Постанова № 31829893, 23.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 р. Справа № 804/5193/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяЛяшко О.Б., при секретаріСтавицькому О.В., за участю: позивача представника позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, Самсоненка Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі - ФОП ОСОБА_3 або позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Бабушкінському районі або відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 березня 2013 року № 0001301702 та податкове повідомлення-рішення від 29 березня 2013 року № 0001381702.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки планової документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, які відображені в Акті ДПІ у Бабушкінському районі №849/172/НОМЕР_2 від 13 березня 2013 року, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та письмових поясненнях від 22 квітня 2013 року та 14 травня 2013 року, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав до суду заперечення на адміністративний позов № 6502/1010-011 від 22 квітня 2013 року, в яких зазначено, що оскаржувані позивачем рішення винесені в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ФОП ОСОБА_3 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 04 вересня 2007 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, що підтверджується копіями Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_1 та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09 січня 2013 року, які наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 зареєстрований в якості платника податку на додану вартість та перебуває на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, що підтверджується копіями Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_3 НОМЕР_4 від 04 вересня 2007 року та Довідки ДПІ у Бабушкінському районі №1015/17-1/53 від 21 січня 2013 року, які наявні в матеріалах справи.

Матеріалами справи підтверджується, що ДПІ у Бабушкінському районі на підставі наказів №144 від 01 лютого 2013 року та № 253 від 22 лютого 2013 року ДПІ у Бабушкінському районі проведено планову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання ФОП ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами вказаної перевірки податковою інспекцією складено Акт №849/172/НОМЕР_2 від 13 березня 2013 року (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем:

- пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.138.10.4 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат операцій по нікчемним правочинам, чим завищено валові витрати за 2011 рік в розмірі 652941, 10 грн.;

- п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України занижено валовий доход у 2012 році на суму 10705,83 грн. внаслідок арифметичної помилки;

- п.177.11 ст.177, п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України несвоєчасне подання декларації про майновий стан та доходи за 2012 рік;

- п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України занижено податкові зобов'язання з ПДВ на суму ПДВ 16240,91 грн., в т.ч. у січні 2011 року на суму ПДВ 4134,81 грн. на сумум 2024,01 грн., у квітні 2011 року на суму ПДВ 5163,02 грн., у травні 2011 року на суму ПДВ 3910 грн., у червні 2011 року на суму ПДВ 305,23 грн., у вересні 2011 рокуна суму ПДВ 534,80 грн., у жовтні 2011 року на суму ПДВ 952,01 грн., у грудні 2011 року на суму ПДВ 213,68 грн., у березні 2012 року на суму ПДВ 1027,36 грн. Всього занижено податкові зобов'язання на суму ПДВ 15959,94 грн.;

- визнано нікчемність господарських операцій по постачальнику ТОВ «Вєнтек» за січень 2011 року, лютий 2011 року та покупцями за січень 2011 року та лютий 2011 року:

січень 2011 року - ТОВ «Таркас», ТОВ «Горловський м'ясокомбінат», ТОВ «Фенікс», ТОВ «Житомирський м'ясокомбінат», ТОВ «ПГ «Дніпро». Всього на суму ПДВ 65031,61 грн.;

лютий 2011 року - ТОВ «Дружба народів», ТОВ «Алан», ТОВ Фірма «Колбіко», ТОВ «Глобівський м'ясокомбінат», ПАТ «Кременчукм'ясо», ТОВ «Житомирський м'ясокомбінат», ТОВ «Таркас», ТОВ «Одеський м'ясо переробний завод», ТОВ «Роганський м'ясокомбінат», ПАТ «АПК-Інвест», ТОВ «ПГ «Дніпро». Всього на суму ПДВ 84465,25 грн.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі прийнято податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0001301702 від 29.03.2013 р., яким ФОП ОСОБА_3 визначено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 138514,72 грн. в тому числі за основним платежем - 110811,77 грн., за штрафними санкціями 27702,95 грн.

- податкове повідомлення-рішення № 0001381702 від 29.03.2013 р., яким ФОП ОСОБА_3 визначено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16642,90 грн. в тому числі за основним платежем - 15959,94 грн., за штрафними санкціями 682,96 грн.

Як свідчать обставини справи, в перевіряємий період позивачем були укладені наступні правочини з контрагентами, в яких ФОП ОСОБА_3 є продавцем (крім договору постачання №13/03 від 15.12.2010 з ТОВ «Вєнтек»), а саме:

- договір постачання №13/03 від 15.12.2010 з ТОВ «Вєнтек» відповідно до якого ТОВ «Вєнтек» є постачальником товару, а ФОП ОСОБА_3 покупцем, додаткова угода №1 від 16.12.2010 до договору постачання №13/03 від 15.12.2010;

- договір поставки №65 від 15.06.2009, №321 від 31.12.2012 з ТОВ «Алан»;

- договір поставки №05/01-11 від 05.01.2011 з ТОВ «Одеський м'ясо переробний завод»;

- договір №01/01-11 від 01.01.2011 на продаж товару з ВАТ «Кременчукм'ясо»;

- договір №201 від 07.02.2011 на продаж товару (запчастин) з ЗАТ «АПК-Інвест»;

- договір №109 ід 28.02.2011 на продаж товару (запчастин) з СТОВ «Дружба народів»;

- договір №1/9 від 08.01.2009, №010212 від 31..01.2012 на продаж товару (запчастин) з ТОВ «Глобінський м'ясокомбінат»;

- договір №23/09/08-11 від 23.09.2008 з ЗАТ «Житомирський м'ясокомбінат», додаткова угода до даного договору №23/09/08-П від 22.09.2009 на продаж товару (запчастин);

- договір поставки №09/01-10 від 09.01.2010 з ТОВ «ВП Рогатинський м'ясокомбінат»;

- договір поставки №S-24/12/10-01 від 24.12.2010 з ПрАТ «Горловський м'ясокомбінат»;

- договір поставки №01/02-10 від 01.02.2010 з ТОВ фірма «Колбико»;

- договір поставки №140311 від 14.03.2011 з ЗАТ «Луганський м'ясокомбінат»;

- договір поставки 17/02-11 від 17.03.2011 з ТОВ «Ковиньо-Колбаси»;

- договір поставки №1/07-11 від 16.07.2011 з ПП «М'ясопереробний завод «Колбаси Камо».

На виконання зобов'язань за вищезазначеними договорами сторонами складені відповідні та достатні для бухгалтерського та податкового обліку первинні документи: договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт тощо. Розрахунки між ФОП ОСОБА_3 та контрагентами проведено шляхом перерахування відповідних сум на банківський рахунок, шо підтверджується відповідними банківськими виписками по особовому рахунку ФОП ОСОБА_3, наданими позивачем та долученими судом до матеріалів справи.

Всі наведені операції відображено ФОП ОСОБА_3 у бухгалтерському та податковому обліку.

Зазначені первинні документи були надані позивачем податковому органу під час проведення перевірки та суду під час судового розгляду та долучені до матеріалів адміністративної справи.

Отже, в акті перевірки відображено факт придбання та постачання товарів, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами, здійснення розрахунків між сторонами.

Акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Аналізуючи питання висновку контролюючого органу в акті перевірки №849/172/НОМЕР_2 від 13 березня 2013 року щодо нікчемності господарських операцій ТОВ «Вєнтек» з ФОП ОСОБА_3, а відтак і з покупцями-контрагентами, суд дійшов до наступних висновків.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зазначено, що доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з: доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5, за винятком доходів, визначених у пункті 135.4 та у статті 136.

Відповідно п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

П.135.2 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено ведення бухгалтерського обліку, та інших документів;

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що одним з основних джерел , які використовувались під час перевірки ФОП ОСОБА_3, були акти перевірки ТОВ «Вєнтек» №817/233/36494829 від 05 квітня 2011 року та №1283/233/36494829 від 26 травня 2011 року. Проте, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року по справі № 2а/0470/4679/11, яка ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року залишена без змін, визнано висновки акту про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Вєнтек» щодо нікчемності правочинів по взаємовідносинам ТОВ «Вєнтек» з контрагентами за січень 2011 року незаконними, та постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року по справі № 2а/0470/8950/11, яка не вступила в законну силу, встановлено протиправність дій Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення перевірки ТОВ «Вєнтек» та відображено висновок про протиправність дій податкового органу щодо визнання правочинів, укладених ТОВ «Вєнтек» з контрагентами у лютому 2011 року, такими, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених за період лютий 2011 року.

Суд звертає увагу, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не потрібно доводити в даній справі, оскільки рішення суду має преюдиціальне значення. Наділення преюдиціальною силою судового рішення засновано на презумпції істинності судового рішення, що набрало законної сили. Законна сила судового рішення забезпечує дію преюдиції. В силу преюдиції встановлені судовим рішенням факти та правовідносини мають сприйматися як безспірні, до того часу, доки рішення суду не буде скасоване у передбаченому законом порядку, доки факти та правовідносини не будуть визнані такими, що не відповідають дійсності. За визначених умов, обставини, встановлені в судовому рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року по справі № 2а/0470/4679/11, яке ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року залишено без змін, не належить доказувати. Обставини вважаються встановленими в іншому судовому рішенні, якщо про це зазначено у мотивувальній чи резолютивній частинах цього рішення.

Судове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року по справі № 2а/0470/8950/11 не вступило в законну силу та перебуває в стадії апеляційного провадження, про що відомо відповідачеві та зазначено в аткі перевірки ФОП ОСОБА_3 №849/172/НОМЕР_2 від 13 березня 2013 року. Проте, у зв'язку з тим, що дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби по проведенню перевірок платників податків ТОВ «Вєнтек» з контрагентами є оспорюваними, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби не повинна була роботи свої висновки саме на підставі висновків за спірними перевірками, оскільки використання даних відомостей є упередженим та необґрунтованим використанням недостовірних даних.

Податковим органом в акті зроблено висновок про нікчемність господарських операцій, укладених між позивачем та контрагентами. Проте, на думку суду даний висновок є необґрунтованим оскільки він не базується на первинних документах, які були наявні у позивача та досліджені судом.

Встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції (Лист Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011).

Висновок відповідача про нереальність вчинених правочинів ґрунтується тільки на припущеннях перевіряючого органу та на підставі актів перевірок контрагента ФОП ОСОБА_3 ТОВ «Вєнтек» №817/233/36494829 від 05 квітня 2011 року та №1283/233/36494829 від 26 травня 2011 року, що свідчить про необґрунтованість та неправомірність висновків Акту №849/172/НОМЕР_2 від 13 березня 2013 року.

Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 надано роз'яснення шо, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Під час судового розгляду справи позивачем доведено наявість фізичних, технічних та технологічних можливостеї ФОП ОСОБА_3 для вчинення правочинів з контрагентами за січень-лютий 2011 року, що становлять зміст спірних господарських операцій. Зазначені обставини підтверджуються первинною документацією ФОП ОСОБА_3, яка була надана представником позивача та міститься в матеріалах справи.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в обґрунтування своєї позиції відповідач в акті перевірки посилається на відсутність у постачальника позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності автотранспортних засобів, основних фондів (об'єкти нерухомості, обладнання), складських приміщень та земельних ділянок в оренді чи на праві власності. Підставою для таких висновків слугувала лише податкова звітність цих підприємств.

Так, Дніпропетровським окружним адміністративним судом в рішенні від 09 червня 2011 року по справі № 2а/0470/4679/11, яке ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року залишено без змін, та має преюдиціальне значення встановлено, що висновки перевірки ТОВ «Вєнтек» зроблені лише на підставі даних податкових декларацій, наданих ТОВ «Вєнтек» за період, що перевірявся, без врахування інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), документів, наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому порядку, які б мали значення для прийняття рішення за наслідками проведення перевірки, інші документи не витребовувались.

На думку суду, подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Суд критично оцінює використання відповідачем актів інших перевірок як підстав для висновків оскаржуваної перевірки, оскільки у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, судом критично оцінюються посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних та сертифікатів відповідності, оскільки податковим органом не надано достатніх та належних доказів на обґрунтування зазначеної обставини.

Так, безтоварність операцій не може підтверджуватися тільки відсутністю товарно-транспортних накладних. В ухвалі суду від 26.06.2012г. по справі № К/9991/16335/12 ВАСУ вказав, що за наявності документів, які підтверджують фактичне одержання товару і його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією підтверджується надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Так, в розділі 2.1.2 акту перевірки №849/172/НОМЕР_2 від 13 березня 2013 року контролюючим органом згідно первинних документів встановлено, що виробничих потужностей уФОП ОСОБА_3 недостатньо, кваліфікований персонал відсутній, для здійснення діяльності в значних обсягах, що свідчить про нікчемність господарських операцій, в яких не вбачається реального настання подій. Відповідно до розділу 2.4.2 цього ж акту перевірки відсутність виробничого обладнання, найманої праці, транспортних засобів, відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині продажу, реалізації, відвантаження товарно-матеріальних цінностей, віддаленість покупців свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 з урахуванням реального часу.

Однак, судом встановлено, що для здійснення діяльності з постачання товарів (запчастин для м'ясопереробного обладнання) не є обов'язковим наявність трудових, виробничо-складських приміщень, технічних ресурсів, транспортного та торгового обладнання тощо. Так, з пояснень ФОП ОСОБА_3 встановлено, що у зв'язку з малогабаритністю товару, вага якого вимірюється в грамах, транспортування товару відбувається самовивозом найманим легковим автотранспортом, «Новою поштою». Також судом відповідно до наданих суду товарно-транспортних накладних за перевіряємий період встановлено, що перевезення здійснювались ПІК «ААЗ Трейдінг Ко» (код ЄДРПОУ 21622958).

Крім того, Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пп. 11.1 п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення.

У відповідності до п.2.1.2 Методичних рекомендацій (орієнтовний алгоритм дій) органів державної податкової служби по руйнуванню схем ухилення від оподаткування та формуванню доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами від 03 лютого 2009 року № 2012/7/10-1017 не може бути доказом посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів: переміщення товарів, наявності транспортних засобів тощо.

Крім того, відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія

Вимога щодо встановлення сертифікатів якості на товар взагалі виходить за межі прав, наданих Податковим кодексом України органам державної податкової служби (ст.20). Податковий орган не вправі контролювати наявність або відсутність сертифікатів якості на товар (продукцію), а висновок про нікчемність господарських правочинів в залежності від наявності або відсутності таких документів є безпідставним. Крім того, сертифікат якості на товар не є первинним документом в розумінні Закону України від 16.07.99 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містить інформації про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, і його наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві.

Суд також звертає увагу на висновок відповідача в акті перевірки №849/172/НОМЕР_2 від 13 березня 2013 року про завищення валових витрат за 2011 рік в розмірі 652941,10 грн. внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат операцій по нікчемним правочинам. Суд не погоджується з таким твердженням контролюючого органу з огляду на таке.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Акт оскаржуваної перевірки не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу ФОП ОСОБА_3 щодо порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Як вбачається із змісту Акту перевірки висновок відповідача про нікчемність правочинів є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочини, зазначені в Акті оскаржуваної перевірки, до теперішнього часу не визнані недійсними у судовому порядку. Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Суд вважає за необхідне зазначити, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

При цьому обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України).

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ФОП ОСОБА_3 на укладення договорів з іншими контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Таким чином, висновки відповідача про нікчемність правочинів, недійсність та нереальність спірних господарських операцій були зроблені на підставі необґрунтованих та недоведених припущень. Відповідачем не надано суду достовірних доказів, якими б спростовувався рух активів у процесі здійснення вказаних господарських операцій, відсутність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та відсутність зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача.

Натомість судом були досліджені первинні документи, надані позивачем в обґрунтування правомірності формування у перевіряємому періоді зобов'язань з податку на додану вартість та складу валових витрат.

Надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального отримання ФОП ОСОБА_3 товарів, зазначених у видаткових та податкових накладних, та подальшого їх постачання контрагентам, і повністю спростовують висновок відповідача щодо нікчемності спірних правочинів. Натомість відповідач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковості, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог ФОП ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 29.03.2013 р. № 0001301702, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 визначено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 138514,72 грн., в тому числі за основним платежем - 110811,77 грн., за штрафними санкціями - 27702,95 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 29.03.2013 р. № 0001381702, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 визначено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16642,90 грн., в тому числі за основним платежем - 15959,94 грн., за штрафними санкціями - 682,96 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1555 грн. 19 коп. (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят п'ять грн. 19 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текс постанови складено 28 травня 2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили 28.05.2013 р. СуддяО.Б. Ляшко О.Б. Ляшко