаціях і закладах, в тому числі, у всіх судових закладах, зокрема, господарському суді Харківської області за всіма питаннями, пов'язаними із розглядом господарським судом спору з ТОВ "Богодухівський молзавод".

З наданого до матеріалів справи акту № 1 виконаних послуг за договором про надання правових послуг адвоката складеного та підписаного між адвокатом та позивачем (клієнтом) зазначено, що адвокат виконав наступні зобов*язання за договором:

- юридичний аналіз проблеми з правовим обгрунтуванням позиції клієнта, підготовка процесуальних документів, підготовка претензії - 1 800 грн.

- підготовка проекту позовної заяви, правове обгрунтування позовних вимог, подача позову до суду - 1 500 грн.

- представництво інтересів в господарському суді Харківської області 1 500 грн.

Відповідно до п.6.3. постанови пленуму Вищого господарського №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до п.6.5. вищевказаної постанови пленуму Вищого господарського розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було надано обгрунтованого розрахунку вартості наданих послуг адвокату та доказів, які підтверджують розумність витрат у розмірі 1 800 грн. при здійсненні адвокатом "юридичного аналізу проблеми з правовим обгрунтуванням позиції клієнта, підготовки процесуальних документів, підготовки претензії", про що зазначено у відповідному акті виконаних робіт від 13.03.2013 року, як не надано і доказів, які саме процесуальні документи та в якій кількості їх було виготовлено адвокатом. Щодо підготовки адвокатом претензії, суд наголошує, що підготовка вищевказаного документу взагалі відноситься до господарської діяльності позивача, а тому не потребувала обов*язкового її виготовлення.

Крім того, необхідно також зазначити, що адвокат ОСОБА_2 в судові засідання жодного разу не з'являлась, в порушення умов договору про надання правових послуг адвоката від 11.03.2013 року інтереси клієнта не представляла, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, відповідними протоколом судового засідання та ухвалою суду від 22.04.2013 року, де інтереси позивача представляв представник за довіреністю ОСОБА_4

Враховуючи вищевикладені обставини а те, що дана справа в розумінні норм матеріального та процесуального права не є складною, гонорар адвоката має бути розумним та враховуючи витрачений адвокатом час, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 1500,00 грн., в частині стягнення витрат на послуги адвоката у розмірі 3300,00 грн. - суд відмовляє у зв'язку з їх неспіврозмірністю з заявленими позовними вимогами та не підтвердженням належними доказами надання цих послуг згідно договору про надання правових послуг адвоката від 11.03.2013 року.

Згідно ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. На підставі викладеного, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (62103, Харківська область, Богодухівський район, місто Богодухів, провулок Харківський, буд ,6, код 36537542) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) - 30 030,37 грн. основного боргу, інфляційних витрат в сумі 3000,00 грн., 3%річних в сумі 560,29 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн., витрати по сплаті адвокатських послуг в сумі 1 500,00 грн.

В іншій частині витрат по сплаті адвокатських послуг в сумі 3 300,00 грн., відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.06.2013 р.

Суддя Попович І.М.