Ухвала суду № 31813343, 24.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1198/13 24.04.2013 24.04.2013 24.04.2013

Провадження № 22ц/784/1254/13 Головуюча у першій інстанції Чернявська Я.А. Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Галущенка О.І.,

суддів Коломієць В.В., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Дубовій К.В.,

за участю представника позивача Коваля В.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2013 року по справі за позовом

публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

(далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»)

до

ОСОБА_4

про звернення стягнення на іпотечне майно,

ВСТАНОВИЛА:

24 травня 2012 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1.

Позивач зазначав, що 18 травня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 014/08-112/63844 за програмою кредитування «Кредит під заставу нерухомості», згідно якого останньому надали кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом у 200 000 грн., зі сплатою 18,5 % річних та строком повернення 18 травня 2017 року. Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2009 року достроково розірвано кредитний договір № 014/08-112/63844 від 18 травня 2007 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 та стягнуто з останнього на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в розмірі 221 837 грн. 31 коп.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 18 травня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір, згідно якого остання поручилася за виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі та передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, належну їй на праві власності на підставі договору дарування від 14 травня 2007 року. Посилаючись на те, що рішення суду про стягнення кредитної заборгованості не виконується та станом на 27 березня 2012 року, виникла заборгованість по кредитному договору у розмірі 390 163 грн. 09 коп., а саме:

- поточний залишок заборгованості за кредитом 103 333 грн. 54 коп.;

- несплачена заборгованість за тілом кредиту 47 949 грн. 75 коп.;

- пеня за несплачену заборгованість 53 078 грн. 21 коп.;

- несплачена заборгованість за відсотками 73 984 грн. 74 коп.;

- пеня за несплачені відсотки 84 816 грн. 85 коп., ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просило позов задовольнити.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2013 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Ухвалено звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, шляхом проведення прилюдних торгів, за початковою ціною визначеною незалежним експертом-оцінювачем та вирішено питання щодо судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в задоволенні позову в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно і всебічно дослідив обставини справи, надав їм належну оцінку, перевірив їх доказами, які були представлені сторонами, і на підставі ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Закону України «Про іпотеку» прийшов до правильного висновку, про наявність правових підстав для задоволення вимог щодо звернення стягнення на нерухоме майно за договором іпотеки. Тому суд правильно частково задовольнив позов.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 18 травня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір за програмою кредитування «Кредит під заставу нерухомості», згідно якого останньому надали кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом у 200 000 грн., зі сплатою 18,5 % річних та строком повернення 18 травня 2017 року (а.с. 7).

У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 18 травня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір, згідно якого остання поручилася за виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі та передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, належну їй на праві власності з визначенням її заставної вартості у 314 110 грн. (а.с. 13).

Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав та заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2009 року достроково розірвано кредитний договір від 18 травня 2007 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 та стягнуто з останнього на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в розмірі 221 837 грн. 31 коп.

Згідно ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України, якщо договір розривається в судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішення суду про розірвання договору законної сили.

Таким чином, основне зобов'язання було розірвано 14 грудня 2009 року, проте зобов'язання ОСОБА_6 сплатити заборгованість за кредитним договором від 18 травня 2007 року у розмірі 221 837 грн. 31 коп. припинено не було.

Тобто, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, тому вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки є правомірними.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 квітня 2012 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» направив ОСОБА_4 попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 30).

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 та задоволення за рахунок отриманих від продажу предмету іпотеки коштів вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» по погашенню заборгованості за кредитним договором в розмірі 221 837 грн. 31 коп., стягнутої заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2009 року.

В зв'язку з цим, посилання в апеляційній скарзі на відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки за припиненням основного зобов'язання (кредитний договір розірваний), стягнення фактично подвійного розміру заборгованості та передчасності звернення стягнення на предмет іпотеки, так як строк виконання умов кредитного договору не настав, є помилковими.

Інші доводи апеляційної скарги, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним и обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді