Рішення № 31796091, 10.06.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-818/2011

Провадження № 2/344/135/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Антоняка Т.М.,

секретаря Максимів Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в АДРЕСА_1 цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення боргу за Договором про надання споживчого кредиту, звернення стягнення на предмет іпотеки, об"єднану в одне провадження зі справою за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання недійсним договору поруки та справою за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними договору купівлі-продажу нерухомого майна, договору про надання споживчого кредиту, договору іпотеки, визнання таким, що був укладений договір купівлі-продажу квартири на підставі розписки та визнання права власності на квартиру, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з вимогами про стягнення в солідарному порядку заборгованості з ОСОБА_7 та ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту №11156218000 від 17.05.2007 року, що станом на 19.02.2010 року в загальному розмірі в гривневому еквіваленті складає 85 193 гривні 51 коп.; в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11156218000 від 17.05.2007 року в розмірі 85 193 гривні 51 коп. - звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 67,1 м.кв. та належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 04 травня 2007 року за реєстраційним № Д-377, шляхом проведення прилюдних торгів; стягнення солідарно судових витрат, понесених по справі.

Доводами позову позивач зазначає, що між ним та ОСОБА_7 17.05.2007 року було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11156218000, згідно з яким Банк зобов'язався надати останньому 10000,00 доларів США кредитних коштів, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит. З метою забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору було укладено договір поруки №1/11156218000-П від 17.05.2007 року з ОСОБА_1 та договір іпотеки від 18.05.2007 року з ОСОБА_2. Станом на 19.02.2010 року ОСОБА_7 порушив графік погашення кредиту по відсотках та основному боргу. Листами позивач вимагав погасити заборгованість, однак відповідачі на листи Банку належним чином не відреагували, дій, спрямованих на погашення простроченого боргу не вчинили.

Ухвалою суду від 23 січня 2012 року провадження в частині вимог до ОСОБА_7 закрито у зв'язку з його смертю (т.1, а.с.156).

В свою чергу, до суду з зустрічним позовом звернулася ОСОБА_1, пред'явивши позов до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" та ОСОБА_7 з вимогою про визнання недійсним договору поруки №1/11156218000-П від 17.05.2007 року, укладеного між нею та ПАТ "УкрСиббанк", відповідно до якого вказує, що з викликів до УМВС в Івано-Франківській області їй стало відомо про те, що її чоловік - ОСОБА_7, з яким з 2007 року спільно не проживає, отримував кредити, в яких нібито вона виступала поручителем. Договору поруки №1/11156218000-П від 17.05.2007 року не підписувала, жодних документів щодо підтвердження її майнового стану, які б свідчили про можливість взяття на себе зобов'язань по кредитному договору до ПАТ "УкрСиббанк", не надавала. Тому вважає, що по Договору про надання споживчого кредиту №11156218000 від 17.05.2007 року, укладеному між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_7, вона не має ніяких зобов'язань.

Вищезазначені позови об'єднані в одне провадження ухвалою суду від 01 серпня 2011 року (т.1, а.с.108).

Також, до суду звернувся ОСОБА_6 з клопотанням про залучення його до справи як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та подавши позовну заяву, якою просить визнати таким, що був укладений договір купівлі-продажу трьохкімнатної квартири в АДРЕСА_1, який мав місце між ним та ОСОБА_7 - на підставі розписки від 17.01.2007 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна ВЕО №090550 від 04.05.2007 року; визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №1/11156218000-П від 17.05.2007 року; визнати недійсним договір іпотеки ВЕР №009444 від 18.05.2007 року.

Відповідно до ухвали суду від 01 серпня 2011 року позов, пред'явлений ОСОБА_6 був об'єднаний в одне провадження із вищезазначеними позовами (т.1, а.с.109).

Заявою від 20.12.2012 року ОСОБА_6 збільшив розмір позовних вимог, якими просить визнати недійсним (таке, що існує) розпорядження міського голови №165 від 23.03.2007 року в частині стосовно надання дозволу на укладення угод, правочинів батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11; визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна ВЕО №090550 від 04.05.2007 року; визнати недійсним договір іпотеки ВЕР №009444 від 18.05.2007 року; визнати таким, що був укладений договір купівлі-продажу трьохкімнатної квартири в АДРЕСА_1, який мав місце між ним - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі розписки від 17.01.2007 року; визнати за ним право власності на трьохкімнатну квартиру в АДРЕСА_1.

Відповідно до ухвали суду від 04 лютого 2013 року позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_6 у частині вимог про визнання недійсним (таке, що не існує) розпорядження міського голови №165 від 23.03.2007 року в частині стосовно надання дозволу на укладення угод, правочинів батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - позов залишено без розгляду (т.2, а.с.146).

Ухвалами суду від 19 лютого 2013 року до участі у справі залучено ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 - як співвідповідачів та Орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - як третью особу без самостійних вимог на стороні відповідачів (т.2, а.с.158, 160).

Вимоги позову мотивовані тим, що ОСОБА_7 продав йому трьохкімнатну квартиру в АДРЕСА_1, яку через п'ять місяців продав ОСОБА_2 і яка в подальшому стала предметом іпотеки. При цьому ОСОБА_7 отримав за неї згідно їх домовленості 48 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 242 400 грн., про що в присутності свідків була надана розписка, в якій ОСОБА_7 зобов'язався в подальшому укласти договір купівлі-продажу даної квартири та посвідчити йог нотаріально. Однак в подальшому ОСОБА_7 постійно ухилявся від укладення договору купівлі-продажу, а кошти привласнив та використав на власні потреби.

Також, в процесі розгляду справи, відповідно до ухвали суду від 25 червня 2012 року, за клопотаннями сторін, до участі у справі залучено правонаступника позивача-відповідача Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (т.1, а.с.235).

Представник позивача - ПАТ "Дельта Банк" в судовому засіданні поданий Банком позов підтримав, просив його задоволити. Щодо вимог позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_6 заперечив.

ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні заперечили вимоги позовів ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_6 та просили задоволити позов, поданий нею.

Представник третьої особи з самостійними вимогами на предмет позову ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав вимоги позову ОСОБА_6, заперечивши позов ПАТ "Дельта Банк" щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_18 зазначив, що будучи старшим слідчим в ОВС СУ УМВС України в Івано-Франківській області розслідував кримінальну справу, порушену щодо ОСОБА_7 за фактом вчинення ним шахрайських дій, у зв'язку із чим йому відомо, що ОСОБА_7, перебуваючи на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах УСБУ в Івано-Франківській області, зловживаючи довірою ОСОБА_6 незаконно заволодів його грошовими коштами в сумі 48 000 доларів США під приводом вчинити договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Допитані як свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснили, що вони є сусідами ОСОБА_4, яка проживає в квартирі АДРЕСА_1, та вказали, що остання проживає у спірній квартирі з чоловіком ОСОБА_6 та дитиною з 2006 року.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_6 не обгрунтовані належними доказами, а зустрічний позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом відповідно до матеріалів справи встановлено, що 17.05.2007 року між Акціонерним комерційним банком "УкрСиббанк" (в подальшому назву змінено на ПАТ "УкрСиббанк") в особі начальника ТТ №142 Івано-Франківського управління Західного регіонального департаменту АКІБ "УкрСиббанк" Арабчука С.Я. та ОСОБА_7 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11156218000. Згідно п.1.1 Договору, Банк зобов'язався надати ОСОБА_7 кредитні кошти (кредитну лінію) в іноземній валюті з лімітом кредитної лінії в розмірі 10 000. 00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 50 500 гривень 00 коп. за курсом НБУ на день укладення Договору, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином виконувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, визначених у Договорі (т.1, а.с.17-20).

Підпунктом 1.3.1 Договору встановлено процентну ставку в розмірі 14% річних за користування кредитними коштами. Підпунктом 1.2.1 Договору передбачено, що надання кредиту здійснюється у термін з 17 травня 2007 року по 16 травня 2017 року.

З представлених позивачем доказів на обгрунтування позовних вимог також вбачається, що 17.01.2007 року між Акціонерним комерційним банком "УкрСиббанк" в особі начальника ТТ №142 Івано-Франківського управління Західного регіонального департаменту АКІБ "УкрСиббанк" Арабчука С.Я. та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №1/11156218000-П, відповідно до якого ОСОБА_1, як поручитель, зобов'язалася перед АКІБ "УкрСиббанк" відповідати за виконання ОСОБА_7 усіх його зобов'язань згідно кредитного договору №11156218000 від 17.01.2007 року (т.1, а.с.22).

Згідно розрахунку, наданого Банком, встановлено, що зобов'язання за Договором про надання споживчого кредиту №11156218000 від 17.05.2007 року позичальник ОСОБА_7 виконував не належним чином, внаслідок чого станом на 19.02.2010 року у нього виникла заборгованість перед Банком в сумі 19 649,59 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 85 193 грн. 51 коп., з яких: 8 423,89 доларів США, що в еквіваленті становить 67 388,59 грн. - основний борг за кредитом, 158,60 доларів США, що в еквіваленті становить 1 268,75 грн. - прострочений борг, 1 479,63, що в еквіваленті становить 11 836,60 грн. - прострочені відсотки, 355,68 доларів США, що в еквіваленті становить 2 845,33 грн. - борг по нарахованих відсотках, 169,29 доларів США, що в еквіваленті становить 1 345,24 грн. - нарахована пеня, 62,50 доларів США, що в еквіваленті становить 500,00 грн. - штрафні санкції - про що позивач надав суду розрахунок заборгованості.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

За змістом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено під час розгляду справи, відповідач ОСОБА_7, який був позичальником за Договором про надання споживчого кредиту №11156218000 від 17.05.2007 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 24.12.2010 року (т.1, а.с.125), у зв'язку із чим провадження по справі в частині вимог до ОСОБА_7 було закрито (т.1,а.с.156).

Пунктом 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" зазначено, за вимогами статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Поручитель приймає на себе зобов'язання відповідати за виконання кредитного договору за боржника (статті 553 - 554 ЦК), а також за будь-якого боржника в разі переводу боргу чи смерті боржника, якщо таке зазначено у договорі поруки.

Відповідно до статті 523 ЦК порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником, а згідно зі статтею 607 ЦК зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає.

Таким чином, на поручителів може бути покладено відповідальність за порушення боржником обов'язку щодо виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за будь-якого нового боржника, зафіксоване в тому числі у договорі поруки.

Під час розгляду справи судом постановлялися ухвали про витребування інформативних даних про наявність чи відсутність звернень спадкоємців за законом чи за заповітом після смерті ОСОБА_7 щодо спадкового майна. Згідно відповідей нотаріальних контор, наявність таких осіб не встановлено.

Як вбачається з Висновку експерта №09/03-488 від 31.12.2010 року, виконаного судовим експертом НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області, підпис на Договорі поруки №1/111566218000-П від 17.05.2007 року виконаний не ОСОБА_1 (т.2, а.с.200-208).

За змістом ст.57 Цивільного кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Висновок виконаний кваліфікованою експертною установою, тому суд бере його до уваги при вирішенні справи.

Частинами 1, 2 ст.553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін,спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зважаючи на вищевстановлене, вимоги позову щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості, яка виникла за Договором про надання споживчого кредиту №11156218000 від 17.05.2007 року суд вважає необгрунтованими, тоді як зустрічний позов ОСОБА_1 підтверджений належними доказами, а відтак підлягає до задоволення.

Матеріалами справи також встановлено, що 18.05.2007 року між Акціонерним комерційним банком "УкрСиббанк" в особі начальника ТТ №142 Івано-Франківського управління Західного регіонального департаменту АКІБ "УкрСиббанк" Арабчука С.Я. та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_2. як іпотекодавець, передала в іпотеку нерухоме майно - трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 67,1 кв.м. - в забезпечення у повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань позичальника ОСОБА_7 за Договором про надання споживчого кредиту №11156218000 від 17.01.2007 року (т.1, а.с.23-24).

Пунктом 1.5 Договору іпотеки зазначено, що предмет іпотеки є власністю іпотекодавця на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 04 травня 2007 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстром №Д-377 та предмет іпотеки зареєстрований в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 08.05.2007 року за реєстраційним номером 7462/203 Івано-Франківським ОБТІ.

Право власності ОСОБА_2 (іпотекодавця за Договором іпотеки) встановлено з представлених суду матеріалів, зокрема з витребовуваних судом документів у нотаріуса (т.2, а.с.88-110).

Однак під час розгляду справи судом встановлено, що у спірній квартирі зареєстровані та проживають і інші особи, в тому числі неповнолітня дитина - ОСОБА_5, у зв'язку із чим судом залучено ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 як співвідповідача та Орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідачів.

Зазначене підтверджене і показами допитаних в судовому засіданні свідків - ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які вказали, що живучи по сусідству з квартирою АДРЕСА_1, знають, що ОСОБА_4 проживає у спірній квартирі з 2006 року з чоловіком ОСОБА_6 та дитиною.

З огляду на встановлене суд вважає, що вимога про звернення стягнення предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1 не підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог ОСОБА_6, судом встановлено наступне.

Так, позивачем в обгрунтування його позовних вимог зазначено, що ОСОБА_7 продав йому спірну квартиру, яку через п'ять місяців продав ОСОБА_2 і яка стала в подальшому предметом іпотеки за кредитним договором. При цьому ОСОБА_6 отримав від нього 48 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 242 400,00 грн., про факт отримання коштів свідчить розписка, яка була дана ОСОБА_7 в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_17

З наявної в матеріалах справи копії розписки від 17.01.2007 року вбачається, що така надана ОСОБА_7 громадянину ОСОБА_6 про те, що 17.01.2007 року він отримав 48 000 доларів США з продажу йому трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 та зобов'язався нотаріально оформити дану квартиру на ОСОБА_6 (т.1, а.с.82).

Також, судом оглянуті матеріали кримінальної справи №0907/1-п-104/2011 року, порушеної відносно ОСОБА_7 за ознаками складу злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.3, 190 ч.4, 190 ч.4 КК України.

Відповідно до постанови про направлення кримінальної справи в суд для вирішення питання про закриття у зв'язку зі смертю особи, що вчинила злочин від 15 березня 2011 року старшого слідчого в ОВС СУ УМВС України в Івано-Франківській області майора міліції ОСОБА_18 вбачається, що в ході розслідування кримінальної справи встановлено, що в березні 2006 року ОСОБА_7, проживаючи в АДРЕСА_2 і перебуваючи на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах Управління УСБУ в Івано-Франківській області, з метою незаконного збагачення, зловживаючи довірою ОСОБА_6, з яким перебував у довірливих відносинах, усвідомлюючи, що відповідно до Цивільного кодексу договір купівлі-продажу житлових будинків (квартир) укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, діючи умисно, під приводом вчинити до 17 січня 2007 року договір купівлі-продажу трьохкімнатної квартири в АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6, незаконно заволодів його грошовими коштами, їх привласнив, використав їх на власні потреби, наміру їх повертати не мав, чим завдав матеріальної шкоди ОСОБА_6 в сумі 48 000 доларів США, що по офіційному курсу НБУ становить 242400 гривень, що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, і є особливо великим розміром.

Відповідно до постанови Івано-Франківського міського суду від 13 квітня 2011 року вказана кримінальна справа закрита на підставі ст.6 п.8 КПК України у зв'язку із смертю обвинуваченого.

За змістом ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Як зазначено п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Розписка, на яку ОСОБА_6 зсилається, як на доказ купівлі-продажу спірної квартири, не є формою договору купівлі-продажу, встановленої законом, так як не містить усіх істотних умов договору купівлі-продажу та не слугує доказом волевиявлення сторін щодо укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Як встановлено з досліджених в судовому засіданні доказів, позивач ОСОБА_6 договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_7 встановленої законом форми не укладав та у встановленому законом порядку не зареєстрував право власності на спірну квартиру, доказів про що суду не представив, тому згідно вищенаведених норм Цивільного кодексу України, суд вважає, що право власності на спірне нерухоме майно у нього не виникло, а відтак відсутні підстави для визнання недійсними договору купівлі-продажу нерухомого майна ВЕО №090550 від 04.05.2007 року, договору іпотеки ВЕР №009444 від 18.05.2007 року; визнання таким, що був укладений договір купівлі-продажу трьохкімнатної квартири в АДРЕСА_1, який мав місце між ним та ОСОБА_7 на підставі розписки від 17.01.2007 року та визнання права власності на трьохкімнатну квартиру в АДРЕСА_1

Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі наведеного, відповідно до п.32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", ст.ст. 202, 207, 215, 334, 523, 526, 553, 554, 626, 655, 657, 1050, 1054, 1282 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11 ,57, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення в солідарному порядку заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11156218000 від 17.05.2007 року, що станом на 19.02.2010 року в загальному розмірі в гривневому еквіваленті складає 85 193 гривні 51 коп.; звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 67,1 м.кв. та належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 04 травня 2007 року за реєстраційним № Д-377, шляхом проведення прилюдних торгів - в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11156218000 від 17.05.2007 року в розмірі 85 193 гривні 51 коп. - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задоволити.

Визнати недійсним договір поруки №1/11156218000-П від 17.05.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "УкрСиббанк".

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь ОСОБА_1 8 грн. 50 коп. витрат по оплаті судового збору та 37 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В позові ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна ВЕО №090550 від 04.05.2007 року; визнання недійсним договору іпотеки ВЕР №009444 від 18.05.2007 року; визнання таким, що був укладений договір купівлі-продажу трьохкімнатної квартири в АДРЕСА_1, який мав місце між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі розписки від 17.01.2007 року; визнання права власності на трьохкімнатну квартиру в АДРЕСА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Антоняк Т.М.