Ухвала суду № 31805655, 26.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2012 р.справа № 2-а-13567/09/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадська В. М.

за участю представників:

позивача: - Мороз А. Ф. (дов. від 07.10.09)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року

у справі № 2-а-13567/09/0470

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тарон»

до Державної податкової інспекції в м. Дніпродзержинську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тарон» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Дніпродзержинську, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Дніпродзержинську від 31 серпня 2009 року № 0000152201/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток (доходи) іноземних юридичних осіб в загальному розмірі 6219,00 грн., в т.ч. 2073,00 грн. - основний платіж, 4146,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про розповсюдження приписів п.13.5 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо оподаткування суми фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, на операції з надання транспортно-експедиційних послуг.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2010 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31 серпня2009 року № 0000152201/0.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.117), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем виплачено доходи нерезиденту за надані послуги на митній території України, які складаються з фактичних витрат по перевозці, митному декларуванню, перевалці, зберіганню та ТЕО вантажів замовника (позивача), понесені експедитором (нерезидентом) при виконанні доручення замовника. Судом першої інстанції не враховано, що на момент проведення перевірки позивача останнім не надано довідки про уникнення подвійного оподаткування за 2008 рік по нерезиденту Компанія «Ningbo Моrо Logistics Shenzhen Branch» (SHENZEHEN).

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 серпня 2009 року № 0000152201/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток (доходи) іноземних юридичних осіб в загальному розмірі 6219,00 грн., в т.ч. 2073,00 грн. - основний платіж, 4146,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття означеного податкового повідомлення-рішення стали висновки, зроблені відповідачем за результатами проведеної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2009 (акт перевірки №3965/49/23- 206/13456730 від 19.08.2009).

В ході перевірки встановлено порушення позивачем пп. «в» п.п.13.1, 13.2, 13.5 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР: підприємством в IV кварталі 2008 року не нараховано та не сплачено до бюджету податок з доходів нерезидента джерелом походження з України на загальну суму 2073,00 грн., що складає 6% від суми виплат на користь нерезидента.

До такого висновку відповідач дійшов зважаючи на те, що вказані доходи виплачені нерезиденту в межах укладеного між позивачем та Компанією «Ningbo Моrо Logistics Shenzhen Branch» (SHENZEHEN) контракту №20081110 від 01.09.2008, який є договором фрахтування.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість таких висновків відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Компанією «Ningbo Моrо Logistics Shenzhen Branch» (SHENZEHEN) укладений контракт №20081110 від 01.09.2008 (а.с.63), предметом якого є транспортно-експедиційне обслуговування зовнішньоторгових і транзитних вантажів замовника (позивача) через південні порти України.

Відповідно до п.2.1 контракту експедитор (нерезидент) зобов'язаний на підставі виданих замовником довіреностей представляти його інтереси і діяти від його імені у взаємовідносинах з перевізниками, портами, митними органами та іншими юридичними особами, в частині організації та здійснення перевезень, перевалки, зберігання, супроводження, ТЕО і інших послуг, пов'язаних з перевезеннями зовнішньоторгових і транзитних вантажів замовника; на підставі письмових заявок замовника здійснювати планування перевезень і перевалок вантажів; укладати від імені та в інтересах замовника і в цілях забезпечення виконання його доручення договори з третіми особами (транспортними, експедиторськими, страховими та ін.) на перевезення узгодженим видом транспорту, перевалку, зберігання, транспортно-експедиційне обслуговування і інші послуги при перевезенні зовнішньоторгових і транзитних вантажів замовника.

Відповідно до пп.2.2.6 контракту замовник зобов'язується відшкодовувати експедитору фактичні витрати пр. перевезенню, митному декларуванню, перевалці, зберіганню і ТЕО вантажів замовника, а також інші витрати, понесені експедитором при виконанні доручень замовника, а також виплатити експедитору винагороду.

Пунктом 1.21 ст. 1 Закону № 334/94-ВР встановлено, що доходи з джерелом їх походження з України -це будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону № 334/94-ВР будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із .джерелом їх походження з України, слід розуміти: роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг" (пп. «в» п.13 цього Закону).

Згідно з пунктом 13.5 статті 13 вказаного Закону сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

За визначенням, наведеним в пп. 1.35.1 п. 1.35 ст. 1 Закону № 334/94-ВР фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом

Відповідно до пп. 1.35.3 ст.1 Закону № 334/94-ВР під терміном базова ставка фрахту розуміється сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування.

Поняття договору фрахтування для цілей оподаткування відповідно до Закону № 334/94-ВР цей Закон не містить.

З огляду на наведені правові норми в їх сукупності, а також приймаючи до уваги положення ст.912, ст.929 Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що фрахтування та надання транспортно-експедиційних послуг за своєю правовою суттю не є тотожними, а становлять окремі види правовідносин, що регулюються різними правовими нормами.

Статтею 1 Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиційну діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська послуга це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за поговором транспортного експедирування.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за поговором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених поговором транспортного експедирування послуг та оплачує їх.

Статтею 4 Закону № 1955-IV передбачено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Згідно зі статтею 8 Закону № 1955-IV експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України. Експедитори діють за дорученням клієнтів.

За договором транспортного експедирування (ст. 9 Закону № 1955-IV) одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Таким чином, умови укладеного між позивачем та нерезидентом Компанією «Ningbo Моrо Logistics Shenzhen Branch» (SHENZEHEN) контракту №20081110 від 01.09.2008, фактичні дії на його виконання свідчать про те, що між означеними особами склались правовідносини з транспортно-експедиційного обслуговування, а не фрахту, внаслідок чого колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність об'єкту оподаткування відповідно до пунктом 13.5 статті 13 Закону № 334/94-ВР.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2010 у справі № 2-а-13567/09/0470- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко