Ухвала суду № 31793090, 30.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17026/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

30 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадженян адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК» до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2013 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби України подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 336/22-50/32047715 від 07.11.2012 року, в якому встановлено порушення позивачем підпунктів 14.1.27, 14.1.28, 14.1.56, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 135.1, 135.2, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 137. 1 статті 137, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.1 та 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 3 666 717,00 грн., у тому числі по періодам: 2-3 квартали 2011 року - 1 450 335,00 грн., 2-4 квартали 2011 року - 3 651 747,00 грн., 1 квартал 2012 року - 14 970,00 грн., 1 півріччя 2012 року - 14 970,00 грн. Також встановлено порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в загальній сумі 2 992 154,00 грн., в тому числі по періодам: липень 2011 року - 104 639,00 грн., серпень 2011 року - 349 887,00 грн., вересень 2011 року - 344 170,00 грн., жовтень 2011 року - 772 714,00 грн., листопад 2011 року - 1 099 560,00 грн., грудень 2011 року - 321 184,00 грн., та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за червень 2012 року в сумі 14 258,00 грн.

На підставі акта податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0004312250 від 27 листопада 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 3 488 231 грн., в тому числі за основним платежем - 2 992 154 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1 496 077 грн., № 0004332250 від 27 листопада 2012 року, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на суму 14 258 грн., №0004322250 від 27 листопада 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 3 670 460 грн., в тому числі за основним платежем - 3 666 717 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 3 743 грн.

Щодо заниження податку на додану вартість та завищення відємного значення з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "ДАК" (покупець) та ТОВ "Біо 100" (продавець) укладено договори поставки від 16 травня 2011 року №16/05-Д, від 02 червня 2011 року №02/06-Д, від 14 червня 2011 року №14/06-Д, від 12 серпня 2011 року №12/08-Д та від 20 жовтня 2011 року №20/10-Д, за умовами яких продавець постачає та передає у власність покупцю, а покупець приймає матеріали та вироби для облаштування навісного вентиляційного фасаду для об'єктів "Міжнародний аеропорт м. Львів, Україна" та "Термінальний комплекс по вул. Київський шлях №2/1-а в м. Бориспіль", матеріали та вироби для облаштування підсистеми вентильованого фасаду з керамограніту для об'єкта "Термінальний комплекс по вул. Київський шлях №2/1-а в м. Бориспіль", точкові кріплення у кількості 2062 шт., триплекс з гартованого скла ESG 6, ESG 6.2.

Згідно з видатковими накладними ТОВ "Біо 100" поставило на адресу позивача обумовлені договором товари на загальну суму 18 353 067,30 грн. ТОВ "Біо 100" виписало позивачу податкові накладні, датовані липнем-груднем 2011 року, січнем 2012 року на загальну суму 18 353 067,30 грн., у тому числі податок на додану вартість 3 058 844,56 грн.

Оплата за поставлені роботи здійснена позивачем у повному обсязі шляхом перерахування на рахунок ТОВ "Біо 100" грошових коштів, що підтверджується відповідними виписками банку, копії яких долучено до матеріалів справи.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ "ДАК" здійснює діяльність з виробництва будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, виробництво будівельних виробів із пластмас, інші будівельно-монтажні роботи. Позивач має ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України на здійснення діяльності у сфері будівництва, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури серії АВ №595095 від 12 жовтня 2011 року, та дозвіл Територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву №801.10.32-45.21.1 від 16 липня 2010 року на початок виконання робіт з підвищеної небезпеки (роботи підвищеної небезпеки при будівництві, а саме роботи з підйомними і підвісними колисками та експлуатація електрообладнання).

Матеріали справи свідчать, що придбаний у ТОВ "Біо 100" товар використано позивачем на об'єктах будівництва згідно договорів підряду, укладених з ТОВ "Альтіс" та ТОВ "Будівельно-монтажна Компанія 2010".

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав суду першої інстанції копії наступних документів: договорів підряду від 07 лютого 2011 року №Є12АЛТ/32 та від 04 квітня 2011 року №АЛТ-4, укладених з ТОВ "Альтіс" і ТОВ "Будівельно-монтажна Компанія 2010"; видаткових накладних на відпуск товару; калькуляцій послуг; актів приймання виконаних будівельних робіт; довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; виписок банку на оплату підрядних робіт; ліцензії та дозволу на виконання робіт з підвищеної небезпеки; фотознімки збудованих об'єктів.

Щодо податку з прибутку підприємств, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 134.1.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (на час формування спірних сум валових витрат), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 14.1.228 ПК України, під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

При цьому, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В контексті наведеного, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України передбачено, що дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У той же час, згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Щодо податку на додану вартість, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, ТОВ "Біо 100" було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальний податковий номер.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи згоду позивача з іншими порушеннями щодо заниження податку на прибуток, судом першої інстанції було правильно встановлено, що податкове повідомлення-рішення № 0004322250 від 27 листопада 2012 року є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток на 3 521 414,29 грн., в тому числі за основним платежем - 3 517 671,29 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 3 743 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "Біо 100", який на момент здійснення господарської діяльності був зареєстрований як платник податку на додану вартість, то податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.