Рішення № 31821339, 13.06.2013, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі суддів - Рожин Ю.М., Оніпко О.В., Хилевич С.В.,

секретар судового засідання Панас Б.В.,

за участю

представників позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача КП „Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради Котовського В.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Рівненської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача комунального підприємства „Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 5 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства „Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради, третіх осіб - управління пенсійного фонду України в м.Рівне, відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про стягнення шкоди завданої неправомірними діями.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, що з'явились у судове засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, на підставі доказів, наданих сторонами, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 5 квітня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з КП„Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 56611 грн. 9 коп. на відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними діями, судові витрати у сумі 566 грн. 11 коп., а всього на загальну суму 57177 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на незаконність рішення суду першої інстанції, яке полягає в тому, що відповідачем ніяких неправомірних дій щодо позивача не вчинялось. Позивачем не надано доказів щодо неправомірності дій відповідача, а суд в порушення норм матеріального та процесуального права не перевірив цих доводів покликаючись у рішення лише на припущення, що є порушенням принципу надання доказів та доведення їх переконливості, як на підставу своїх вимог. Доводить, що пенсія призначається органами пенсійного фонду України на підставі поданих особою документів. При відмові у призначенні пенсії позивач мав оскаржити ці дії, що не було зроблено, а всю відповідальність переклав на підприємство. Відповідачем неодноразово надавалась позивачу довідка, що не було враховано судом. Незрозумілим є рішення суду про часткове задоволення позову, адже в рішенні вказано про відсутність винних дій відповідача у ненаданні довідки відповідного зразка. В рішенні суду відсутній розрахунок суми збитку стягнутої з відповідача. Поза увагою суду залишилась те, що постановою Рівненського міського суду скасована постанова державного виконавця про притягнення керівника відповідача до адміністративної відповідальності за невиконання рішення суду у видачі позивачу довідки належного зразка. За викладених обставин просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача сплачений судовий збір.

В запереченні на апеляційну скаргу позивача вказує на безпідставність викладених в ній доводів, та подана з порушенням строку. Вважає, що суд встановив причинний зв'язок вини відповідача з тим, що позивачу спричинена шкода в розмірі недотриманої пенсії. Доводить безпідставність твердження відповідача, що управління пенсійного фонду м.Рівне не вчинило дій щодо своєчасного призначення позивачу пільгової пенсії та намагається перекласти свою відповідальність. Вважає, що уточнюючі довідки видані відповідачем під час розгляду справи не відповідали вимогам додатку №5 „Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів". За викладеного просить апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без змін.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення апеляційним судом, відповідно до ст.307 ЦПК України, є неповне з'ясування судом обставин, невідповідність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

У відповідності до положень ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджують.

За вимогами ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 10 березня 2011 року звернувся в управління пенсійного фонду України в м.Рівне із заявою, з наданням відповідних документів, про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення".

Управління пенсійного фонду України в м.Рівне листом від 24.03.2011 року за №833 повідомило позивача про відсутність уточнюючої довідки для підтвердження спеціального трудового стажу, з посиланням на п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою КМ України №637 від 12.08.1993 року, в якій повинні бути вказані періоди роботи спеціального стажу, професія, посада, характер виконуваної роботи.

Відповідно до п."з" ч.1 ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року, з наступними змінами і доповненнями, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.

Рішенням Рівненського міського суду від 13 жовтня 2011 року, яке залишено в силі ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 9 листопада 2011 року, зобов'язано відповідача надати уточнюючу довідку для підтвердження спеціального трудового стажу позивача на посаді водія тролейбуса з 24 серпня 1977 року по 23 жовтня 1980 року, з 28 квітня 1981 року по 2 квітня 1990 року, з 6 березня 1992 року по 10 липня 2000 року.

Відповідно до ст.62 Закону України „Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності відповідних записів в трудовій книжці, наявність трудового стажу підтверджується відповідною довідкою, яка видається на підставі „Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів", затверджених постановою КМ України „637 від 12 серпня 1993 року.

Відповідно до ст.101 Закону України „Про пенсійне забезпечення" передбачено, що органи, які призначають пенсію, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства несуть матеріальну відповідальність та відшкодовують шкоду, заподіяну громадянинові або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або надання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, відшкодовують її.

В матеріалах справи міститься уточнююча довідка (а.с.15), видана відповідачем, про період роботи позивача з 24 серпня 1977 року по 23 жовтня 1980 року, з 28 квітня 1981 року по 2 квітня 1990 року, з 6 березня 1992 року по 10 липня 2000 року, яка видана на підставі відомостей з трудової книжки ОСОБА_1 за серією ВП №30077560.

Зазначене свідчить про те, що у позивача виникло право на призначення пенсії на пільгових умовах з часу подачі заяви до управління пенсійного фонду України в м.Рівне на підставі трудової книжки та доданих документів, а тому не потребували надання уточнюючих документів щодо наявності стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до „Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів", затверджених постановою КМ України „637 від 12 серпня 1993 року.

З матеріалів справи не вбачається, які саме обставини перешкоджали управлінню пенсійного фонду України в м.Рівне проведенню перевірки одразу після звернення позивача з трудовою книжкою, якщо наявні у ній відомості викликали певні сумніви чи потребували уточнення для призначення пенсії.

Управління пенсійного фонду України в м.Рівне така перевірка проведена лише 4 липня 2012 року (а.с.48-49), висновком якої підтверджено наявність у позивача права на отримання пенсії на пільгових умовах при подачі первинних документів.

Позивачем не надано доказів, не здобуто їх у судовому засіданні, щодо несвоєчасного оформлення або не подання пенсійних документів відповідачем, а також видачу недостовірних документів, та які саме уточнюючі данні необхідно було надати відповідачем, для призначення пільгової пенсії, які не мали запису у трудовій книжці позивача.

Суд дійшов помилкового висновку про винність підприємства у ненаданні позивачу уточнюючої довідки для призначення пенсії в період з січня 2011 року по 5 грудня 2011 року, не зазначив яка довідка підлягала видачі відповідачем.

Поряд з цим суд посилається про відсутність вини відповідача за період з 5 грудня 2011 року по 6 липня 2012 року, покликається на постанову Рівненського міського суду від 10 жовтня 2012 року за якою скасована постанова головного державного виконавця ДВС Рівненського міського управління юстиції від 24 травня 2012 року про накладення штрафу на керівника підприємства-відповідача за надання довідки, що не відповідала вимогам п.20 „Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів", затверджених постановою КМ України №637 від 12 серпня 1993 року.

Позивачем не надано належних доказів, а суд не перевірив доводи щодо визначення розміру збитку завданого відповідачем.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, яке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції належить скасувати та відмовити у позові за безпідставністю заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з позивача витрати відповідача при подачі апеляційної скарги у сумі 283 грн. 5 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,309,314,316,324-325 ЦПК України колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача комунального підприємства „Рівнеелектроавтотранс" задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 5 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

ОСОБА_1 у позові до комунального підприємства „Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради, третіх осіб - управління пенсійного фонду України в м.Рівне, відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про стягнення шкоди завданої неправомірними діями відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства „Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради 283 (двісті вісімдесят три) гривні 5 коп. судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Судді: