Ухвала суду № 31805690, 25.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р.справа № 2-а-8072/09/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Пасічник Т. В.

за участю представників:

прокурора: - Цяцька О.В.

позивача: - не з'явився

відповідача: - Максимчук О.А. дов від 02.04.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський лікеро-горілчаний завод", Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, Прокуратури Кіровоградської області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 р. у справі № 2а-8072/09/1170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський лікеро-горілчаний завод"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції,

за участю Прокуратури Кіровоградської області

про визнання нечинним рішення суб`єкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Кіровоградський лікеро-горілчаний завод" звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0000542310/0 від 27.04.09, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2782293,00 грн., в т.ч. 1854862,00 грн. - основний платіж, 927431,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000532310/0 від 27.04.09, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 140498,00 грн., в т.ч. 117082,00 грн. - основний платіж, 23416,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0002621540/0 від 27.04.09, яким визначено податкове зобов'язання за платежем акцизний збір в загальному розмірі 63406861,00 грн., в т.ч. 31703431,00 грн. - основний платіж, 31703431,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства при відображенні операцій з поставки товарів (робіт). Позиція відповідача про нікчемність усіх господарсько-правових угод, укладених з ТОВ "Аксент" (в т.ч. тих, де вказаний контрагент не є стороною договору, а виступає другою-третьою ланкою по ланцюгу постачальників) та ТОВ "Іссіда" є помилковою, оскільки не ґрунтується на приписах діючого законодавства. Відповідачем не враховано, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди не покладено обов'язку по перевірці контрагентів на предмет виконання ними податкового законодавства та сплати податків. Правовим обґрунтуванням донарахованого акцизного збору податкова інспекція вважає пункт 27 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 за № 567. Відповідно п.27 Положення №567 у разі встановлення факту нестачі марок (розкрадання, знищення, реалізації на експорт продукції з використанням вітчизняних марок тощо) у їх покупця матеріально відповідальна особа підприємства-виробника несе матеріальну відповідальність у розмірі вартості марок та розрахункової суми акцизного збору, яку виробник повинен сплатити до бюджету за умови реалізації продукції, для якої купувалися марки. Зазначені суми стягуються з рахунку підприємства в безспірному порядку. Таким чином дана норма встановлює адміністративно-правову відповідальність при нестачі марок акцизного збору, проте ця відповідальність покладається не на виробника, а на матеріально відповідальну особу підприємства-виробника, що узгоджується з п. 10 Положення, оскільки підприємство вже сплатило вартість марки і її нестача створює негативні майнові наслідки саме для підприємства, а не для держави. Та обставина, що в подальшому йдеться про стягнення цієї суми з рахунку підприємства, свідчить лише про недосконалість вказаної норми та її суперечливість.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.10.2010 позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинним податкові повідомлення-рішення №0002621540/0 від 27.04.2009, (№0002621540/1 від 02.07.2009, №0002621540/2 від 16.09.2009, №0002621540/3 від 24.11.2009) про визначення суми податкового зобов'язання з акцизного збору в розмірі 63406861, 00 грн., в т.ч. за основним платежем - 31703431,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 31703431,00 грн. В решті позову відмовлено.

Стосовно правомірності визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток на податку на додану вартість суд першої інстанції зазначив, що наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності не підтверджують реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Аксент" та ТОВ "Іссіда", дійшов висновку про сумнівність здійснення вказаними товариствами господарських операцій, в т.ч. і з позивачем, та документів складених на їх виконання.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з акцизного збору, суд першої інстанції виходив з того, що нормами законодавства не передбачено право відповідача застосовувати фінансові санкції в разі виявлення факту нестачі марок акцизного збору та стягувати їх суми до державного бюджету.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (т.1 а.с.226), в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального і процесуального права. Позиція податкового органу, з якою погодився суд першої інстанції, про нікчемність усіх господарсько-правових угод, укладених з ТОВ «Аксент» (в т.ч. тих, де вказаний контрагент не є стороною договору, а виступає другою-третьою ланкою по ланцюгу постачальників) та ТОВ «Іссіда» є помилковою, оскільки не ґрунтується на приписах діючого законодавства.

Не погодившись із постановою суду, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу (т.1 а.с.206), в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 06.10.10, прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що податкові повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання з акцизного збору відповідають вимогам чинного законодавства. Перевіркою виявлено факти взаємної суперечності даних, що містять первинні документи бухгалтерського обліку позивача. Встановлено розбіжність між облікованими даними, що відображені в первинному і бухгалтерському обліку підприємства та фактичними залишками марок акцизного збору. Відповідачем сума акцизного збору, яка повинна бути сплачена виробником до державного бюджету, 31703430,65 грн. визначена виходячи з виявленої нестачі марок акцизного збору в кількості 14367979 шт. Позивач не забезпечив збереження марок акцизного збору для маркування алкогольних напоїв, отриманих згідно рішень господарського суду в Кіровоградській області від 18.04.2007 у справі № 8/15 і від 06.08.2007 № 2/180 без сплати за них акцизного збору.

Не погодившись із постановою суду, Прокуратура Кіровоградської області подала апеляційну скаргу (т.1 а.с.217), в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин справи.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином.

Представники відповідача та прокурора у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в їх апеляційних скаргах. Проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечують, зазначають, що в частині відмови в задоволенні позову судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - ДПІ у м. Кіровограді проведена планова виїзна перевірка фінансової господарської діяльності ТОВ "Кіровоградський лікеро-горілчаний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 п 31.12.2008, за якої складений акт №27/23-10/34724535 від 13.04.2009 (а.с.52).

В ході перевірки встановлено порушення :

- пункту 5.1, підпункту 5.2.10 пункту 5.2, підпункту 5.3.2 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 8. статті 8 Закону України №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2008 рік на загальну суму 117082,00 грн., в тому числі за IV квартал 2008 року в сумі 117082,00 грн.;

- підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за 2008 рік на загальну суму 1854862,00грн., в тому числі: червень 2008 року на суму 114063,00 грн.; липень 2008 року і суму 22000,00 грн.; серпень 2008 року на суму 43707,00 грн.; жовтень 2008 року на суму 460619,00 грн.; листопад 2008 року на суму 411758,00 грн.; грудень 2008 року на суму 802716,00 грн.

Також встановлено розбіжність між облікованими даними, що відображені в первинному і бухгалтерському обліку підприємства, згідно з журналом обліку марок акцизного збору за 2008 рік, що ведеться ТОВ "Кіровоградський лікеро-горілчаний завод", та фактичними залишками марок акцизного збору попереднього зразка станом на 01.09.2008, які були зафіксовано актом інвентаризації від 03.09.08 №12/32-153 та актом витребування марок ГУ БКОЗ СБУ від 03.09.2008. Загальна нестача марок акцизного збору попереднього зразка складає - 14367979 штук, вартістю 531615,23 грн., на суму акцизного збору, яка повинна була б бути сплаченою в сумі 31703430,65 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000542310/0 від 27.04.09, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2782293,00 грн., в т.ч. 1854862,00 грн. - основний платіж, 927431,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№0000532310/0 від 27.04.09, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 140498,00 грн., в т.ч. 117082,00 грн. - основний платіж, 23416,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№0002621540/0 від 27.04.09, яким визначено податкове зобов'язання за платежем акцизний збір в загальному розмірі 63406861,00 грн., в т.ч. 31703431,00 грн. - основний платіж, 31703431,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Означені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку ст.5 України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Скарги позивача залишені без задоволення, за результатами розгляду скарг відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення, якими не змінено суму визначених до сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток, акцизного збору: №0000542310/1 від 06.07.2009, №0000542310/2 від 16.09.2009, №0000542310/3 від 24.11.2009;

№0000532310/1 від 06.07.2009, №0000532310/2 від 16.09.2009, №0000532310/3 від 24.11.2009;

№0002621540/1 від 06.07.2009, №0002621540/2 від 16.09.2009, №0002621540/3 від 24.11.2009.

При визначенні позивачеві податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість податковий орган виходив з наступних, встановлених під час перевірки, обставин.

У період з 01.01.2008 по 31.12.2008 позивач - ТОВ "Кіровоградський лікеро-горілчаний завод" мав взаємовідносини з ТОВ «Аксент» та ТОВ «Іссіда», які мають ознаки фіктивності.

Позивачем отримано від ТОВ «Аксент» товарно-матеріальних цінностей та монтажно-зварювальних робіт на загальну суму 684376,20 грн., в т.ч. ПДВ - 114062,70 грн.

На підставі договору поставки б/н від 02.06.2008 ТОВ «Аксент» відвантажено товару в асортименті (труби, кран, фланець, електроди, ємності) на загальну суму 592844,16 грн. з урахуванням ПДВ. Крім того, ТОВ «Аксент» відвантажило на адресу позивача труби відповідно до накладної від 03.04.2008 № АКС-РН-ОПТ-00000298 на загальну суму 21600,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до договору підряду № 13/8 від 10.06.2008 ТОВ «Аксент» (підрядник) зобов'язувався виконати монтажно-зварювальні роботи об'єктів, які використовуються позивачем у виробничій діяльності, на суму 69932,04 грн. з ПДВ. На виконання умов вказаного договору надана довідка про вартість монтажно-зварювальних робіт за червень 2008 року на суму 69932,04 грн. з ПДВ, підрядником виписана податкова накладна від 20.06.2008 № 4718/АКС на суму 69932,04 грн., в т.ч. ПДВ - 11655,34 грн.

В періоді, що перевірявся, позивачем отримано від ТОВ «Іссіда» товарно-матеріальних цінностей та послуг на загальну суму 10444964,48 грн., в т.ч. ПДВ - 1740799,40 грн.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Іссіда» (постачальник) ґрунтуються на укладених договорах поставки від 05.10.2008 № 4/11, від 01.07.2008 № 1/08, від 01.08.2008 № 2/08, на підтвердження виконання яких позивачем до перевірки подані накладні, податкові накладні.

Крім того, між вказаними особами укладений договір на ремонт обладнання від 01.10.2008 № 3/10, на виконання умов якого ТОВ «Іссіда» (підрядник) надало довідки про вартість виконаних робіт по ремонту, сервісному обслуговуванню та експлуатації об'єктів, обладнання та технічних засобів за жовтень 2008 року на суму 178576,25 грн., в т.ч. ПДВ - 29762,71 грн., на суму 951109,99 грн., в т.ч. ПДВ - 158518,33 грн.

Операції з ТОВ «Аксент» та ТОВ «Іссіда» відображені позивачем в податковому обліку: до складу валових витрат віднесена вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей та виконаних робіт, на підставі виписаних ТОВ «Аксент» та ТОВ «Іссіда» податкових накладних позивачем суми податку на додану вартість з вартості отриманого товару (виконаних робіт) віднесені до складу податкового кредиту відповідних звітних (податкових) періодів.

Як зазначено податковим органом в акті перевірки, розрахунки між позивачем та його контрагентами станом на 31.12.2008 не здійснені, витрати по транспортуванню ТМЦ від постачальника до покупця по бухгалтерському та податковому обліку позивачем не проведено.

Також відповідач в акті перевірки посилається на інформацію, отриману від податкових органів щодо контрагентів позивача - ТОВ «Аксент» та ТОВ «Іссіда», а саме: підприємства за юридичною адресою не знаходяться, адміністративно-господарська можливість на виконання взятих на себе зобов'язань. За поясненнями керівників вказаних підприємств, вони ніякого відношення до діяльності підприємств, відповідно, ТОВ «Аксент», ТОВ «Іссіда», не мають.

З огляду на вказані факті, відповідачем зроблений висновок, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Аксент», ТОВ «Іссіда» свідчить про не набуття належним чином ними цивільної право- та дієздатності, фінансово-господарські відносини між позивачем та ТОВ «Аксент», ТОВ «Іссіда» є такими, що вчинено без створення правових наслідків, які обумовлювались правочинами. Отже зазначені правочини відповідно до ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемними.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що складені документи на підтвердження виконання перелічених договорів поставки (виконання робіт) не можуть слугувати належними доказами здійснення відповідних господарських операцій, формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з цих підстав є необґрунтованим.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Як вбачається з матеріалів справи, на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача (ТОВ «Аксент», ТОВ «Іссіда») були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Відповідно до ч.4 ст.91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

На момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача цивільної дієздатності та статусу платника податку на додану вартість у встановленому порядку позбавлені не були, внаслідок чого валові витрати та податковий кредит у вказані вище податкові періоди підлягають визначенню позивачем за правилами ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, отриманих від осіб, які на момент їх видачі були належним чином зареєстровані платником податку на додану вартість.

З огляду на викладене колегія суддів вважає зроблені відповідачем в акті перевірки висновки щодо нікчемності укладених між позивачем та ТОВ «Аксент», ТОВ «Іссіда» договорів помилковими. Всі формальні умови, передбачені вказаними вище Законами для виникнення у платника податку права на віднесення відповідних сум до валових витрат та податкового кредиту, у позивача були.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що подані позивачем документи на підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аксент», ТОВ «Іссіда» не є достатніми доказами правомірності віднесення відповідних сум до валових витрат та податкового кредиту.

Позивачем не подано доказів на підтвердження здійснення перевезення товарно-матеріальних цінностей, їх зберігання та оприбуткування підприємством, виконання ремонтних робіт, зокрема, актів виконаних підрядних робіт.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що законодавчо встановлені підстави для віднесення вартості товарно-матеріальних цінностей та підрядних робіт до валових витрат, сум податку на додану вартість з вказаних операцій до складу податкового кредиту відсутні.

Наведені позивачем в апеляційній скарзі обставини не спростовують висновків суду про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з акцизного збору.

Підставою для нарахування відповідачем податкового зобов'язання з акцизного збору в розмірі 31703431,00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 31703431,00 грн. став виявлений в ході перевірки факт нестачі марок акцизного збору попереднього зразка в кількості 14367979 шт., при цьому відповідач виходив з того, що акцизні марки було отримано згідно рішень господарського суду в Кіровоградській області від 18.04.2007 у справі № 8/15 і від 06.08.2007 № 2/180 без сплати за них акцизного збору.

Як зазначено в акті перевірки, в результаті аналізу руху марок акцизного збору попереднього зразка по журналу обліку марок акцизного збору підприємства встановлено, що залишки станом на 01.09.2008 повинні складати 29153007 шт., фактично зняті залишки згідно акту інвентаризації марок акцизного збору попереднього зразка від 03.09.2008 - 14785014 шт. Таким чином, загальна кількість встановленої розбіжності марок акцизного збору складає 14367979 шт.

Вказані обставини підтверджені наявними в матеріалах справи документами, позивачем не заперечуються.

Розрахункова сума акцизного збору, яка повинна бути сплаченою виробником до державного бюджету, виходячи з виявленої нестачі в кількості 14367979 шт., виходячи з суми акцизного збору, яку виробник повинен сплатити до бюджету за умови реалізації продукції, для якої придбані марки акцизного збору, з урахуванням діючої ставки акцизного збору визначена відповідачем в розмірі 31703430,65 грн.

Відповідно до ст..1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», який діяв на час спірних правовідносин, акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів.

Об'єктом оподаткування згідно ст.3 цього Декрету є, в тому числі, обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу.

За правилами статті 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» марки акцизного збору виготовляються, зберігаються та продаються відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Маркування алкогольних напоїв здійснюється марками акцизного збору, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України. Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5% об'ємних одиниць. Кожна марка акцизного збору на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного збору за одиницю маркованої продукції. Порядок запровадження марок акцизного збору нового зразка встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Продаж марок акцизного збору українським виробникам алкогольних напоїв проводиться на підставі: довідок про сплату суми акцизного збору, яка розрахована за ставками на готову продукцію; заявки-розрахунку кількості марок акцизного збору, що може отримати суб'єкт підприємницької діяльності відповідно до сплаченої суми акцизного збору.

Відповідно до ч.4 ст.7 цього Закону українські підприємства-виробники, що реалізують

продукцію, сплачують акцизний збір до відповідного бюджету після здійснення обороту з реалізації алкогольних напоїв - на третій робочий день, крім випадків, передбачених частиною двадцятою статті 7 цього Закону.

Власник готової продукції, виготовленої з використанням давальницької сировини, сплачує акцизний збір не пізніше дня одержання готової продукції.

При цьому сплата акцизного збору в інший спосіб та інші терміни не допускається.

Відповідно до ч.6 ст.7 цього ж Закону українські підприємства-виробники подають відповідним державним податковим інспекціям у строки, визначені законом для місячного звітного періоду розрахунок суми акцизного збору за минулий місяць виходячи з фактичних обсягів реалізації та максимальних роздрібних цін. Не сплачена до визначеного строку сума акцизного збору стягується з підприємства-виробника відповідно до чинного законодавства.

З огляду на наведені приписи Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», вбачається, що акцизний збір сплачується після реалізації алкогольних напоїв і обраховується виходячи з обсягів реалізованої продукції.

Правові норми, на які посилається відповідач як на підставу визначення зобов'язання зі сплати акцизного збору, а саме: на п. 27 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 №567, передбачають, що у разі встановлення факту нестачі марок (розкрадання, знищення, реалізації на експорт продукції з використанням вітчизняних марок тощо) у їх покупця матеріально відповідальна особа підприємства-виробника несе матеріальну відповідальність у розмірі вартості марок та розрахункової суми акцизного збору, яку виробник повинен сплатити до бюджету за умови реалізації продукції, для якої купувалися марки. Зазначені суми стягуються з рахунку підприємства в безспірному порядку.

Як правильно зазначено з цього приводу судом першої інстанції, вказана норма встановлює санкції, відповідальність за нестачу марок акцизного збору, а не визначає нестачу марок акцизного збору в якості підстави для визначення суми акцизного збору як податкового зобов'язання.

В будь-якому випадку порушення порядку зберігання марок акцизного збору, зокрема, нестача марок акцизного збору не є підставою для визначення податковим органом фінансової санкції, обрахованої відповідно до п.27 наведеного Положення з розміру вартості марок та розрахункової суми акцизного збору, яку виробник повинен сплатити до бюджету за умови реалізації продукції, для якої купувалися марки, в якості податкового зобов'язання такого платника акцизного збору.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами є діючий під час спірних правовідносин Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Цей Закон дає визначення податкового зобов'язання як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Підпункт 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 вказаного Закону встановлює вичерпний перелік підстав, за наявності яких контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, а саме: якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків;

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Відповідно до розділу 3 «Порядок складання податковими органам податкових повідомлень» Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 №253, податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ) та складає податкове повідомлення у таких випадках:

а) якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) якщо податковий орган унаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки в поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження суми податкового зобов'язання.

З огляду на назначені норми, враховуючи, що факт заниження позивачем акцизного збору за визначений відповідачем період відсутній, відповідачем під час перевірки не встановлений, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у відповідача правових підстав для визначення податкового зобов'язання податковим повідомленням-рішенням №0002621540/0 від 27.04.2009, (№0002621540/1 від 02.07.2009, №0002621540/2 від 16.09.2009, №0002621540/3 від 24.11.2009) із застосуванням до позивача штрафних.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції, передбачені ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський лікеро-горілчаний завод", Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, Прокуратури Кіровоградської області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 р. у справі № 2а-8072/09/1170 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко