Ухвала суду № 31813326, 24.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1035/13 24.04.2013 24.04.2013 24.04.2013

Провадження № 22ц/784/1146/13 Головуючий у першій інстанції Щербина С.В. Категорія 5 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Галущенка О.І.,

суддів Коломієць В.В., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Дубовій К.В.,

за участю представників відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_6

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 січня 2013 року по справі за позовом

ОСОБА_6

до

ОСОБА_3,

виконавчого комітету Миколаївської міської ради

(далі - виконком міськради)

про визнання незаконним рішення та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло,

ВСТАНОВИЛА:

22 листопада 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та виконкому міськради про визнання незаконним та скасування рішення виконкому міськради № 1481 від 26 листопада 2010 року, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02 грудня 2010 року, виданого виконкомом міськради на ім'я ОСОБА_3 та зобов'язати ОСОБА_3 знести жилий будинок літ. О-2, загальною площею 81,8 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Позивачка зазначала, що є власником 42/100 частин жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1. Власником 30/100 частин цього будинку є ОСОБА_3 Їх будинок має загальне подвір'я. У 1997 році, ОСОБА_3 обманним шляхом отримала від усіх співвласників домоволодіння за вказаною адресою згоду на будівництво літньої кухні на земельній ділянці в подвір'ї їх будинку. Однак, на підставі цієї письмової згоди співвласників, ОСОБА_3 отримала дозвіл на будівництво та на вільному місці подвір'я, захопив земельну ділянку, фактично самовільно побудувала трьохповерховий жилий будинок.

Незаконне зведення відповідачкою вказаного будинку порушує її права та інтереси, а саме: зменшився рівень освітлення в її будинку, підвищилась вологість в приміщенні, внаслідок чого псуються стіни будинку, сарай нахиляється та у нього просідає фундамент, а також розташування цієї будівлі позбавляє її можливості обслуговувати своє нерухоме майно. Крім того, відповідачка змістила стіну її сараю, який розташований впритул до спірного будинку на 20 см по всій довжині, у зв'язку з чим його площа зменшилась на 2 кв. м.

Посилаючись на вищезазначене просила позов задовольнити.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 січня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду є незаконним і необґрунтованим, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідачки, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були представлені сторонами, і дійшов правильного висновку, що позивачкою не доведено порушення її прав і інтересів оскарженим нею рішенням виконкому міськради, свідоцтвом про право власності та наявністю житлового будинку літ О-2. Тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 листопада 2007 року, яке набрало законної сили, визначений порядок користування земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння та визначені частки співвласників цього домоволодіння: за ОСОБА_6 46/100; ОСОБА_7 30/100 (правонаступником якого є відповідачка ОСОБА_3); ОСОБА_8 28/100.

Згідно технічної документації БТІ від 17 січня 2007 року, житловий будинок літ. О-2 на час ухвалення зазначеного рішення суду вже існував (а.с. 168-169).

Земельна ділянка була розподілена між співвласниками згідно вищезазначеного рішення Заводського районного суду м. Миколаєва та спірний житловий будинок розміщений на земельній ділянці відведеній їй у користування (а.с. 14).

В зв'язку з цим, рішенням виконкому міськради від 26 листопада 2010 року № 1481 оформлено право власності на спірний житловий будинок літ. О-2 загальною площею 81,8 кв.м., житловою площею 42,3 кв.м. за ОСОБА_3 (а.с. 8), отримано нею свідоцтво про право власності та 02 грудня 2010 року проведено державну реєстрацію права власності (а.с. 9-10).

24 вересня 2010 року рішенням виконкому міськради спірному житловому будинку надана нова адреса: АДРЕСА_1 (а.с. 145).

Відповідно до сертифікату інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської області від 11 лютого 2010 року вказаний житловий будинок відповідає державним стандартам, будівельним нормам і правилам (а.с. 68).

Посилаючись на порушення свого права позивачка посилалась на те, що в зв'язку зі зведенням відповідачкою вказаного будинку зменшився рівень освітлення в її будинку, підвищилась вологість в приміщенні, внаслідок чого псуються стіни будинку, сарай нахиляється та у нього просідає фундамент, а також розташування цієї будівлі позбавляє її можливості обслуговувати своє нерухоме майно. Крім того, на її думку, відповідачка змістила стіну її сараю, який розташований впритул до спірного будинку на 20 см по всій довжині, у зв'язку з чим його площа зменшилась на 2 кв. м.

Проте, позивачкою не надані суду докази, які б підтверджували факт порушення її прав, як власника та наявність об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні нею цих прав.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 24 грудня 2012 року будинок літ. О-2 збудований в межах земельної ділянки, виділеній ОСОБА_7 та побудова цього будинку не стала причиною зміни розмірів сараїв літ. Е і літ. Ю, що належать позивачці (а.с. 202-203).

Положеннями ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 58, 59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом та суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Таким чином, наявність порушення прав позивачки у користуванні її власності ніякими доказами не підтверджується.

Обставини, на які посилаються ОСОБА_6 в апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для її задоволення, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим, а висновки суду не відповідають обставинам справи, безпідставні та не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді