Ухвала суду № 31839311, 03.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2013 р. м. Київ К-11782/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Авдіївці Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2010

у справі №2-а-14607/09/0570

за позовом Приватного підприємства «Орфей»

до Державної податкової інспекції у м. Авдіївці Донецької області

про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2010, позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 03.02.2009 № 0000022300/0, № 0000032300/0, від 13.04.2009 № 0000022300/1, № 0000032300/1, від 24.06.2009 № 0000022300/2, № 0000032300/2, 07.09.2009 № 0000022300/3, № 0000032300/3. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

ДПІ у м. Авдіївці Донецької області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 51 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями від 03.02.2009 № 0000022300/0, від 13.04.2009 № 0000022300/1, від 24.06.2009 № 0000022300/2, від 07.09.2009 № 0000022300/3 податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 543737 грн., в тому числі 362491 грн. основного платежу та 181246 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 22.01.2009 № 18/23/22028418, про порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1, п.п. 5.2.2 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.4 п. 5.4, п.п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР.

Підставою для визначення за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями від 03.02.2009 № 0000032300/0, від 13.04.2009 № 0000032300/1, від 24.06.2009 № 0000032300/2, від 07.09.2009 № 0000032300/3 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 430949 грн., в тому числі 287299 грн. основного платежу та 143650 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 22.01.2009 № 18/23/22028418, про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

За позицією податкового органу порушення наведених вище норм полягає у неправомірному віднесенні позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту відповідно витрати та податок на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням у ТОВ «Дон-Вік-Трейд» будівельно-монтажних робіт з демонтажу КБ-4 ВАТ «Ясинівський КХЗ», будівельно-монтажних робіт КБ-10бис ВАТ «Алчевськокс», ремонтних робіт КБ-2 ЗАТ «Макєєвококс», ремонтних робіт КБ - 5 ВАТ «Днєпрококс», будівельно-монтажних робіт КБ - 100бис ВАТ «Алчевськкокс», реконструкції ДП № 2, естакади трубопроводу морської води від К1 до колодязя № 12 за договорами підряду, оскільки вказані правочини в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, оскільки не мали реального характеру, та були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави. Така позиція обґрунтована відсутністю у ТОВ «Дон-Вік-Трейд» необхідних умов ведення господарської діяльності, трудових ресурсів, основних фондів.

Судами також встановлено, що позивач, своєю чергою, був субпідрядником за низкою договорів субпідряду, укладеними з ТОВ «Мак транс». Згідно із Рецензією на виконані роботи ТОВ «Мактранс» останнє є генеральним підрядником при будівництві КБ-2 ЗАТ «Макєєвококс», КБ-10бис ВАТ «Алчевськкокс», КБ-1 ВАТ «Ясиновський КХЗ» та уклало договори субпідряду з ПП «Орфей» на виконання відповідних будівельно-монтажних та демонтажних робіт.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню при вирішення даного спору.

Платник податків при формуванні валових витрат та податкового кредиту повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, дотримання ним вимог наведених норм законів, відсутні підстави для позбавлення платника податків права на валові витрати та податковий кредит.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законів, яке б позбавляло позивача права на валові витрати та податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише відсутністю у підприємства-контрагента основних фондів та недостатністю трудових ресурсів, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

У результаті дослідження питання щодо фактичного вчинення позивачем господарських операцій з придбання у ТОВ «Дон-Вік-Трейд» будівельно-монтажних робіт судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські операції позивача підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та які відповідають дійсності. Придбання підрядних робіт здійснювалось позивачем у межах його господарської діяльності. Зокрема суди дослідили договори, податкові накладні, акти виконаних робіт.

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки необхідними умовами для визнання правочину нікчемним в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є його вчинення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу щодо настання відповідних протиправних наслідків. При цьому висновки про наявність такої протиправної мети не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Зважаючи на достовірно встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо реального характеру вчинених господарських операцій, за наслідками яких сформовано валові витрати та податковий кредит, дотримання норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку обставинам, на які посилалися сторони, обґрунтовуючи свої вимоги та заперечення, зокрема обставинам, якими податковий орган також обґрунтовує вимоги касаційної скарги, правильну оцінку доказів у справі, та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Авдіївці Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.І. Бившева

Л.В. Ланченко