Ухвала суду № 31787507, 28.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3397/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б. В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

28 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2013 у справі за адміністративним позовом Державної податкової служби у Київській області до управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва, Пенсійного фонду України про визнання незаконним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ДПС у Київській області звернулася до суду першої інстанції із позовом, в якому просила скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва № 1176 від 01.03.2013 про застосування штрафних санкцій у розмірі 23 739,88 грн. та нарахування пені у розмірі 2 617,21 грн.; визнати незаконним та протиправним рішення Пенсійного фонду України № 4976/09-10 від 25.02.2013 про залишення скарги без розгляду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2013 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасувано рішення управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва № 1176 від 01.03.2013 про застосування штрафних санкцій у розмірі 23 739, 88 грн. та нарахування пені у розмірі 2 617,21 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням УПФ України в Солом'янському районі м. Києва звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених вимог, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Платіжними дорученнями від 11.02.2011, від 13.01.2012 та від 13.02.2012 позивач перерахував УПФ України в Солом'янському районі м. Києва кошти на розрахунковий рахунок 37199070002629 за єдиний соціальний внесок за тарифом 34,7%.

29.02.2012 позивач направив до УПФ України в Солом'янському районі м. Києва лист № 271/9/05-028/74, в якому вказано про помилково зараховані кошти на розрахунковий рахунок 37199070002629, в зв'язку із чим просить перерахувати кошти на розрахунковий рахунок 37198071002629.

03.12.2012 було винесено рішення № 7503 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого, на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну оплату (несвоєчасне переривання) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вирішила застосувати до позивача штраф в розмірі 30 476,32 грн. та нарахували пеню в розмірі - 3 063,49 грн. (за період з 21.03.2011 по 27.04.2012).

Позивач, не погодившись з вищевказаним рішенням, розпочав процедуру адміністративного (досудового) оскарження до вищестоящих органів Пенсійного фонду.

12.12.2012 позивач направив листом № 3413/9/05-028/808 від 12.12.2012 скаргу до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.

23.01.2013 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийняло рішення № 1550/08 про результати розгляду скарги, яким скаргу Держаної податкової служби у Київській області про скасування рішення № 7503 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03.12.2012 задоволено частково, вищевказане рішення скасовано в частині нарахування штрафних санкцій та пені в період з 20.03.2012 по 27.04.2012, управлінню Пенсійного фонду в Солом'янському районі м. Києва вказано винести нове рішення у відповідності до норм чинного законодавства.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, позивач 07.02.2013 подав повторну скаргу № 248/9/05-028/84 до Пенсійного фонду України на рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23.01.2013 № 1550/08 з урахуванням рішення управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва від 03.12.2012 № 7503 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

25.02.2013 Пенсійний фонд України виніс рішення № 4976/09-10 про залишення скарги без розгляду, в зв'язку із скасуванням рішення № 7503 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03.12.2012.

01.03.2013 управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва винесло рішення № 1176 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого, на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону № 2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну оплату (несвоєчасне переривання) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вирішило застосувати до позивача штраф в розмірі 23 739,88 грн. та нарахували пеню в розмірі - 2 617,21 грн. (за період з 21.03.2011 по 15.03.2012 ).

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги в частині скасування рішення управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва № 1176 від 01.03.2013 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки позивачем виконано свій обов'язок щодо своєчасності сплати єдиного внеску за січень 2011 року, січень 2012 та лютий 2012 року, та те, що суми сплаченого позивачем єдиного внеску були помилково зараховані на інші рахунки управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва внаслідок не повідомлення про зміну рахунків; Пенсійний фонд України під час залишення скарги без розгляду діяв з дотриманням норм чинного законодавства.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що при застосуванні до позивача штрафних санкцій та нарахуванні пені УПФ в Солом'янському районі м. Києва діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Пунктом 1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платником єдиного внеску є роботодавець, а саме підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ст.12 вищевказаного закону завданнями Пенсійного фонду є забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску; здійснює інші функції, передбачені законодавством.

Частинами 2 і 3 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. При цьому недоїмкою в розумінні п. 6 ч.1 ст.1 вказаного закону являється сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно до п. 7.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5 (далі - Інструкція) встановлено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до платників, на яких згідно з Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.6 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. При цьому, відповідно до ч.1 ст.7 Закону №2464 базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основу та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. При цьому, базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абз.3 та 4 п.1 ч.1 ст. 4 цього Закону, - календарний рік.

Колегія суддів звертає увагу, що з вищенаведених норм вбачається, що платник внеску повинен був виконати зобов'язання із сплати єдиного внеску не пізніше 20 числа місяця, наступного за базовим (звітним), тобто протягом (в період) 20 днів наступного місяця, який, відповідно, розпочинається з 1 числа місяця.

В даному випадку, як було встановлено судом першої інстанції, що визнається сторонами, базовим є календарний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2010 між Головним управлінням Державного казначейства України у м. Києві та управлінням Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва було укладено договір № 11-14/608 про здійснення розрахунково-касового обслуговування, відповідно до якого казначейство відкрило УПФ України в Солом'янському районі м. Києва 88 небюджетних рахунків, серед яких казначейство відкрило УПФ України в Солом'янському районі м. Києва розрахунковий рахунок 37199070002629.

Пунктом 4.2 р. 4 Інструкції, передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється платниками виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунка. Підпунктом 4.2.3 п .4.2 р.4 Інструкції встановлено, що днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунка платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду - день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунка платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду.

Порядком зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення їх платникам, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 27.09.2010 (далі - Порядок) визначено процедуру зарахування в рахунок майбутніх платежів або повернення платникам, на яких згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, суми помилково сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що помилково сплачені суми єдиного внеску та/або фінансових санкцій на неналежний рахунок органу Пенсійного фонду, перераховуються шляхом оформлення органом Пенсійного фонду розрахункового документа про перерахування коштів на відповідний рахунок органу Пенсійного фонду за заявою платника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження такої заяви.

11.02.2011 позивач платіжним дорученням № 64 перерахував Пенсійному фонду України кошти на рахунок 37199070002629 суму в розмірі 70 000,00 грн. (за 1 пол. лютого 2011, нарахування є. п. 34, 7 %).

13.01.2012 позивач платіжним дорученням № 9 перерахував Пенсійному фонду України кошти на рахунок на рахунок 37199070002629 суму в розмірі 52 000,00 грн. (за 1 пол. 01.12 р., нарахування єдиного соціального внеску 34, 7 %).

13.02.2012 позивач платіжним дорученням № 59 перерахував Пенсійному фонду України кошти на рахунок на рахунок 37199070002629 суму в розмірі 51 000,00 грн. (за 1 пол. 02.12 р., нарахування єдиного соціального внеску 34, 7 %).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску має право безоплатно отримувати від територіального органу Пенсійного фонду інформацію, необхідну для виконання обов'язків, покладених на платника згідно з цим Законом, а також для підтвердження надходження до Пенсійного фонду сплачених платником сум єдиного внеску.

Відповідно до п. 6. 3 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У даному випадку вимога надсилається платникам протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач не повідомляв платника єдиного внеску у лютому 2011 - лютому 2012 року про недоїмку, яка утворилась у зв'язку з помилковою сплатою єдиного внеску на неналежні рахунки.

Як вбачається з матеріалів справи 29.02.2012 позивач звернувся з заявою до управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва з проханням помилково перераховані кошти на розрахунковий рахунок 37199070002629 відповідно до вищевказаних платіжних доручень зарахувати на належний рахунок 37198071002629 за тарифом 34,7 % єдиний соціальний внесок (а.с. 15).

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що неналежне виконання органом Пенсійного фонду свого обов'язку щодо своєчасного повідомлення позивача про суми недоїмки зі сплати єдиного внеску призвело до збільшення кількості днів прострочення сплати позивачем єдиного внеску та, як наслідок, збільшення розміру нарахованої контролюючим органом суми пені, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Більше того, колегія суддів звертає увагу, що з 03.12.2012 по 06.12.2012 УПФ України в Солом'янському районі м. Києва проводилась перевірка позивача щодо правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків єдиного соціального внеску та інших платежів, за період з 01.10.2008 по 31.10.2012, за результатами якої було складено довідку № 1926 від 06.12.2012 про відсутність порушень вимог законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків, єдиного соціального внеску, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду. В даній довідці зазначено про відсутність порушення щодо сплати єдиного соціального внеску та інших платежів.

Доводи позивача про визнання протиправним рішення Пенсійного фонду України № 4976/09-10 від 25.02.2013 про залишення скарги без розгляду є безпідставним з огляду на наступне.

Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-7 від 08.10.2010 затверджено Порядок розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок), який визначає процедуру подання та розгляду органами Пенсійного фонду України заяв платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при узгодженні ними вимог про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, оскарженні рішень про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених ч. 10, ч. 11 ст. 25 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийняло рішення №1550/08 про результати розгляду скарги, яким рішення № 7503 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03.12.2012 було скасовано, та доручено відповідачу скласти нове рішення.

Як наслідок, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність порушень Пенсійного фонду України під час залишення скарги без розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 03.06.2013.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.