Ухвала суду № 31813339, 22.05.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1619/13 22.05.2013 22.05.2013 22.05.2013

Провадження №22ц/784/1550/13 Головуюча в першій інстанції Спінчевська Н.А.

Категорія 5 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Галущенка О.І.,

суддів: Коломієць В.В., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Шпонарській О.Ю.,

за участю позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника позивачів ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_6,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2013 року за позовом

ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7

до

Миколаївської міської ради (далі - міськрада),

третя особа - ОСОБА_8,

про визнання права власності за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И Л А :

10 грудня 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до міськради про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Позивачі зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_9 Після його смерті відкрилася спадщина на спірну квартиру, яку прийняли: його дружина - ОСОБА_10 у вигляді 1/2 частини квартири і онуки померлого ОСОБА_11 та ОСОБА_3 по 1/4 частині квартири кожному, про що останній 15 квітня 2011 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_11 Після його смерті спадщину прийняли його неповнолітня донька - ОСОБА_7 та його мати - ОСОБА_4. 15 квітня 2011 року вони отримали свідоцтво про право на спадщину за законом по 1/8 частині спірної квартири кожна. 28 травня 2002 року ОСОБА_10 склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_8 належну їй на праві власності 1/2 частину вказаної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_10 померла та після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини квартири, яку ніхто не прийняв.

Посилаючись на те, що з ІНФОРМАЦІЯ_1 року, близько 15 років, вони фактично користувалися всією спірною квартирою та проводили ремонт, просили позов задовольнити.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позов в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду є незаконним, необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачів, їх представника та представника відповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що спірна квартира перебуває у спільній частковій власності, а саме: 1/4 частина належить ОСОБА_3, по 1/8 частині належить ОСОБА_4 і її неповнолітній дочці ОСОБА_7 та 1/2 частина ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с. 6-11). Після смерті ОСОБА_10 спадкова справа не заводилась (а.с. 86).

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК, обставинами, які мають значення для справи, і, які повинен довести саме позивач (ч. 1 ст. 60 ЦПК України), є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Таким чином, особою, яка володіє чужим майном при зазначених обставинах, у всіх випадках є не власник і, тим більше, власник ні в якому випадку не може набути майно у власність за давністю володіння.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила зазначеної статті 344 ЦК україни про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Отже зміст статті 344 ЦК України передбачає добросовісне заволодіння чужим майном, тобто, особа не знала і могла знати, що володіє чужим майном незаконно.

Позивачі не заперечували, що в спірній квартирі ОСОБА_10 була зареєстрована та проживала до своєї смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Таким чином, суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для визнання права власності за позивачами на спірну квартиру за набувальною давністю.

Доводи апеляційної скарги, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального права є безпідставними та ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді