Постанова № 31802768, 05.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2013 рокуСправа №827/1334/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І.,

при секретарі Веселовій О.Ф.,

за участю: представника позивача ОСОБА_7 (довіреність № 291 від 27.03.2013 року); представника відповідача Кошелева Я.В. (довіреність № 8-35/720 від 10.03.2013 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства «Севастопольстрой» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. Вказує, що згідно з довідкою Управління містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації № 5-2/5407/2 від 02.03.2011 року житловому будинку АДРЕСА_1 Відповідно до декларації про готовність об'єкту до експлуатації, зареєстравної Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в м. Севастополі за № СТ 143130230265 від 23.01.2013року, житловий комплекс у АДРЕСА_1 закінчений будівництвом та придатний до експлуатації. 26.03.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Севастопольстрой» (далі-ПАТ «Севастопольстрой») та ОСОБА_3 був укладений Договір купівлі-продажу майнових прав №41/13-ИП (далі-Договір). Згідно цього Договору ПАТ «Севастопольстрой» передає, а ОСОБА_3 придбає майнові права на квартиру АДРЕСА_1. 26.03.2013 року ПАТ «Севастопольстрой» передало, а ОСОБА_3 прийняла майнові права на квартиру АДРЕСА_1, про що складено Акт приймання - передачі майнових прав на квартиру відповідно до Договору. 22.04.2013 року ОСОБА_3 звернулась до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі з заявою № 933232 для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1. 16.05.2013 року ОСОБА_3 було отримано рішення № 2312570 про відмову у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Просить визнати дії неправомірними та зобов'язати вчинити певні дії.

Ухвалою від 24 травня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, також цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ «Севастопольстрой». Ухвалою від 24 травня 2013 року закінчено підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить задовольнити. Вказує, що згідно з довідкою Управління містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації № 5-2/5407/2 від 02.03.2011 року житловому будинку АДРЕСА_1 Відповідно до декларації про готовність об'єкту до експлуатації, зареєстравної Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в м. Севастополі за № СТ 143130230265 від 23.01.2013року, житловий комплекс у АДРЕСА_1 закінчений будівництвом та придатний до експлуатації. 26.03.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Севастопольстрой» (далі-ПАТ «Севастопольстрой») та ОСОБА_3 був укладений Договір купівлі-продажу майнових прав №41/13-ИП (далі-Договір). Згідно цього Договору ПАТ «Севастопольстрой» передає, а ОСОБА_3 придбає майнові права на квартиру АДРЕСА_1. 26.03.2013 року ПАТ «Севастопольстрой» передало, а ОСОБА_3 прийняла майнові права на квартиру АДРЕСА_1, про що складено Акт приймання - передачі майнових прав на квартиру відповідно до Договору. 22.04.2013 року ОСОБА_3 звернулась до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі з заявою № 933232 для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1. 16.05.2013 року ОСОБА_3 було отримано рішення № 2312570 про відмову у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1. Вважає рішення відповідача протиправним та таким, що порушує права позивача.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився повністю, просив у задоволенні відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що позивачем було подано до реєстраційної служби договір купівлі-продажу майнових прав № 41/13-ІП від 26.03.2013 року, який не був посвідчений нотаріально. Отже, відповідно до п. 4 ст. 24 Закону України «Про інвестиційну діяльність» та п.п. 10, 16 Порядку державний реєстратор реєстраційної служби головного управління юстиції у м. Севастополі Орещенко Ю.В. відмовила ОСОБА_3 у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Третя особа, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Проте направила на адресу суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить позов задовольнити. Вказує, що позивачем було подано до відповідача вичерпний комплект документів, необхідних для оформлення та видачі свідоцтва про права власності на квартиру АДРЕСА_2. Зокрема, вказує, що доказів законності відмови в оформленні та видачі свідоцтва про право власності відповідачем в порушення вимог ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України надано не було.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено наступне: 30.03.2011 року між Севастопольською міською Радою (далі - Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Севастопольстрой» (далі - Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (а.с.8-12).

Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 Договору, Орендодавець відповідно до договору купівлі-продажу права оренди від 25.11.2010 року, додаткової угоди від 14.12.2010 року до договору купівлі-продажу права оренди від 25.11.2010 року та рішенням міської Ради від 14.09.2010 року № 10863 надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового комплексу з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та суспільної забудови, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, 7 мікрорайон Кулікове поле. Згідно з п.п.2.1 п. 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,3281 га.

Відповідно до довідки Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 23.09.2011 року за вих. № 5-2/5407/2 житловому будинку, що будується, корпус 1 в 7 мікрорайоні Кулікове поле присвоєна адреса: АДРЕСА_1 (а.с.16).

Згідно з декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі 23.01.2013 року, житловий комплекс у АДРЕСА_1 закінчений будівництвом та придатний до експлуатації (а.с.18-20).

26.03.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Севастопольстрой» (далі - Компанія) та ОСОБА_3 (далі - Покупець) було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 41/13-ІП (далі - Договір». Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 Договору, за даним договором Компанія продає, а Покупець придбає майнові права на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.21-22).

26.03.2013 року ПАТ «Севастопольстрой» передало, а ОСОБА_3 прийняла майнові права на квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується актом приймання-передачі майнових прав на квартиру відповідно до договору (а.с.24).

22.04.2013 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі з заявою про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1

Рішенням від 16.05.2013 року за вих. № 2312570 Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Севастополі прийняла рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень (а.с.27), з підстав того, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: не в повному обсязі документи по договірним обов'язкам та неналежно оформлені.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV (далі - Кодекс № 435) особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV (далі - Кодекс № 435) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 177 Кодексу № 435 встановлено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ст. 178 Кодексу № 435 об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Згідно з ч. 2 ст. 331 Кодексу № 435 право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 209 Кодексу № 435 правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 22.06.2007 року № 19-50-2309 «Щодо договору про відчуження майнових прав на квартиру інвестором», Законом не встановлено обов'язковості нотаріального посвідчення договорів про відчуження майнових прав на квартиру, проте договір про відчуження майнових прав на квартиру інвестором може за бажанням сторін бути нотаріально посвідчений.

З системного аналізу вищевказаних нормативно-правових норм суд дійшов до висновку, що Цивільним кодексом України не встановлено обов'язковості нотаріального посвідчення саме договору купівлі-продажу майнових прав, зокрема вказаний договір може бути посвідчений лише за бажанням сторін.

Статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 4 Закону № 1952 передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Статтею 8 Закону № 1952 встановлено, що орган державної реєстрації прав: 1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; 2) забезпечує ведення Державного реєстру прав; 3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; 4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; 5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 1952 державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Відповідно до п. 26 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 (далі - Порядок № 703) для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно з п.п. 27.1 п. 27 Порядку № 703 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат.

Пунктом 46 Порядку № 703 передбачено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер); документ, що зазначений у пункті 27 цього Порядку та підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Відповідно до п. 49 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна, майнові права на які належать іншим особам, заявник, крім документів, що зазначені в абзацах першому - шостому пункту 46 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав: 1) перелік осіб, яким належать майнові права на об'єкт будівництва, затверджений особою, яка здійснювала відчуження таких майнових прав; 2) договір купівлі-продажу майнових прав.

Пунктом 50 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з внесенням до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 - 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи. У разі коли внесення нерухомого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи здійснюється іншою юридичною особою, заявник, крім документів, що зазначені в абзаці першому цього пункту, подає органові державної реєстрації прав рішення про внесення нерухомого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи, прийняте уповноваженим органом управління такої юридичної особи. У разі коли до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи вноситься об'єкт нерухомого майна, що належить на праві спільної власності, заявник, крім документів, що зазначені в абзаці першому цього пункту, подає органові державної реєстрації прав письмову згоду усіх співвласників щодо внесення одним із співвласників об'єкта нерухомого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи.

Встановлені судом факти, свідчать про відповідність дій позивача нормам діючого законодавства, а саме представником ОСОБА_3 - ОСОБА_6 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі було надано всі необхідні документи для здійснення реєстрації права власності, які вимагає законодавство, а саме: квитанція про сплату державного мита, квитанція про сплату за надання інформації, внесення змін, копія паспорту громадянина України, копія довідки РНОКПЛ, копія виписки з протоколу, копія договору земельної ділянки, копія декларації про готовність об'єкта до експлуатації, копія акту приймання-передачі нерухомого майна та інш. (а.с.50).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

Отже на підставі вищевикладених нормативно-правових норм судом робиться висновок щодо обґрунтованості позовних вимог та протиправності дій відповідача.

Постанова складена та підписана 10 червня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати дії Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі щодо відмови у реєстрації права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 протиправними.

3. Зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Севастополі здійснити реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 та видати свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_3.

4. Стягнути з Державного Бюджету України (код ЕДРПОУ 38022717, ГУ ДКС України у м. Севастополі МФО 824509, р/р 31214206784001, код платежу 35884906) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_3) суму судового збору в розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні 41 копійка).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Майсак