Ухвала суду № 31820284, 04.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"04" квітня 2013 р. Справа № 5023/3863/12

Вх. номер 3863/12

Суддя господарського суду Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників:

стягувача - Козуб К.О.( дов. б/н від 15 липня 2012 року); Головченка В.О. (дов. №б/н від 15 липня 2012 року);

боржника - Єграшина О.О. (дов. №б/н від 01 вересня 2011 року)

3-ї особи - не з"явився;

ДВС - Голод О.В. (дов. б/н від 28 серпня 2012 року)

розглянувши скаргу ТОВ "Вєк Технолоджі" на дії ДВС по справі за позовом ТОВ "ВО завод Торговельного Холодильного Обладнання", м.Харків

до ТОВ "Вєк Технолоджі", м.Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача за первісним позовом - Акціонерна компанія "Харківобленерго", м.Харків

про стягнення 137494,61 гривень,

та зустрічним позовом ТОВ "Вєк Технолоджі", м.Харків

до ТОВ "ВО завод Торговельного Холодильного Обладнання", м.Харків

про стягнення 245549,62 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходилась справа за первісним позовом ТОВ "ВО завод торговельного холодильного обладнання" (м.Харків) до ТОВ "Вєк Технолоджі" (м.Харків), 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача за первісним позовом - Акціонерна компанія "Харківобленерго" (м.Харків) про стягнення 137494,61 гривень та за зустрічним позовом ТОВ "Вєк Технолоджі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО завод торговельного холодильного обладнання" про стягнення 245549,62 гривень.

26.10.2012 року рішенням господарського суду Харківської області по даній справі в первісному позові було відмовлено частково. Стягнуто з ТОВ "Вєк Технолоджі" на користь ТОВ "ВО завод торговельного холодильного обладнання" 45213,96 гривень безпідставно набутих коштів та 904,28 гривень судового збору. В іншій частині первісного позову було відмовлено. В зустрічному позові було відмовлено повністю. Стягнуто з ТОВ "Вєк Технолоджі" на користь Державного бюджету України 1609,50 гривень судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 року апеляційну скаргу було повернуто ТОВ "Вєк Технолоджі".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року та Постановою Вищого господарського суду України (далі - ВГСУ) від 06.02.2013 року рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2012 року по справі №5023/3863/12 було залишено без змін.

31 січня 2013 року боржник звернувся до господарського суду із скаргою на дії державного виконавця (вх.№14), в якій просив суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №35618560 від 10 грудня 2012 року, зобов'язати державного виконавця повернути наказ господарського суду Харківської області від 26 листопада 2012 року по справі №5023/3863/12, зобов'язати державного виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника та зобов'язати державного виконавця скасувати всі інші вжиті ним заходи примусового виконання рішення по даній справі. До того ж, у наданій заяві боржник просив суд зупинити всі виконавчі дії на час розгляду відповідної скарги.

Ухвалою суду від 25.02.2013 року було прийнято скаргу ТОВ "Вєк Технолоджі" на дії державного виконавця по примусовому виконанню рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2012 року по справі №5023/3863/12 до розгляду та призначено її розгляд на 06.03.2013 року.

04.03.2013 року до суду від ДВС за супровідним листом надійшли наказ від 26.11.2012 року (вих.№021954/1) та постанова від 21.02.2013 року про закінчення виконавчого провадження, у зв"язку з повним виконанням рішення суду боржником по сплаті 45213,96 грн. безпідставно набутих коштів та 904,28 грн. судового збору.

05.03.2013 року від АК "Харківобленерго" надійшли письмові пояснення щодо скарги, посилаючись на ст.ст.6,8,11,82 Закону України "Про виконавче провадження".

05.03.2013 року від Червонозаводського ВДВС ХМУЮ надійшли заперечення на скаргу, в яких просить суд у задоволенні скарги на дії ДВС відмовити повністю.

06.03.2013 року боржник надав доповнення до скарги на дії ДВС, посилаючись на те, що виконавець, наклавши арешт на його рахунки, унеможливив його добровільне виконання рішення суду, у встановлений постановою від 23.01.2013 року про відкриття виконавчого провадження, строк, та проігнорував заяву боржника №39 від 28.01.2013р. про те, що 28.01.2013 року Вищий господарський суд зупинив виконавче провадження. У своїх доповненнях на скаргу боржник просив суд:

1) визнати незаконною бездіяльність ДВС щодо не зупинення виконавчого провадження 29.01.2013 року;

2) визнати незаконними дії ДВС щодо накладення арешту на кошти боржника та вжиття інших заходів примусового виконання 29.01.2013 року;

3) скасувати постанови державного виконавця про стягнення судового збору від 29.01.2013 року, про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 29.01.2013 року, про накладення арешту на кошти боржника 29.01.2013 року.

06.03.2013 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 14.03.2013 року.

Ухвалою суду від 14.03.2013 року було відкладено розгляд скарги на 04.04.2013 року.

03.04.2013 року стягувач надав відзив на скаргу на дії ДВС, в якій просить суд відмовити в її задоволенні.

У судовому засіданні боржник скаргу на дії ДВС з раніше наданими доповненнями підтримав, просив суд її задовольнити в повному обсязі, надав до суду заяву про долучення копії листа банку для підтвердження своєї позиції. Суд дослідив і долучив до справи надані документи.

У судовому засіданні стягувач проти задоволення скарги заперечував з підстав, зазначених у відзиві.

У судовому засіданні представник ДВС проти задоволення скарги заперечував, надав заяву про долучення копій листів банків для підтвердження своєї позиції, та доповнення до заперечень на скаргу. Суд дослідив і долучив до справи надані документи.

У судове засідання представник АК "Харківобленерго" не з"явився, про час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограма.

Розглянувши скаргу боржника, вислухавши пояснення присутніх представників, суд встановив наступне.

У Червонозаводському відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на примусовому виконанні знаходився наказ вих.№021954/1, виданий Господарським судом Харківської області 26.11.2012р. року на виконання рішення Господарського суду від 26.10.2012 року по справі №5023/3863/12, про стягнення з боржника 45213,96 грн. безпідставно набутих коштів та 904,28 грн. судового збору.

Боржник просить суд визнати незаконною постанову ДВС Червонозаводського району м.Харкова про відкриття виконавчого провадження за вищезазначеним наказом та скасувати її, у зв"язку з тим, що рішення по даній справі не набрало законної сили на момент відкриття виконавчого провадження.

Згідно із ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" (далі-Закону), державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Згідно із ст.25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

10.12.2012 року ДВС Червонозаводського району м.Харкова відкрило виконавче провадження за вищезазначеним наказом.

Ухвалою суду від 06.03.2013 року по справі №5023/3863/12 про відмову в визнанні наказів суду від 26.11.2012 року по справі №5023/3863/12 такими, що не підлягають виконанню, з тих самих підстав, що й в скарзі на дії ДВС, з приводу неправомірного відкриття виконавчого провадження, встановлено, що рішення по цій справі набрало законної сили 19.11.2012 року й накази на його виконання були видані в день повернення справи до господарського суду Харківської області, відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвала суду від 06.03.2013 року по справі №5023/3863/12 боржником не оскаржувалась, набрала законної сили, а тому має преюдиційне значення по цій справі, факти встановлені цією ухвалою повторно доказуватись не мають.

Боржник у своїй скарзі на ДВС посилається на порушення державним виконавцем ст.ст. 48, 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Суд встановив, що 22.01.2013 року на адресу ДВС надійшла заява боржника про повернення наказу до суду першої інстанції та скасування накладених державним виконавцем арештів коштів боржника, з копією ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 р. по справі №5023/3863/12 про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до ч.1 ст.48 Закону, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

22.01.2013 року стягувач надав ДВС копію постанови Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року, якою апеляційну скаргу ТОВ "Вєк Технолоджі" рішення першої інстанції залишено без задоволення.

Таким чином, державний виконавець не мав підстав повертати виконавчий документ.

Боржник у своїй скарзі на ДВС зазначає, що державний виконавець порушив вимоги чинного законодавства при накладенні арешту на рахунки ТОВ "Вєк Технолоджі".

Судом встановлено, що 14.01.2013 року було накладено арешт на кошти, боржника, проте 23.01.2013 року такий арешт було скасовано, з 23.01.2013 року по 28.01.2013 року був наданий боржнику строк для добровільного виконання рішення суду. Проте боржник не скористався наданою можливістю та рішення суду не виконав у добровільному порядку.

Скаржник зазначає, що державний виконавець не надав йому постанову про накладення арешту.

Згідно із ч.4 ст.57 Закону, копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

15.01.2013 року державний виконавець направив на адресу божника зазначену постанову, проте згідно поштового повідомлення про вручення, вона не була отримана, у зв"язку з відсутністю підприємства за адресою: м.Харків, в"їзд Ващенківський, буд.16-А.

Таким чином, державний виконавець дотримався приписів ст.57 Закону.

Боржник у скарзі та доповненнях до неї зазначає, що державний виконавець унеможливив добровільне виконання рішення суду, незаконно розпочав заходи примусового виконання і тим самим незаконно стягнув з боржника виконавчий збір та витрати. Стосовно цього питання суд встановив наступне.

28.01.2013 року боржник повідомив ДВС про ухвалу ВГСУ від 28.01.2013 року по справі №5023/3863/12 про зупинення виконавчого провадження, до закінчення касаційного розгляду, проте доказів не надав.

Згідно з п.4 ч.1 ст.37 Закону, виконавче провадження підлягає обов"язковому зупиненню у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до ст.39 Закону, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених ст.ст.37, 38 Закону, яка затверджується начальником відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених ст.37 Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

29.01.2013 року був законно накладений арешт на кошти боржника, оскільки закінчився строк для добровільного виконання рішення суду.

29.01.2013 року боржник надав ДВС копію вищезазначеної ухвали ВГСУ.

Таким чином, боржник повідомив належним чином державного виконавця про ухвалу ВГСУ 28.01.2013 року по справі №5023/3863/12 тільки 29.01.2013 року.

30.01.2013р. виконавче провадження було зупинено, у строк визначений Законом.

Згідно з п.3.6. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5:" У разі якщо державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження накладено арешт на майно, в т.ч. на кошти боржника, до закінчення строку для самостійного виконання, боржник може запропонувати державному виконавцю списати кошти, необхідні для виконання рішення, з його рахунку та зарахувати їх на відповідний рахунок органу ДВС з подальшим перерахуванням стягувачу".

П.10.9. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22: «Кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів".

П.10.10. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22: «У разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку».

Відповідно до ч.3 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-Х1У: «У раз1 отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються».

Так, з вищенаведеного випливає, що для добровільного виконання рішення боржнику був наданий час, та не чинив перешкоди арешт, що був накладений на кошти. Оскільки, при бажанні, боржник мав змогу виконати рішення, як самостійно - звернувшись до банківської установи, в якій знаходяться арештовані рахунки, з платіжною вимогою за виконавчим документом, так й за допомогою державного виконавця - запропонувавши йому списати кошти з арештованих рахунків. Але боржником не були виконані дані дії, що свідчить про його небажання добровільно виконувати рішення.

29.01.2013 року державним виконавцем в межах ст.ст.28, 41 Закону було винесено постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, які боржник самостійно погасив.

Твердження боржника про те, що арешт на його кошти був накладений в більшому розмірі ніж має бути стягнено, не відповідає дійсності з наступних підстав.

Згідно з ч.3 ст.57 Закону, постановою державного виконавця може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Згідно ст.59 Закону України "Про банки та банківську діяльність", арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Згідно з п.6 ст.62 Закону України "Про банки та банківську діяльність", інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" , стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності.

Банківські установи накладають арешт на кошти боржника в розмірі, зазначеному в постанові державного виконавця про накладення такого арешту, кількість грошей на рахунках боржника не повідомляється ДВС, оскільки згідно ст.60 Закону України "Про банки та банківську діяльність" є банківською таємницею.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 27, 28, 32, 52, 57, 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-Х1У, п.п. 3.6, 4.1.9. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, п.п.10.1, 10.9, 10.10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, ст.ст. 1, 4-4-5, 12, 22, 33, 82, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити в повному обсязі в задоволенні скарги ТОВ "Вєк Технолоджі" на дії державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ (вх.№14) та доповнень до неї (вх.№8793) по справі № 5023/3863/12.

Суддя Аріт К.В.