Постанова № 31794556, 06.06.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-7390/10/2270

Головуючий у 1-й інстанції: Касап В.М.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: Костюковича Д.К.,

представника відповідача: Приліпка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2010 року державне підприємство "Довжоцький спиртовий завод" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000332342/0, №0000751742/0 від 16.03.2010 року, №0000332342/1, №0000751742/1 від 13.05.2010 року, №0000332342/2, №0000751742/2 від 23.07.2010 року, №0000332342/3, №0000751742/3 від 28.09.2010 року.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 06 березня 2013 року в задоволенні позову відмовив.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити, виходячи з наступного.

Так, Хмельницьким окружним адміністративним судом встановлено, що працівниками Кам'янець-Подільської ОДПІ Хмельницької області проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року. В результаті проведеної перевірки виявлено порушення позивачем п. 5.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.4 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягає у занижені суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за перевіряємий період в розмірі 11 814 грн., а також порушення п.п. 4.2.15 п. 4 ст. 4, п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.10.1, 9.10.3 п. 9.10 ст. 9, п.п. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що призвело до недоутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб у періоді, що перевірявся, в розмірі 9972,45 грн. На підставі виявлених порушень складено акт № 455/234/23841854 від 05.03.2010 року та винесено податкові повідомлення-рішення №0000332342/0 та №0000751742/0 від 16.03.2010 року.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін, а також винесені аналогічні податкові повідомлення-рішення №0000332342/1 та №0000751742/1 від 13.05.2010 року, №0000332342/2 та №0000751742/2 від 23.07.2010 року, №0000332342/3 та №0000751742/3 від 28.09.2010 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що закупівля посадовими особами ДП "Довжоцький спиртовий завод" продуктів харчування та сільськогосподарської продукції вчинена без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, що свідчить про безтоварність здійснених операцій.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

В ході проведення перевірки органом державної податкової служби встановлено, що за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року посадовими особами ДП "Довжоцький спиртовий завод" ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проводилась закупівля продуктів харчування та сільськогосподарської продукції для їдальні у приватних підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 згідно закупівельних актів. Усього на ці потреби зазначеними посадовими особами отримано з каси підприємства готівкові кошти під звіт в сумі 47254,16 грн., які в подальшому включені до складу валових витрат підприємства.

З матеріалів зустрічних перевірок та пояснень приватних підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 встановлено, що господарських операцій з позивачем щодо продажу продуктів харчування та сільськогосподарської продукції згідно із закупівельними актами жоден з них не проводив, тобто працівники ДП "Довжоцький спиртовий завод" фактично не здійснювали закупівлю продуктів у вказаних підприємців. Авансові звіти на загальну суму 47254,16 грн. подано підзвітними особами в день закупівлі продуктів, хоча такі фактично не здійснювалися, а отримані під звіт кошти в касу підприємства не повертались.

Пунктами 1.2, 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.2.1 ст.2, п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платником податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи). Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент;

б) для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону (п.4.2.15 ст.4 Закону).

Відповідно до пункт 9.10.1 пункту 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме:

а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту (пп.9.10.2)

Якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту.

Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту.

Якщо у майбутніх податкових періодах платник податку повертає суму надміру витрачених коштів або вона стягується з такого платника податку за рішенням суду, перерахунок податкових зобов'язань такого платника податку не здійснюється, а сума штрафу не відшкодовується (пп.9.10.3).

Підпункт 9.10.4 пункту 9.10. статті 9 Закону встановлює, що норми цього пункту поширюються також на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням окремих цивільно-правових дій, які були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або персональних чеків, інших платіжних документів, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо при застосуванні платіжних карток під час службових відряджень відрядженою особою - платником податку отримувалася готівка, то платник податку подає звіт про використання наданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження;

б) якщо при застосуванні платіжних карток під час службових відряджень відрядженою особою - платником податку здійснювалися розрахунки у безготівковій формі термін подання платником податку звіту про використання наданих на відрядження коштів - не пізніше 10 днів, а за наявності поважних причин працедавець (самозайнята особа) може його подовжити до 20 банківських днів (до з'ясування питань щодо виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

До складу загального місячного оподатковуваного доходу також включаються кошти або майно (немайнові активи), отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом, у сумах, підтверджених обвинувальним вироком суду, незалежно від призначеної ним міри покарання (п.4.2.16 ст.4 Закону).

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Згідно пп.8.1.1, пп.8.1.2, пп.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Отже, аналізуючи викладені норми законодавчого акту судова колегія дійшла до висновку, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи, отримані платником податку з джерел або від діяльності, які не заборонені законом. Єдиним виключенням є пп. 4.2.16 п. 4.2 ст. 4 Закону. Зазначений перелік «незаконних» доходів (хабар, крадіжка, скарб, не зданий державі) є вичерпним та виключає наявність податкового агента при нарахуванні податку, а нарахування та сплата такого податку є свого роду додатковою санкцією для фізичної особи - платника податку, яка порушила закон.

Підставою для встановлення порушення та визначення позивачу сум податкових зобов'язань, на думку органу державної податкової служби, є не нарахування, не утримання та не сплата до бюджету податку з доходів фізичних осіб з сум надмірно витрачених коштів, отриманих працівниками позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року на закупівлю продуктів харчування та сільськогосподарської продукції для їдальні по закупівельних актах, фактично не витрачених за закупівлю продуктів та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Матеріали справи містять докази порушення кримінальної справи за фактом підроблення документів, а саме закупівельних актів, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

За цих обставин судова колегія дійшла до висновку, що зазначені докази свідчать про наявність випадку, передбаченого п.п.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині оподатковуваних доходів (прибутків), які не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, та отриманих незаконним шляхом. Отже, в такому випадку позивач не є податковим агентом щодо таких доходів, а платники податку -ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зобов'язані самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу, подати річну декларацію з цього податку та сплатити податок до бюджету.

Відповідно до п. 3.4 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп), де

К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

При перевірці особових рахунків позивача щодо правильності утримання ним податку з доходів фізичних осіб із земельних паїв, перевіркою встановлено недоутримання та неперерахування до бюджету податку в сумі 1633,27 грн., а саме у період з вересня 2008 року по грудень 2008 року орендна плата за користування землею становила 33119,68 грн., яку було розподілено між пайовиками згідно розрахунку, затвердженого наказом ДП "Довжоцький спиртовий завод" № 89/1 від 17.09.2008 року.

З серпня 2009 року по вересень 2009 року власникам земельних паїв було нараховано 30392,81 грн. орендної плати за землю. Розрахунок з пайовиками проводився пшеницею відповідно до наказу ДП "Довжоцький спиртовий завод" № 214 від 20.08.2009 року.

Позивачем при нарахуванні власникам земельних паїв податку з доходів фізичних осіб із отриманої ними винагороди за їх використання за відповідні періоди 2008 - 2009 років не було застосовано коефіцієнт 1,1765 всупереч положенням п. 3.4 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Державним підприємством "Довжоцький спиртовий завод" не надано суду доказів на спростування висновків органу державної податкової служби щодо порушень вимог п. 3.4 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Разом з тим, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення №0000751742/0 від 16.03.2010 року, №0000751742/1 від 13.05.2010 року, №0000751742/2 від 23.07.2010 року, №0000751742/3 від 28.09.2010 року, якими позивачу визначено грошові зобов'язання зі сплати податку на доходи найманих працівників підлягають скасуванню повністю.

Так, встановивши невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення.

Оскільки ті частини оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які суд вважає неправомірними в даному випадку виокремити неможливо, вказані рішення підлягають скасуванню повністю.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1, 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В акті перевірки орган державної податкової служби вказує, що підтверджуючі документи встановленого зразка, які підтверджують здійснення платежів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на закупівлю продуктів харчування та сільськогосподарської продукції для їдальні є недійсними.

Як було зазначено вище, матеріали справи містять докази порушення кримінальної справи за фактом підроблення документів, а саме закупівельних актів, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Вказана кримінальна справа, як свідчать матеріали справи, була порушена за заявою першого заступника директора ДП "Довжоцький спиртовий завод" ОСОБА_9

Зазначені обставини, на думку колегії суддів, свідчать про те, що позивачу станом на час віднесення коштів по закупівельних актах до складу валових витрат не було відомо про факт підроблення первинних документів. Крім того, факт підроблення документів є кримінально караним діянням, факт вчинення якого може бути підтверджено лише обвинувальним вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні підстави для донарахування позивачу податку з прибутку підприємств.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати, понесені позивачем за подачу адміністративного позову та апеляційної скарги підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000332342/0, №0000751742/0 від 16.03.2010 року, №0000332342/1, №0000751742/1 від 13.05.2010 року, №0000332342/2, №0000751742/2 від 23.07.2010 року, №0000332342/3, №0000751742/3 від 28.09.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" судовий збір в сумі 273 (двісті сімдесят три) грн. 40 коп. шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунку Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "11" червня 2013 р. .

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.