Постанова № 31793088, 06.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5992/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2013 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Веста Україна» до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста Україна» (надалі за текстом - «ТОВ «Веста Україна») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000962300 від 13.08.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 2 310 507 грн., податкового повідомлення-рішення № 0000972300 від 13.08.2012 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 3 042 990 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000982300 від 31.08.2012 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 52 392 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2013 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (надалі за текстом - «ДПІ у Києво-Святошинському районі»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 11.06.2012 р. по 09.07.2012 р. посадовцями ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Веста Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2012 р.

Результати перевірки оформлено актом № 258/22-01/35520365 від 30.07.2012 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 5, 11, 14 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

05.05.2010 р. між ТОВ «Веста Україна» та ТОВ «Дюплекс» укладено договір поставки товару № 10/05-10.

На підставі цього договору позивачем отримано податкові і видаткові накладні та проведено розрахунки шляхом безготівкового перерахунку коштів.

Сплачені суми ТОВ «Веста Україна» включило до складу валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, вироком Броварського міського суду Київської області від 18.06.2012 р. директора ТОВ «Дюплекс» ОСОБА_3 засуджено за ст.ст. 205, 212, 366 КК України.

На думку органу державної податкової служби наведене свідчить про нікчемність укладеного правочину та, як наслідок, про завищення валових витрат на 7 393 626 грн. і податкового кредиту на 1 478 725 грн.

У вересні 2011 р. позивачем до податкового кредиту включено 109 371 грн. 18 коп. за податковою накладною, отриманою від ПП «Транскабріо-С».

Однак, в порушення ст. 201 Податкового кодексу України названа податкова накладна не зареєстрована продавцем у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У період з березня 2010 р. по травень 2010 р. позивачем включено до податкового кредиту 808 492 грн. 51 коп. за результатами господарських операцій з ТОВ «Пінар» та ТОВ «Фрукталія».

Водночас, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Пінар» анульовано 24.01.2011 р., а ТОВ «Фрукталія» - 30.08.2010 р.

Крім того, за результатами аналізу даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту встановлено розбіжності між ТОВ «Веста Україна» та ТОВ «Пінар» на 501 339 грн. 85 коп., між ТОВ «Фрукталія» на 307 152 грн. 56 коп. внаслідок того, що контрагенти позивача не відобразили отриманий у складі вартості товару податок у складі податкових зобов'язань.

Також, перевіркою податкової звітності ТОВ «Веста Україна» встановлено завищення у липні 2010 р. розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 52 392 грн.

Згідно уточнюючого розрахунку за червень 2009 р. позивачем у рядку 20 податкової декларації відображено збільшення податкових зобов'язань на 69 373 грн., однак відповідне коригування рядка 23 не проведено, що призвело до заниження у липні 2009 р. задекларованої суми податку на додану вартість на 37 804 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Києво-Святошинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000962300 від 13.08.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 2 310 507 грн., в тому числі 1 848 406 грн. за основним платежем та 462 102 грн. за штрафними санкціями, податкове повідомлення-рішення № 0000972300 від 13.08.2012 р., яким ТОВ «Веста Україна» збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 3 042 990 грн., в тому числі 2 434 392 грн. за основним платежем та 608 598 грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0000982300 від 31.08.2012 р., яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 52 392 грн.

На момент виникнення спірних правовідносин питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулювались ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 168/97-ВР»), ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом - «Закон № 334/94-ВР») та статтями 198, 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів дійшов висновку про реальність господарських операцій за договорами, укладеними з ТОВ «Дюплекс», ТОВ «Пінар» та ТОВ «Фрукталія».

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Зокрема, позивачем було надано копії договорів, додатків до них, специфікацій, видаткових та податкових накладних, а також докази подальшої поставки позивачем отриманих товарів своїм контрагентам.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо товарності зазначених господарських операцій та неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень у наведеній частині.

Вирок Броварського міського суду Київської області від 18.06.2012 р. не може бути доказом незаконності дій позивача, фіктивності спірних угод, позаяк ТОВ «Веста Україна» не виступало учасником операцій, які досліджувалися у вказаній кримінальній справі.

В ході проведеної перевірки податковим органом не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Крім того, ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10.10.2012 р. згаданий вирок скасовано, а справу направлено для організації та проведення додаткового розслідування.

Доводи відповідача щодо правомірності названих рішень з посиланням те, що в подальшому було анульовано свідоцтва ТОВ «Пінар» та ТОВ «Фрукталія», як платників ПДВ, обґрунтовано не взяті судом до уваги.

Подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ саме по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених в період дії такого свідоцтва, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Помилковим є посилання ДПІ у Києво-Святошинському районі на той факт, що ТОВ «Пінар» та ТОВ «Фрукталія» не включили отриманий від ТОВ «Веста Україна» ПДВ до податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Із наведеного випливає, позивач не є тією особою, яка має нести відповідальність за несплату податків продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати).

Згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

За приписами пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Тобто, у період отримання позивачем податкових накладних від ПП «Транскабріо-С» (вересень 2011 р.) обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягали накладні на суму понад 100 000 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ПП «Транскабріо-С» видало позивачеві дві податкові накладні: № 51 від 05.09.2011 р. на суму 538 313, 52 грн., в т.ч. ПДВ - 89 718, 92 грн. та № 413 від 05.09.2011 р. на суму 117 913, 00 грн., в т.ч. 19 652,26 грн. ПДВ.

При цьому, за півроку до початку перевірки, листом за № 74/03/12 від 05.02.2012 р. позивач повідомляв ДПІ у Києво-Святошинському районі про зазначену обставину.

Враховуючи наведене, слід погодитись з позицією суду попередньої інстанції про необґрунтованість висновку органу державної податкової служби щодо завищення ТОВ «Веста Україна» у вересні 2011 р. від'ємного значення з ПДВ на 109 371 грн.

Разом з тим, ухвалюючи рішення у справі, суд попередньої інстанції не звернув увагу та не дав жодної оцінки наступним обставинам.

З акту перевірки вбачається, що за результатами дослідження податкової звітності ДПІ У Києво-Святошинському районі дійшла висновку про завищення у липні 2010 р. розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 52 392 грн. та про заниження у липні 2009 р. задекларованої суми податку на додану вартість на 37 804 грн.

Однак, будь-яких обґрунтувань позовних вимог у цій частині позивачем не надавалось, а наявні в матеріалах справи докази не дають підстав для висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення № 0000982300 від 31.08.2012 р. та податкового повідомлення-рішення № 0000972300 від 13.08.2012 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 47 255 грн.

З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000962300 від 13 серпня 2012 р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000972300 від 13 серпня 2012 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 2 995 735 (два мільйони дев'ятсот дев'яності п'ять тисяч сімсот тридцять п'ять) грн., в тому числі 2 396 588 грн. за основним платежем та 599 147 грн. за штрафними санкціями.

Податкове повідомлення-рішення № 0000972300 від 13 серпня 2012 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 47 255 (сорок сім тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн., в тому числі 37 804 грн. за основним платежем та 9 451 грн. за штрафними санкціями підлягає виконанню.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Постанова складена в повному обсязі 11 червня 2013 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.