Рішення № 31807247, 07.06.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7299/13-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Вовк С. В.,

при секретарі - Майоренко Я. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс - Банк" про визнання правочинів недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вимогою до відповідача ПАТ КБ «Правекс-Банк» про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії № 1005-005/07Ф від 06.07.2007 р.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.01.2013 р. повернуто позовну заяву ОСОБА_1

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21.03.2013 р. скасовано ухвалу від 17.01.2013 р., а справу повернуто до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Позов ОСОБА_1 мотивує тим, що оскаржуваний правочин вчинений банком без відповідного дозволу (ліцензії), у договорі не міститься положення про те, що ризик курсу гривні по відношенню до валюти несе позичальник.

У подальшому позивач подала заяву про зміну підстави позову, про захист прав споживача, визнання договору про відкриття кредитної лінії № 1005-005/07Ф від 06.07.2007 р. та договір іпотеки № 1005-005/07Ф від 23.07.2007 р.

Позивач посилається на те, що умови кредитного договору є несправедливими по відношенню до неї як споживача фінансових послуг. Несправедливі умови кредитного договору, їх істотний дисбаланс на шкоду споживача є підставою для визнання його недійсним, а також договору іпотеки.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну підстави позову, просили задовольнити.

Представники відповідача ПАТ КБ «Правекс-Банк» проти вимог позову заперечував, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, оголосивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем ОСОБА_1 та АКБ «Правекс-Банк» був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1005-005/07Ф від 06.07.2007 р. (а. с. 21-25).

Для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань перед банком за договором про відкриття кредитної лінії № 1005-005/07Ф від 06.07.2007 р., ОСОБА_1 згідно укладеного договору іпотеки № 1005-005/07Ф від 23.07.2007 р. передала в іпотеку іпотекодержателю належне їй на праві власності нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 26-31).

За правилом ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Укладені договір про відкриття кредитної лінії та договір іпотеки є двосторонніми правочинами і вони укладені на загальних умовах, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що відповідає ч. ч. 1- 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За правилом, передбаченим ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд не може погодитись з доводами позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії № 1005-005/07Ф від 06.07.2007 р. та договір іпотеки № 1005-005/07Ф від 23.07.2007 р. були підписані обома сторонами, тобто за правилом ч. 1 ст. 638 ЦК України є укладеними, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У кінці договору про відкриття кредитної лінії № 1005-005/07Ф від 06.07.2007 р. позивач ОСОБА_1 своїм підписом та власноручно підтвердила, що їй відомо про всі збори, проценти, тарифи, комісії або інші елементи вартості кредиту, які вона повинна сплатити за договором згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивачем підписаний додаток до договору про відкриття кредитної лінії № 1005-005/07Ф від 06.07.2007 р., з якого вбачається, що позичальник ознайомлена з тарифами, комісіями, іншими платежами, що належать до сплати (а. с. 25).

Також з боку відповідача були долучені до матеріалів справи: копія дозволу Національного банку України № 7-1 від 03.12.2001 р., копія додатку до дозволу № 7-1 від 03.12.2001 р., копія свідоцтва серія НОМЕР_1 про державну реєстрацію юридичної особи, що спростовують доводи позивача про вчинення правочину юридичною особою банком без відповідного дозволу (ліцензії).

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено підставу для визнання договору недійсним - укладення договору на умовах, що обмежують права споживача.

Позивач посилається на п. 7.1.2 кредитного договору, яким передбачено, що банк має право змінювати розмір процентної ставки за користування кредитом.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановою № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив: при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі ст. 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10.01.2009 р.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10.01.2009 р.

Спірний договір сторонами по справі укладений 06.07.2007 р.

Також позивач зазначає, що п. 7.1.7 кредитного договору передбачає, що банк має право вимагати від позичальника надання документів, пов'язаних із виконанням умов кредитного договору: щомісячно вимагати від позичальника пред'явлення квитанцій про сплату комунальних платежів та електроенергії.

Згідно п. 7.1.10, банк має право без згоди позичальника в односторонньому порядку змінити або доповнити умови кредитного договору, в односторонньому порядку розірвати його та направити на адресу позичальника лист про розірвання кредитного договору або з викладенням змін або доповнень. Зміни або доповнення до даного договору вступають в силу з моменту прийняття відповідного рішення органом банку, в компетенцію якого відповідно до законодавства і внутрішніми документами банку входить прийняття таких рішень.

Так, перелік несправедливих умов у договорах із споживачами наведений у ч. 3 ст. 18 цього Закону. Відповідно до ч. 4 зазначеної статті цей перелік не є вичерпним.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, якщо плата за обслуговування кредиту та плата за дострокове його погашення визначені формулою зі змінними величинами, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Посилання позивача на те, що у договорі більше обов'язків позичальника ніж у кредитора, а прав менше ніж у кредитора, за своєю суттю є кількісними показниками, що не є тотожним дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позивача, а тому не приймаються до уваги як підстава для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс - Банк» (Код ЄДРПОУ 14360920) про визнання правочинів недійсними - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя С. В. Вовк