Ухвала суду № 31813317, 10.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/943/13 10.04.2013 10.04.2013 10.04.2013

Провадження № 22ц/784/1077/13 Головуюча в першій інстанції Спінчевська Н.А.

Категорія 24 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

У Х В А Л А

Іменем України

10 квітня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Галущенка О.І.,

суддів: Серебрякової Т.В., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Богуславській О.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2012 року по справі за позовом

ОСОБА_4

до

житлово-будівельного кооперативу «Батьківщина»

(далі - ЖБК «Батьківщина»)

про скасування заборгованості та покладення обов'язку,

ВСТАНОВИЛА:

05 квітня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ЖБК «Батьківщина» про скасування заборгованості з теплопостачання, за послуги водопостачання та водовідведення, вивіз твердих побутових відходів та покладення обов'язку.

Позивач зазначав, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. Вказаний будинок знаходиться на балансі відповідача. З дозволу та в присутності голови та членів ЖБК «Батьківщина» його квартиру було відключено від централізованого опалення, про що складено акт від 26 серпня 2007 року. Згідно акту від 09 квітня 2009 року у його квартирі було встановлено лічильник з надання послуг водопостачання та водовідведення. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2010 року, яке було змінено рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2011 року, в частині визначення періоду заборгованості, стягнуто з нього на користь ЖБК «Батьківщина» заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг за період з 01 жовтня 2007 року по 01 жовтня 2010 року.

Посилаючись на те, що між ним та відповідачем не укладалися договори про надання послуг та він тривалий час, а саме з квітня 2009 року по листопад 2009 року знаходився за кордоном, просив скасувати заборгованість з теплопостачання, за послуги водопостачання та водовідведення, вивіз твердих побутових відходів та зобов'язати голову ЖБК «Батьківщина» провадити нарахування по наданню послуг з теплопостачання по факту наданих таких послуг та приймати оплату за послуги водопостачання та водовідведення згідно з показниками лічильника.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду є необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були представлені сторонами, і дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем своїх позовних вимог, а тому, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 19).

Зазначений жилий будинок знаходиться на балансі ЖБК «Батьківщина», який створений на підставі рішення виконкому від 29 січня 1963 року № 83 та позивач є членом цього кооперативу.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року (далі - Закон) та п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року (в редакції постанови КМ від 24 січня 2006 року), споживач (власник та наймач (орендар) квартири) зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору та оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_4 останній просив скасувати борг по наданню послуг з теплопостачання, за послуги водопостачання та водовідведення і скасувати заборгованість за вивіз твердих побутових відходів без зазначення періоду та розміру цієї заборгованості.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, яких будь яких доказів на підставу своїх позовних вимог позивач суду не надав.

Крім того, рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2010 року задоволено позов ЖБК «Батьківщина» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, а саме: оплата за обслуговування будинку та прибудинкової території; надання послуг з центрального опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь ЖБК «Батьківщина» заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг за період з 01 жовтня 2007 року по 01 травня 2010 року в розмірі 4652 грн. 12 коп. (а.с. 61).

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2011 року зазначене рішення суду в частині періоду заборгованості змінено та ухвалено визначити період стягнутої судом суми заборгованості з 01 жовтня 2007 року по 01 жовтня 2010 року (а.с. 62). Рішення суду набрало законної сили.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначив період заборгованості, який підлягає на його думку скасуванню, з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2010 року, тобто період, який ввійшов до періоду за рішенням апеляційного суду від 02 березня 2011 року.

В силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або кримінальній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2011 року встановлена обставина наявності заборгованості ОСОБА_4 за надані житлово-комунальні послуги (надання послуг з опалення, водопостачання та водовідведення, обслуговування будинку та прибудинкової території) за період з 01 жовтня 2007 року по 01 жовтня 2010 року. Тобто, в даному позові ОСОБА_4 фактично просив скасувати заборгованість за період, визначений цим рішенням суду.

На даний час вказане рішення апеляційного суду та рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2010 року набрали законної сили та є чинними.

Приюдиційні факти - це факти, встановленні рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Передбачена ч. 3 ст. 61 ЦПК України приюдиційність фактів ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними та об'єктивними межами, за якими сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судом у рішенні в такій справі факти та правовідносини.

Тобто факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доводяться знову при розгляді інших цивільних справ, в яких беруть участь ті самі особи.

Отже, відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції правильно виходив з недоведеності позивачем своїх позовних вимог, а крім того, колегія суддів вважає, що позивачем не обґрунтовано його право на звернення до суду із зазначеним позовом, оскільки рішеннями Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2010 року та апеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2011 року (спір між тими ж сторонами) встановлений факт наявність заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги за період, який оспорюється позивачем в даній справі.

Безпідставні посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а саме, суд позбавив його можливості бути присутнім на слухані справи та не надав йому можливості приєднати письмові докази.

Згідно ч. 2 ст. 31 ЦПК України (в редакції Закону № 2453-VІ від 07.07.2010 року) позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не змінював підставу або предмет позову, про час і місце розгляду справи позивач повідомлявся за адресою зазначену ним у позовній заяві. Проте, судові повістки поверталися за закінченням строку зберігання (а.с. 33-34). При цьому, представник позивача приймав участь у справі і мав можливість надати необхідні докази по справі.

Інші доводи апеляційної скарги, що рішення суду є необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права також безпідставні та висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді