Ухвала суду № 31790152, 11.06.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Гломб Ю.О.

Суддя-доповідач:Капустинський М.М.

УХВАЛА

іменем України

"11" червня 2013 р. Справа № 817/1057/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Євпак В.В.

Мацького Є.М.,

при секретарі Волянська О.В. ,

за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" квітня 2013 р. у справі за позовом Дочірнього підприємства "Західно-Українське монтажне управління" Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Західно-Українське монтажне управління" Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" звернулось до суду з позовом до Кузнецовської об`єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2012 року №3823622350 та №3823612350. Свої вимоги обгрунтовували тим, що в ході перевірки відповідач дійшов хибного висновку про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" з посиланням на наявність постанови про порушення кримінальної справи №69-149 та на підставі акту перевірки №287/22-00121347 від 21.12.2012 року прийняв зазначені податкові повідомлення-рішення. Факт же використання придбаних товарів та робіт в межах господарської діяльності було підтверджено первинними документами.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013року позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. у Рівненській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позову.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини щодо визначення зобов'язань зі сплати податку на додану вартість, що виникли між сторонами та мали місце протягом 2010 року регулювалися Законом України "Про податок на додану вартість", а протягом 2011-2012року - Податковим кодексом України.

Судом встановлено, що в період з 10.12.2012 року по 14.12.2012 року Кузнецовською об`єднаною державною податковою інспекцією Рівненської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "Західно-Українське монтажне управління" Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 30.09.2012 року, за наслідками якої складено акт перевірки №287/22-00121347 від 21.12.2012 року.

Згідно висновків податкового органу позивачем порушені вимоги п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого за березень 2010 року занижено податок на додану вартість на суму 15635,00 грн. та п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого за 1-й квартал 2010 року донараховано податок на прибуток в сумі 19544,00 грн..

За наслідками акту перевірки було винесене податкові повідомлення-рішення форми "Р":

- № 3823622350, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 24430,00 грн., в тому числі, за основним платежем 19544,00 грн. та за штрафними санкціями 4886,00 грн. (а.с.15);

- № 3823612350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 19544,00 грн., в тому числі, за основним платежем 15635,00 грн. та за штрафними санкціями 3909,00 грн. (а.с.16).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач дотримався приписів Закону України "Про податок на додану вартість" щодо формування податкового кредиту, а саме податковий кредит сформований внаслідок здійснення операцій у межах господарської діяльності товариства, які мали реальний характер та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Операція з придбання та доставки товару повністю виконана сторонами, що призвело до настання реальних правових наслідків, право на нарахування податкового кредиту підтверджується належним чином оформленою податковою накладною, яка відповідно до ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони, на час виникнення спірних правовідносин, ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Зокрема, згідно приписів п.п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду є податковим кредитом.

Приписами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 цього Закону, не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, між Дочірнім підприємством "Західно-Українське монтажне управління" Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" (Покупець) та ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу №б/н від 20.03.2010 року (а.с.64-66). На виконання цього договору, ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" було передано товар (металеві вироби).

Крім того, Товар (металеві вироби) придбаний позивачем у ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" використано на виконання вимог договору субпідряду №1 ЧАЕС-08 від 18.08.2008 та списано відповідно до акту списання №СпТ-00000000668 від 31.08.2010 року (а.с.63).

Додатковою угодою до договору субпідряду №1 ЧАЕС-08 від 18.08.2008 року на виконання будівельно-монтажних робіт №14 від 08.06.2010 року внесено зміни і доповнення до відповідних пунктів договору, в тому числі до п.4.2., а саме строк завершення Субпідрядником всіх робіт по договору - 18.08.2010 року.

Щодо податкового зобов'язання з податку на прибуток визначеного позивачу у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат коштів, сплачених ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" в оплату за придбаний товар, то суд виходив з того, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що кошти сплачені позивачем ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" в оплату за придбаний товар, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально, що і відображено в акті перевірки.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", податковим органом суду не доведено, а надані позивачем, на підтвердження валових витрат, первинні документи, відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року.

Щодо податкового зобов'язання з податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку формуванням податкового кредиту на підставі податкової накладної отриманої від ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" на підтвердження сплати сум податку на додану вартість у складі ціни за поставлений товар то суд виходив з того, що факт поставки товарів і оплата їх вартості, у тому числі сплати сум ПДВ у складі ціни за отриманий товар, підтверджено документально. На підтвердження права на податковий кредит позивач отримав від ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" податкову накладну на суму 93810,00 грн.. Дану обставину відображено в акті перевірки.

Враховуючи дані акта перевірки, зміст первинних документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що всі умови формування податкового кредиту виконані позивачем у відповідності до вимог пункту 7.4.1 пункту 7.4, 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Щодо нікчемності договору, укладеного між позивачем і ТОВ "ТД Спец-Техноресурс", то висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що в ході здійснення господарських операцій ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями встановлено, що господарські операції ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" сформовані на підставі нікчемних правочинів по ланцюгам з суб'єктами підприємницької діяльності.

Як встановлено ж судом першої інстанції, правочини вчинені позивачем та ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" не відносяться до таких, що порушують публічний порядок, а отже не можуть бути визнаними нікчемними у відповідності до ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України. До матеріалів справи органом державної податкової служби не долучено вироків суду, що набрали законної сили та в яких встановлено вину посадових осіб позивача, ТОВ "ТД Спец-Техноресурс" в намірі порушити публічний порядок.

При цьому, судом вірно враховано практику рішень Європейського Суду з прав людини, (справи "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03) та "Інтерсплав" проти України (заява №803/02) з яких слідує, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи в зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і відносно якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності; платника податків може бути притягнуто до відповідальності за зловживання у сфері оподаткування тільки в тому випадку, якщо доведена його безпосередня залученість у ці зловживання.

Оскільки будь-які відомості про обізнаність позивача з можливим порушенням закону як зі сторони безпосереднього контрагента, так і постачальників по ланцюгу, - відсутні, суд першої інстанції дійшов вірного висновки щодо безпідставності оспорюваних рішень..

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновків, що при ухвалені судового рішення було неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права. Тому, колегія вважає, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кузнецовської об"єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" квітня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: В.В. Євпак Є.М. Мацький

З оригіналом згідно: суддя _______ М.М. Капустинський

Повний текст cудового рішення виготовлено "12" червня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Дочірнє підприємство "Західно-Українське монтажне управління" Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" Будмайданчик,м.Кузнецовськ,Рівненська область,34400

3- відповідачу Кузнецовська об"єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби м-н Будівельників, 1,м.Кузнецовськ,Рівненська область,34400