Постанова № 31789736, 29.04.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2013 року Справа № 2а-5256/12/1470

м. Миколаїв

14:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:

Публічного акціонерного товариства «Баштанський сирзавод», вул. Заводська, 4, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100

до відповідача:

Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївській області Державної податкової служби, вул. М. Аркаса, 2, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100

про:

визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 19.03.2007 № 0000172301/0, № 0000182301/0,

Закрите акціонерне товариство «Баштанський сирзавод», найменуванням якого з 28.04.2011, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (т. с. 1, ар. 105), є Публічне акціонерне товариство «Баштанський сирзавод» (надалі – Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області (надалі – ДПІ або відповідач) від 19.03.2007 № 0000172301/0 і № 0000182301/0.

Ухвалою від 05.07.2012 (т. с. 2, ар. 21-22) суд замінив ДПІ у Баштанському районі її правонаступником – Баштанською міжрайонною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог Товариство послалося на безпідставність висновків ДПІ про порушення підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7, пункту 11.21 статті 11 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі – Закон № 168), пунктів 6, 10, 11 Порядку нарахування, виплат та використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 № 805 (надалі – Порядок № 805), пунктів 2, 8 підпункту 13.1 пункту 13 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.07.1997 № 141 (надалі – Інструкція № 141).

ДПІ позов не визнала, зазначивши, що висновки про завищення Товариством заявленої суми бюджетного відшкодування за грудень 2006 року, про завищення від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту за листопад 2006 року і грудень 2006 року, про заниження податку на додану вартість за грудень 2006 року, ґрунтуються на встановлених перевіркою фактах недотримання позивачем чинного законодавства, в зв’язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Враховуючи наявність клопотань сторін, суд, відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Основним видом діяльності Товариства, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т. с. 1, ар. 44), у 2006 році було виробництво молочних продуктів.

Згідно з пунктом 11.21 статті 11 Закону № 168 (в редакції, що була чинною у 2006 році), сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м’ясо та м’ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м’ясо в живій вазі. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України (зазначений вище Порядок № 805).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 805, переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік молока, молочної продукції, м’яса, м’ясопродуктів, виготовлених з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м’яса в живій вазі, та окремий облік іншої продукції.

За результатами окремого обліку продукції, виготовленої з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м’яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» визначають суми податкових зобов’язань та податкового кредиту, які виникають у зв’язку з переробкою та продажем такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, визначені цим Законом, з урахуванням нормативно-правових актів Державної податкової адміністрації. Визначена до сплати за окремою податковою декларацією сума податку на додану вартість перераховується переробним підприємством на його окремий рахунок. Переробне підприємство разом з окремою податковою декларацією за кожний звітний (податковий) період подає як підтвердження сплати сум податку перелік платіжних доручень на фактично зараховані на окремий рахунок кошти і виписку банку з окремого рахунка.

У разі встановлення за окремою податковою декларацією перевищення суми податкового кредиту над сумою податкових зобов’язань така сума перевищення перераховується переробним підприємством платіжними дорученнями з окремого рахунка на його поточний рахунок за умови надання органом державної податкової служби відповідного висновку в порядку, передбаченому для бюджетного відшкодування (пункт 6 Порядку № 805).

Враховуючи це, 19.01.2007 Товариство подало ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену) за грудень 2006 року, надалі – Декларація 1, т. с. 2, ар. 56-57, з такими показниками:

- усього податкових зобов’язань (рядок 9) – 2 240 373 грн.;

- усього податкового кредиту (рядок 17) – 448 118 грн.;

- різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного податкового періоду (рядок 18) – 1 792 255 грн.;

- сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання (рядок 23) – 1 792 255 грн.

Також 19.01.2007 Товариство подало ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2006 року (надалі – Декларація 2, т. с. 2, ар. 58-62) з такими показниками:

- усього податкових зобов’язань (рядок 9) – 340 204 грн.;

- усього податкового кредиту (рядок 17) – 1 032 000 грн.;

- від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21) – 691 796 грн.;

- залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 23) – 575 305 грн.;

- залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24) – 575 305 грн.;

- сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 25.1) – 135 413 грн.;

- залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) – 439 892 грн.

Як вказано у пункті 1.8 статті 1 Закону № 168, бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.2 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту (різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого періоду), має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В період з 27.02.2007 по 13.03.2007 ДПІ провела виїзну позапланову перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2006 року, результати якої оформила актом від 16.03.2007 № 352/23-00446500 (надалі – Акт, т. с. 1, ар. 9-38).

На підставі висновків, що викладені в Акті, 19.03.2007 ДПІ податковим повідомленням-рішенням № 0000172301/0 (надалі – Рішення № 1, т. с. 1, ар. 39-40), з посиланням на підпункти «б», «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі – Закон № 2181), зменшила Товариству суму бюджетного відшкодування за грудень 2006 року на 135 413 грн., а податковим повідомленням-рішенням № 0000182301/0 (надалі – Рішення № 2, т. с. 1, ар. 41), з посиланням на підпункт «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, – визначила суму податкового зобов’язання Товариства з ПДВ на 51555 грн. (в тому числі 39658 грн. – за основним платежем, 11897 грн. – за штрафними санкціями).

При прийнятті рішення у справі суд керувався таким.

Виходячи з наведених вище положень підпунктів 7.7.1 і 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168, умовами для отримання Товариством бюджетного відшкодування за грудень 2006 року є:

1) наявність від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за грудень 2006 року;

2) наявність від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту попереднього податкового періоду (листопад 2006 року);

3) сума бюджетного відшкодування не може перевищувати суму податку, фактично сплачену Товариством в попередніх податкових періодах.

Отже, при перевірці достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню, необхідно встановити:

- правильність заявленої в декларації суми податкового зобов’язання за грудень 2006 року;

- правильність заявленої в декларації суми податкового кредиту за грудень 2006 року;

- наявність від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту попереднього податкового періоду;

- суму податку, фактично сплачену Товариством в попередніх податкових періодах.

Сума податкового зобов’язання (340 204 грн.) в декларації за грудень підтверджена Актом – стор. 19-20, т. с. 1, ар. 27-28.

ДПІ встановила (стор. 21 Акта, т. с. 1, ар. 29), що сума податкового кредиту за грудень 2006 року дорівнює 300 546 грн. (проти 1 032 000 грн., що були задекларовані Товариством), отже, різниця між сумою податкового зобов’язання і сумою податкового кредиту є позитивною (340 204 грн. – 300 546 грн.) і дорівнює 39 658 грн. Враховуючи це, Рішенням № 2 ДПІ зобов’язала Товариство сплатити цю суму до бюджету.

Також, висновок ДПІ про те, що різниця між сумою податкового зобов’язання і сумою податкового кредиту грудня 2006 року має позитивне значення, став підставою для прийняття відповідачем Рішення № 1 про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Суд з доводами ДПІ не погоджується.

В Акті (стор. 23-24, т. с. 1, ар. 31-32) вказано, що до податкового кредиту грудня 2006 року (Декларація 2) Товариство включило суми: 721 270,03 грн., 43 677,81 грн., 12 566,41 грн., 11 254,03 грн., 75 569,70 грн. На думку ДПІ, Товариство було зобов’язано здійснити розподіл сум 721 270,03 грн., 12 566,41 грн., 11 254,03 грн., 75 569,70 грн. (загальна сума – 820 660,17 грн.) між двома деклараціями, при чому до Декларації № 1 мало бути включено 89,12% від суми, до Декларації № 2, відповідно, - 10,88% від суми. Враховуючи це, ДПІ дійшла висновку про те, що Товариство зависило суму податкового кредиту грудня 2006 року за Декларацією 2 на 731 373 грн.

Суд зазначає, що, заперечуючи законність включення товариством до податкового кредиту грудня 2006 року суми 731 373 грн., ДПІ не посилається на відповідні норми Закону № 168 (зокрема на пункт 7.4 статті 7, яким встановлений порядок визначення суми податкового кредиту).

Відповідно до частини 1 статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У постанові Верховного Суду України від 28.02.2011 (т. с. 1, ар. 117-119) вказано таке.

Пунктом 11.21 статті 11 Закону № 168 було передбачено, що сума ПДВ, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м’ясо та м’ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для сплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємства молоко і м’ясо в живій вазі.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11.29 тієї самої норми було зупинено до 01.01.2007 дію пункту 7.7 статті 7, пункті 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.1 розділу 1 «Загальні положення» Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 статті 11 Закону № 168) суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сировини (надалі – Порядок акумуляції та використання коштів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м’яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов’язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від’ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов’язань наступних звітних періодів.

Із наведеного випливає, що податкове зобов’язання і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією платник ПДЛВ, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону № 168, тобто такий платник ПДВ, який, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов’язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів.

Крім того, ДПІ в Акті (стор. 24, т. с. 1, ар. 32) вказала, що Товариство безпідставно включило до податкового кредиту грудня суму 81,24 грн. Заперечень щодо цього висновку Товариство не висловило. Враховуючи положення підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168, сума податкового кредиту грудня 2006 року безпосередньо впливає на показники податкової декларації січня 2007 року (в тому числі на суму заявленого бюджетного відшкодування). Сума бюджетного відшкодування, що заявлена у Декларації 2 за грудень 2006 року, не включає суму 81,24 грн. Оскільки висновок ДПІ про завищення суми податкового кредиту грудня 2006 року в сумі 81,24 грн. не вплинув ані на суму бюджетного відшкодування (Рішення № 1), ані на суму податкового зобов’язання (Рішення № 2), а предметом позову є саме протиправність Рішень ДПІ, суд не надає оцінки цим доводам ДПІ. Суд дійшов висновку про те, що Товариство правомірно включило до податкового кредиту грудня 2006 року суму 731 373 грн., отже, різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту грудня 2006 року мала від’ємне значення (незалежно від того, чи була врахована сума 81,24 грн., чи ні), а саме цей факт є однією з умов для отримання бюджетного відшкодування.

