Ухвала суду № 31816326, 30.05.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2004/13 30.05.2013 30.05.2013 30.05.2013

Провадження № 22ц/784/1810/13 Головуючий у першій інстанції Баранкевич В.О. Категорія 52 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

Іменем України

30 травня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів: Шаманської Н.О., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Богуславській О.М.,

за участю представника відповідача Бабенка А.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Новоодеської центральної районної лікарні

на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2013 року по справі за позовом

ОСОБА_4

до

Новоодеської центральної районної лікарні (далі - Новоодеська ЦРЛ), головного лікаря Новоодеської центральної районної лікарні

Коваленка М.М.

про визнання дій та бездіяльності посадових осіб Новоодеської ЦРЛ та безпосередньо її головного лікаря Коваленка М.М. та наказу про звільнення незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди ,

В С Т А Н О В И Л А:

30 липня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Новоодеської ЦРЛ та її головного лікаря Коваленка М.М. про визнання незаконними дій і бездіяльності посадових осіб Новоодеської ЦРЛ та її головного лікаря Коваленка М.М., визнання незаконним наказу № 46-к від 05 липня 2012 року про його звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 100 000 грн. моральної шкоди.

Позивач зазначав, що з 01 листопада 2006 року працював на посаді робітника з обслуговування та поточного ремонту споруд, будівель і обладнання Бузької амбулаторії загальної практики сімейної медицини (далі - СЛАСТ) на 0,5 ставки з місячним окладом 375 грн. 29 травня 2012 року він звернувся до головного лікаря Новоодеської ЦРЛ з заявою про надання планової щорічної відпустки. В подальшому, в телефонному режимі головний лікар Новоодеської ЦРЛ зобов'язав його прибути до нього на особистий прийом та переписати вказану вище заяву з доповненням про звільнення за власним бажанням. Оскільки він не мав наміру звільнятися з займаної посади, то відмовився це робити, але головний лікар Новоодеської ЦРЛ створив обстановку, після якої у нього виникла гіпертонічна криза, внаслідок чого не бажаючи того, на зворотному листі до своєї заяви про планову відпустку від 29 травня 2012 року дописав «з подальшим звільненням». Під час перебування у відпустці він покращив стан свого здоров'я та 05 липня 2012 року звернувся до головного лікаря Новоодеської ЦРЛ з проханням відкликати його заяву щодо звільнення та просив вважати його приступившим до роботи з 06 липня 2012 року. Проте, 06 липня 2012 року його було звільнено з займаної посади про що йому повідомила комісія у складі начальника відділу кадрів та юрисконсульта Новоодеської ЦРЛ. У зв'язку з вказаним він неодноразово звертався до адміністрації Новоодеської ЦРЛ для надання офіційного роз'яснення щодо причини його звільнення з займаної посади, але відповіді не отримав. Крім того, також він не отримав розрахунковий лист та трудову книжку.

Посилаючись на те, що його було звільнено без законної на те підстави та з порушенням норм трудового законодавства просив позов задовольнити.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано незаконним наказ по Новоодеській ЦРЛ № 46-к від 05 липня 2012 року про звільнення ОСОБА_4 з посади робітника з обслуговування та поточного ремонту споруд, будівель і обладнання Бузької амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Ухвалено поновити ОСОБА_4 на зазначеній посаді, стягнуто з Новоодеської ЦРЛ на користь ОСОБА_4 2846 грн. 60 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 2000 грн. моральної шкоди. В частині визнання незаконними дій та бездіяльності посадових осіб Новоодеської ЦРЛ та безпосередньо її головного лікаря Коваленка М.М. відмовлено. Також вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі Новоодеська ЦРЛ просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_4 в задоволенні позову в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи та судом неповно досліджено докази.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач знаходився з відповідачем в трудових відносинах з 01 листопада 2006 року та займав посаду робітника з обслуговування та поточного ремонту споруд, будівель і обладнання Бузької СЛАСТ на 0,5 ставки з місячним окладом 375 грн. (а.с. 21).

30 травня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до відповідача з заявою про надання планової відпуски з 11 червня 2012 року з наступним звільненням (а.с. 34).

Наказом № 30-к від 06 червня 2012 року ОСОБА_4 надана планова відпустка з 11 червня 2012 року по 05 липня 2012 року та позивач звільнений з 05 липня 2012 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 33).

З даним наказом позивач не був ознайомлений та відповідачем не надано доказів в підтвердження відмови позивача від ознайомлення з цим наказом.

В останній день відпустки, 05 липня 2012 року, позивач звернувся до головного лікаря Новоодеської ЦРЛ з письмовою заявою про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням та повідомленням про розпочаток виконання своїх обов'язків з 06 липня 2012 року (а.с. 20).

Проте, 05 липня 2012 року відповідачем виданий наказ № 46-к від 05 липня 2012 року про звільнення ОСОБА_4 з займаної посади з 05 липня 2012 року (а.с. 33), який був наданий позивачу для ознайомлення 06 липня 2012 року. Відмова ОСОБА_4 від ознайомлення з цим наказом підтверджується актом від 06 липня 2012 року (а.с. 30).

Але, заперечуючи проти задоволення позову (а.с. 24) відповідач зазначав, що 06 липня 2012 року начальник відділу кадрів та юрисконсульт Новоодеської ЦРЛ виїхали до Бузької СЛАСТ для ознайомлення позивача з наказом про його звільнення. Тобто, відповідач не заперечує, що ОСОБА_4 фактично приступив до виконання своїх трудових обовязків.

Відповідно до статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Згідно з частиною 5 статті 24 КЗпП України особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Доказів того, що на посаду, яку займав позивач, запрошено іншого працівника, відповідачем суду не надано.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться. Якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не був розірваний і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся з заявою про надання планової відпустки 30 травня 2012 року, а слова «з наступним звільненням» дописані вже після дати під заявою про надання планової відпустки.

Наявність неприязних стосунків між позивачем та адміністрацією Новоодеської ЦРБ підтверджується зверненнями ОСОБА_4 до різних інстанцій у 2010 році (а.с. 8-10, 16-18).

Заява ОСОБА_4 про відкликання заяви про звільнення, подана 05 липня 2012 року, може вважатись такою, що подана до припинення трудових відносин між сторонами, в розумінні частини 2 статті 38 КЗпП України.

Таким чином, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про те, що при звільненні позивача були порушені його права.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що з 15 серпня 2012 року штатна чисельність Новоодеської ЦРЛ скорочена та створений комунальний заклад «Новоодеський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» структурним підрозділом якого є Бузька амбулаторія загальної практики сімейної медицини, а тому поновити позивача на посаді робітника обслуговування та поточного ремонту споруд, будівель і обладнання неможливо є безпідставними.

Так, відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому, факт відсутності у відповідача на час вирішення трудового спору посади, яку займав ОСОБА_4 та відсутність підпорядкування Бузької амбулаторії загальної практики сімейної медицини Новоодеській ЦРЛ не передбачений ст. 235 КЗпП та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про поновлення на роботі.

Інші доводи апеляційної скарги, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи та судом неповно досліджено докази також є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в межах його оскарження є законним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Новоодеської центральної районної лікарні відхилити, а рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді