Ухвала суду № 31839299, 03.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2013 р. м. Київ К-29821/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.08.2010

у справі № 2-а-4245/10/0570

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.04.2010 позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Красно армійської ОДПІ від 06.11.2009 № 0000641742/1 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 119317,13 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 3.40 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.08.2010 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено повністю.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

З 01.20.2006 по 22.07.2008 позивачка перебувала на спрощеній системі оподаткування та сплачувала єдиний податок.

Підставою для визначення позивачці за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 119317,13 грн. основного платежу слугували висновки перевірки, викладені в акті від 15.06.2009 № 638-17-313-2915401069, про порушення вимог ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98, яке полягало у перевищенні за 2006, 2007 та 2008 роки граничного обсягу виручки, визначеного у даній нормі Указу, на 61553 грн., 367807 грн. та 713369 грн. відповідно та неоподаткуванні за загальними вимогами отриманого доходу на суму перевищення виручки.

Статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 №727/98 встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (абзац 5 вказаної статті).

Відповідно до статті 5 Указу у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (який був чинним на час виникнення спірних відносин) визначає особливості оподаткування доходів від зайняття підприємницькою діяльністю.

Абзацом 1 статті 13 цього Декрету визначено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу (абзац 2 вказаної статті).

Таким чином, у разі перевищення граничного розміру виручки у платника єдиного податку виникає як обов`язок переходу у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування так і з оподаткування суми такого перевищення у порядку, встановленому розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який, згідно із п. 22.10 ст. 22 «Прикінцеві положення» Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону, оскільки оподаткування за ставкою єдиного податку може мати місце при дотриманні норм Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а у випадку недотримання вказаних норм, зокрема щодо перевищення граничного розміру виручки, такі суми мають оподатковуватись на загальних підставах.

Позиція суду першої інстанції про те, що перехід платника податків, який обрав спрощену систему оподаткування та звітності, у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування є єдиним передбаченим наслідком для такого платника, не відповідає правильному застосуванню наведених норм, оскільки оподаткування за ставкою єдиного податку може мати місце при дотриманні норм Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а у випадку недотримання вказаних норм, зокрема щодо перевищення граничного розміру виручки, такі суми мають оподатковуватись на загальних підставах.

Доводи позивачки, викладені в касаційній скарзі, фактично зводяться до того, що обставина щодо перевищення нею граничного обсягу виручки встановлена судом апеляційної інстанції на підставі доказів, які містять сумнівні дані: акту перевірки від 15.06.2009 № 638-17-313-2-2915401069, в основу якого покладено довідку про результати невиїзної перевірки контрагента позивача - ВАТ «ДОПАС» від 27.02.2009 № 305/23-3/03113785, та листа цього контрагента від 16.02.2009 № 09/60 про виплату грошових коштів, без врахування доказів - листа ВАТ «ДОПАС» від 13.12.2006 № 05/1393, згідно із яким обсяг реалізованих квитків за 1 квартал 2006 року склав 144063,12 грн., за 2 квартал 2006 року - 101746,08 грн. та за 3 квартал 2006 року - 136453,23 грн.

Такі доводи не спростовують правильності встановленої судом апеляційної інстанції обставини, оскільки при проведенні перевірки податковим органом використано первинні та платіжні документи, перелік яких вказано у зазначених вище акті та довідці, зокрема фінансову звітність, виписки по розрахунковим рахункам та первинні документи до виписок банків, договори з контрагентами, книга обліку розрахункових операцій, а також копії первинних документів контрагента позивача - ВАТ «ДОПАС»: платіжних відомостей на видачу 90 % від реалізації квитків Красноармійської автостанції Путиловського автовокзалу м. Донецька, видаткових ордерів тощо. При цьому листи контрагента не є первинними документами, тому не можуть спростовувати інформацію про рух грошових коштів підприємця за звітний період, що містять первинні та платіжні документи.

Зважаючи на відсутність підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.08.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.І. Бившева

Л.В. Ланченко