ДПІ заперечувала наявність від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту листопада 2006 року. Так, на стор. 12 Акта (т. с. 1, ар. 20) вказано, що сума податкового зобов’язання – 270 803 грн., і цей показник підтверджений відповідачем. На стор. 13 Акта (т. с. 1, ар. 21) ДПІ встановила, що дозволений податковий кредит листопада 2006 року – 201 893 грн. (проти заявлених Товариством 467 478 грн.). Виходячи з цього, різниця між сумою податкового зобов’язання і сумою податкового кредиту у листопаді має позитивне значення (270 803 грн. – 201 893 грн.). Твердження ДПІ про завищення Товариством суми податкового кредиту листопада 2006 року обґрунтовані тими доводами, що і твердження про завищення суми податкового кредиту грудня 2006 року, тому, з підстав, що викладені вище, судом відхиляються.

У додаткових поясненнях (т. с. 2, ар. 76-77) ДПІ вказала, що правомірність її висновків щодо показників декларації листопада 2006 року підтверджена постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010 у справі № 22а-5079/2008 (т. с. 2, ар. 78). З цього приводу суд зазначає таке. Як вказано у цій постанові, до відшкодування за листопад 2006 року Товариство заявило суму 692 000 грн., а податковим повідомленням-рішенням від 16.02.2007 № 0000102301/0 ДПІ зменшила суму бюджетного відшкодування на 601 858 грн. Виходячи з цього, Товариство мало право на отримання бюджетного відшкодування за декларацією за листопад 2006 року в сумі 90 142 грн. (різниця між 692 000 грн. і 601 858 грн.). Отже, результати попередньої перевірки Товариства (з урахуванням висновків, що містяться у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду) підтвердили факт наявності від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту листопада 2006 року (в іншому випадку Товариство було би повністю позбавлено права на отримання бюджетного відшкодування), а цей факт, в свою чергу, свідчить про дотримання однієї з умов для здійснення відшкодування за грудень 2006 року.

Стосовно тверджень ДПІ про те, що сума податку, фактично сплачена Товариством в попередніх (відносно грудня 2006 року) податкових періодах, складає 86 780 грн., а не 135 413 грн. (як вказало Товариство у розрахунку суми бюджетного відшкодування за грудень 2006 року), суд зазначає таке. Відповідні доводи ДПІ викладені на стор. 28 Акта (т. с. 1, ар. 36) і ґрунтуються виключно на висновках за результатами перевірки декларації Товариства за листопад 2006 року. Акт не містить посилань на те, що факт сплати Товариством постачальникам у листопаді 2006 року (чи інших, попередніх відносно грудня 2006 року, податкових періодах) ПДВ в сумі 135 413 грн. не підтверджений наданими позивачем платіжними документами. Належного обґрунтування (або принаймні пояснення) суми 48 633 грн. (різниця між вказаними Товариством 135 413 грн. і визначеними перевіркою 86 780 грн.) ДПІ не навела.

Таким чином, на думку суду, Товариство довело наявність визначених Законом № 168 умов для отримання бюджетного відшкодування, а твердження ДПІ про порушення підпунктів 7.7.1 і 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього Закону є безпідставними.

Як вказано вище, згідно з пунктом 11.21 статті 11 Закону № 168, сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м’ясо та м’ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м’ясо в живій вазі. Фактів порушення Товариством цієї норми Акт не містить.

Доводи ДПІ про недотримання Товариством вимог Інструкції № 141 судом до уваги не приймаються. Згідно з частиною 3 статті 1 Закону України від 25.06.1991 № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування» (чинного у 2006 році), ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Платники податку на додану вартість, об’єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом № 168. Враховуючи це, суд при вирішенні спору про протиправність податкового повідомлення-рішення має надавати оцінку відповідності дій платника податку нормам податкового законодавства.

Посилання ДПІ на недотримання інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість суперечить вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (чинного у 2006 році). Так, в пункті 1.5 Порядку вказано, що акт перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень податкового законодавства; відповідно до пункту 1.7, факти виявлених порушень податкового законодавства викладаються в акті чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів; за фактами порушень податкового законодавства необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платника податків; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення (пункт 2.3.2).

Інструкція № 141 не є складовою частиною податкового законодавства, тому встановлення в результаті перевірки платника податку фактів порушень вимог Інструкції № 141 (за відсутності фактів порушення вимог Закону № 168) не є підставою для зменшення заявленої платником суми бюджетного відшкодування та/або для визначення податкового зобов’язання.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити таке. Як вказано вище, у Рішенні № 1 міститься посилання на підпункт «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181. Відповідно до цієї норми, контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання. ДПІ прийняла Рішення за результатами документальної перевірки, в зв’язку з чим посилання у Рішенні № 1 на підпункт «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 (за відсутності виявлення арифметичних або методологічних помилок) є недоречним.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а Рішення відповідача - визнанню протиправними і скасуванню.

Керуючись статтями 11, 71, 122, 158 - 163, 164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове-повідомлення рішення № 0000172301/0, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Баштанському районі Миколаївської області 19.03.2007.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове-повідомлення рішення № 0000182301/0, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Баштанському районі Миколаївської області 19.03.2007.

4. Зобов’язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Баштанський сирзавод» судові витрати в сумі 6,80 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївській області Державної податкової служби.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна