Постанова № 31832457, 05.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року Справа № 9104/63641/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського обласного центру зайнятості на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року по справі № 2а-2342/10/1970 за позовом Тернопільського обласного центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю «В-4» про стягнення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Тернопільський обласний центр зайнятості 25.06.2010 року звернувся до суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «В-4» (далі - ТзОВ «В-4»), в якому просив стягнути з відповідача на його користь штраф у розмірі 17 680 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що обласним центром зайнятості було видано дозвіл від 17.10.2007 року № 294 для працевлаштування громадянина Італії ОСОБА_1 на посаді налагоджувальника деревообробного устаткування, а відповідачем, в порушення вимог статті 8 Закону України «Про зайнятість населення», на підставі рішення загальних зборів учасників, використовувалась його праця на посаді генерального директора.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що громадянину Італії ОСОБА_1, відповідно до дозволу Державного центру зайнятості від 17.10.2007 року № 294, надано право на працевлаштування на посаді налагоджувальника деревообробного устаткування.

Між ТзОВ «В-4» та громадянином Італії ОСОБА_1 17.10.2009 року укладено контракт про прийняття останнього на посаду налагоджувальника деревообробного устаткування.

Загальними зборами учасників ТзОВ «В-4», згідно протоколу № 4 загальних зборів учасників ТзОВ «В-4» від 16.03.2010 року, громадянина Італії ОСОБА_1 обрано генеральним директором ТзОВ «В-4» з виконанням обов'язків генерального директора на громадських засадах без введення штатної одиниці та нарахування заробітної плати.

Інспекцією Тернопільського обласного центру зайнятості було проведено перевірку додержання ТзОВ «В-4» вимог статті 8 Закону України «Про зайнятість населення» та постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2009 року № 322, про що складено акт перевірки від 27.04.2010 року.

За результатами перевірки встановлено порушення вимог статті 8 Закону України «Про зайнятість населення», зокрема, використання праці громадянина Італії ОСОБА_1 на посаді генерального директора на вказаному підприємстві без належного для такого працевлаштування дозволу державної служби зайнятості. Даним актом відповідачу було запропоновано сплатити у встановлений законодавством строк штраф у розмірі 17680 грн. та перерахувати суму штрафу на рахунок Кременецького районного центру зайнятості.

Наказом Тернопільського обласного центру зайнятості від 05.05.2010 року № 99 «Д», який був оскаржений відповідачем в судовому порядку, дозвіл на працевлаштування в Україні громадянина Італії ОСОБА_1 від 17.10.2010 року № 294 анульовано.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.06.2010 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 року, адміністративний позов ТзОВ «В-4» задоволено, скасовано наказ Тернопільського обласного центру зайнятості № 99 «Д» від 05.05.2010 року «Про анулювання роботодавцю дозволу на працевлаштування в Україні іноземного громадянина».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.06.2010 року, яка набрала законної сили, було встановлено безпідставність висновків акта перевірки від 27.04.2010 року в частині порушення ТзОВ «В-4» вимог статті 8 Закону України «Про зайнятість населення», а тому відповідно до положень статей 72, 255 Кодексу адміністративного судочинства України вказані обставини не підлягають доказуванню та не можуть оспорюватись в іншій справі.

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на наступні обставини.

За змістом частини 1 статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас, передбачене частиною 1 статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях в інших адміністративних, цивільних чи господарських справ не мають обов'язкового характеру при розгляді інших справ.

У випадку встановлення, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, суд повинен вирішити справу відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Відповідно до частин 2, 3 статті 8 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок видачі, продовження терміну дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства визначається Кабінетом Міністрів України.

Процедура видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства визначена Порядком видачі, продовження строку та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2009 року № 322 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 2 Порядку дозвіл на використання праці іноземця та особи без громадянства (далі - іноземець), що надає право роботодавцю тимчасово використовувати працю іноземця на конкретному робочому місці або певній посаді, видається роботодавцю у разі відсутності в країні (регіоні) працівників, спроможних виконувати відповідні роботи, або наявності достатніх обґрунтувань доцільності використання праці іноземця, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 4 статті 8 Закону України «Про зайнятість населення» у разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Згідно з пунктом 4 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 року № 47, державна служба зайнятості відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності законодавства про зайнятість населення, вживає заходів до запобігання незаконному використанню робочої сили.

Пунктом 8 вищезазначеного Положення передбачено право державної служби зайнятості стягувати відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" штрафи з підприємств, установ та організацій усіх форм власності у разі використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості.

Зважаючи на те, що громадянин Італії ОСОБА_1 до 16.03.2010 року працював на посаді налагоджувальника деревообробного устаткування відповідно до дозволу Державного центу зайнятості, а з 17.03.2010 року без одержання нового дозволу для працевлаштування працював на посаді генерального директора ТзОВ «В-4», що підтверджується копіями протоколу № 4 загальних зборів учасників ТзОВ «В-4» від 16.03.2010 року, акту приймання-передачі круглої печатки та штампу ТзОВ «В-4», наказів, виданих ОСОБА_1, про звільнення працівників з займаних посад, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ТзОВ «В-4» використовувало його працю на посаді генерального директора на умовах трудового договору без відповідного дозволу державної служби зайнятості.

Щодо посилання відповідача на те, що громадянин Італії ОСОБА_1 суміщає в ТзОВ «В-4» роботу налагоджувальника деревообробного обладнання з виконанням на громадських засадах обов'язків генерального директора, то таке не заслуговує на увагу з огляду на те, що можливість виконання обов'язків генерального директора на громадських засадах чинним Кодексом законів про працю України не передбачена.

Викладене дає підстави для висновку, що позивачем правомірно застосовано до відповідача штрафну санкцію, передбачену частиною 4 статті 8 Закону України «Про зайнятість населення».

Суд першої інстанції не звернув увагу на зазначені обставини та прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафу.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 статті 202 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та ухвалення нового рішення.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254, 256 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільського обласного центру зайнятості задовольнити, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року по справі № 2а-2342/10/1970 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Тернопільського обласного центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю «В-4» про стягнення штрафу задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В-4» на користь Тернопільського обласного центру зайнятості 17680.00 грн. штрафу на рахунок Кременецького районного центру зайнятості № 37175305900316, код 50040500, код ЄДРПОУ 21134325, МФО 838012 в УДК в Тернопільській області.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

С.П. НОС