Ухвала суду № 31787981, 25.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1151/13 25.04.2013 25.04.2013 25.04.2013

Провадження №22-ц/784/1227/13

Провадження № 22ц-784/1227/13 Головуючий у першій інстанції-Притуляк І.О.

Категорія 27 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.

при секретарі - Левківській Н.С.

за участю представника позивача - Донця А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_2, ОСОБА_3

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 лютого 2013 року у цивільній справі за позовом

публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»

до ОСОБА_2 та ОСОБА_3

про стягнення кредитної заборгованості

та зустрічним позовом

ОСОБА_2 та ОСОБА_3

до публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»

(далі - АТ «Ерсте Банк»)

про визнання кредитного договору недійсним

У С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року АТ «Ерсте Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.

Позивач зазначав, що 31 січня 2008 року між АТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/2292/5/09676, за яким останній отримав кредит у розмірі 15 140 доларів США зі сплатою 11, 5 % річних строком до 30 січня 2015 року. На забезпечення виконання кредитних зобов'язань того ж числа між АТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 014/2292/5/09676/2, за яким ОСОБА_3 зобов'язався у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником своїх зобов'язань.

Посилаючись на порушення позичальником кредитних зобов'язань та утворення простроченої заборгованості станом на 25 липня 2012 року в розмірі 5380,76 доларів США, банк просив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно поточну заборгованість в розмірі 108 144, 41 грн., що еквівалентно 13 529, 89 доларів США, в тому числі 83 531, 41 грн. (10 450, 60 доларів США) кредиту, 2 696, 52 грн.(337, 36 доларів США) заборгованості за відсотками та 21 916, 24 грн. (2 741, 92 долари США) пені.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов не визнали та у листопаді 2012 року звернулись з зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним. Підставами недійсності угоди зазначали низку порушень, що були допущені як при укладенні договору, так і при його реалізації, а саме відсутність належної інформації, нечесну підприємницьку діяльність, недодержання вимог статті 203 ЦК України, введення в оману, помилку щодо обсягу прав і обов'язків позичальника тощо.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 лютого 2013 року позов АТ «Ерсте Банк» задоволено. З ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто солідарно 13 529, 89 доларів США, що еквівалентно 108 144, 41 грн. кредитної заборгованості, в тому числі 10450,6 доларів США, що еквівалентно 83 531,41 грн., кредиту, 337,36 доларів США, що еквівалентно 2695,52 грн., заборгованості за відсотками, 1938,34 доларів США, що еквівалентно 15493,15 грн., пені за прострочення основного боргу, 803,59 доларів США, що еквівалентно 6423,09 грн. пені за прострочення сплати відсотків, а також по 540,72 грн. судових витрат з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили рішення скасувати, залишити без розгляду позов АТ «Ерсте Банк» та визнати недійсним (нікчемним) кредитний договір. Апелянти посилались на незастосування судом норм законодавства про захист прав споживачів, рішення Конституційного суду України, ігнорування роз'яснень вищих судових інстанції та порушення Конституції України.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 31 січня 2008 року між АТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/2292/5/09676 (а.с. 8 - 12), за умовами якого останній одержав 15 140 доларів США кредитних коштів з відсотковою ставкою 11,5 % річних, строком користування до 30 січня 2015 року.

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань 31 січня 2008 року між АТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 014/2292/5/09676/2 (а.с. 19 - 21), за яким поручитель зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником кредитних зобов'язань.

З травня 2009 року ОСОБА_2 не виконував кредитні зобов'язання в повному обсязі, порушував графік внесення платежів та розмір внесків.

Кредитний борг ОСОБА_2 станом на 25 липня 2012 року складає 13 529, 89 доларів США, в тому числі 10 450, 60 доларів США заборгованості за кредитом, 337, 36 доларів США заборгованість за відсотками та 2 741, 92 ( 1938,34 + 803,59) долари США пені за прострочення погашення кредиту та відсотків ( а.с.4-5).

Повідомлення-вимога про дострокове повернення кредиту позичальнику ОСОБА_2 надіслана 12 травня 2010 року ( а.с.21-23).

Повідомлення-вимога поручителем ОСОБА_3 отримана 8 жовтня 2010 року ( а.с.16).

Встановивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_2 кредитних зобов'язань та наявність підстав для солідарного стягнення з боржника та поручителя ОСОБА_3 простроченої заборгованості за кредитом та відсотками, дострокового повернення всієї суми кредиту, а також стягнення неустойки ( пені) за порушення основного зобов'язання щодо щомісячного повернення кредиту і сплати відсотків.

Доказів, які б доводили невірний розрахунок банком кредитного боргу, відповідачі не надали. Внесені відповідачем 27 квітня 2012 року 5281 долар США (а.с.144) зараховані на погашення відсотків ( 3475,44 ) та тіла кредиту ( 1805,56) (а.с.4). сума в розмірі 1756 грн. внесена відповідачем в рахунок витрат на вчинення виконавчого напису та витрати на зберігання транспортного засобу на штрафному майданчику.

Рішення суду в частині позову АТ «Ерсте Банк» відповідає матеріалам справи, в тому числі умовами кредитного договору та забезпечувального договорів та вимогам статей 526, 550, 554, 1048- 1050 та 1054 ЦК України.

Обґрунтованими є і висновки суду першої інстанції щодо зустрічних позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним (нікчемним).

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що перед укладенням кредитного договору ОСОБА_2 отримав всю необхідну інформацію про умови кредитування, а при укладенні угоди сторони досягли домовленості за всіма істотними умовами договору, у тому числі і щодо умов про зміну розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику. Воля позивача відповідала волевиявленню, про що свідчать не тільки його дії під час укладення угоди, а і виконання ним умов договору протягом 2008-2012 років.

Не встановив суд і інших фактів порушення прав позивачів, як споживачів кредитних послуг, а також обману зі сторони кредитодавця та помилки позичальника щодо правової природи правочину, його змісту, об'єкту, ціни тощо.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушень норм цивільного законодавства, зокрема банківського права та законодавства щодо захисту прав споживачів, при укладенні кредитного договору, а тому і підстав для визнання їх недійсними.

Висновки суду щодо зазначених відповідачами підстав зустрічного позову викладені в мотивувальній частині судового рішення і апелянтами не спростовані.

Посилання апелянтів на порушення судом першої інстанції статей 6,8,21,42 Конституції України є безпідставним.

Колегією суддів не встановлено і таких порушень судом норм процесуального права, які б призвели до невірного вирішення справи.

Розгляд справи у їх відсутності в судовому засіданні 5 лютого 2013 року не позбавив відповідачів можливості надати в суді апеляційної інстанції додаткові докази та заперечення.

Проте в судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з'явились, хоча про день та час судового засідання були повідомлені належним чином. (а.с.172,173).

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду, а в суді апеляційної інстанції апелянти не довели порушення судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді