Ухвала суду № 31782184, 23.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2013 р. м. Київ К/9991/9798/12

№ К/9991/9798/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Бухтіярової І.О., Костенка М.І., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012

у справі № 2а/1570/3656/2011 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ТЕК «ЗЕКТЕР»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (СДПІ у м. Одесі)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Одесі від 18.05.2011: №№ 0000551510, 0000561510.

Судові рішення обґрунтовані висновком суду про правомірне віднесення позивачем витрат на оплату послуг з підготовки до відправки вантажів за господарськими операціями з ТОВ «Вимпел МТ», ТОВ «Салют Трейд», ТОВ «Укрвротметагро», ТОВ «Серія Проект», ТОВ «ПФ «Добробут», ТОВ «Аверспром», ТОВ «Маркет Стандарт», ТОВ «Імпорт Ком» та ТОВ «АВ Скайт» до складу валових витрат, а ПДВ за податковими накладними, виписаними цими особами, - до податкового кредиту з огляду на встановлений у судовому процесі факт реального виконання цих операцій та підтвердження цього первинними документами.

У касаційній скарзі СДПІ у м. Одесі просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), ст.ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 26.04.2011 № 180/15-1/33506789/20, про порушення позивачем норм пункту 1.32 ст.1, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР та пункту «д» підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, а саме: безпідставне віднесення витрат у загальній сумі 55842386,00 грн. до валових витрат в податковому обліку з податку на прибуток за ІІІ, IV квартали 2009 року, I, II квартали 2010 року за господарськими операціями з ТОВ «Вимпел МТ», ТОВ «Салют Трейд», ТОВ «Укрвротметагро», ТОВ «Серія Проект», ТОВ «ПФ «Добробут», ТОВ «Аверспром», ТОВ «Маркет Стандарт», ТОВ «Імпорт Ком» та ТОВ «АВ Скайт», а ПДВ у загальній сумі 11074774,00 грн., за податковими накладними, виписаними цими особами, - до податкового кредиту у податковому обліку з податку на додану вартість за липень 2009 року - червень 2010 року. При цьому контролюючий орган посилався на відсутність у вказаних юридичних осіб необхідних трудових ресурсів та основних фондів для здійснення господарської діяльності, що, за висновком контролюючого органу, свідчить про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та вказаними юридичними особами на поставку послуг з надання робіт з підготовки та відправки вантажу замовника, з перевалки експортних і транзитних зернових вантажів (з ТОВ «Укрвротметагро») та на невідповідність актів приймання виконаних робіт, наданих позивачем на підтвердження даних податкового обліку, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (Закон № 996-XIV).

На підставі акта перевірки СДПІ у м. Одесі прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.05.2011 № 0000551510 про визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 13843416,50 грн. ( у тому числі: 11074774,00 грн. - основний платіж та 2768693,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000561510 про визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 17450746,25 грн. ( у тому числі: 13960597,00 грн. - основний платіж та 3490149,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що позивачем (замовник) укладено ряд договорів підряду з юридичними особами (підрядники): з ТОВ «Серія Проект» - від 30.09.2009 № 41, з ТОВ «Аверспром» - від 09.02.2010 № 7, з ТОВ «Маркет стандарт» - від 06.01.2010 № 9, з ТОВ «Імпорт Ком» - від 06.01.2010 № 8, з ТОВ «АВ Скайт» - від 05.01.2010 № 1, з ТОВ «Промисловий форум «Добробут» - від 16.07.2009 № 24, з ТОВ «Салют Трейд» - від 27.04.2009 № 17, з ТОВ «Вимпел МТ» - від 28.01.2009 № 4. За умовами договорів, зміст яких у частині предмету договору, обсягу прав та обов`язків є ідентичним, підрядник зобов`язується виконати за завданням замовника роботи з підготування та відправки вантажу замовника (зернових, зернобобових, масляних культур та продуктів їх переробки), а також роботи з організації транзитних перевезень через територію України вантажів замовника. При цьому, відповідно до підпунктів 5.1.2, 5.1.3, 5.1.4 цих договорів, до організації підготовки до відправки вантажу замовника, входять, зокрема такі дії, як здійснення замовлення вагонів, забезпечення всіх дозвільних документів, оформлення залізничних накладних, сертифікатів від імені замовника; розрахунок ставки на території України; надання замовнику рахунків, необхідних до сплати; контроль за подачею і збиранням вагонів; контроль за зважуванням вагонів; контроль за якістю відвантаженої продукції; повідомлення замовника на його вимогу про виконані відвантаження; перевезення автотранспортом необхідних вантажів; підготовка до навантаження вантажу на судна через Одеський морський торговий порт (Одеський портовий елеватор та/або термінал «Інзернопродукт») та/або по прямому варіанту (вагон-судно), в тому числі: оформлення вантажно-транспортних накладних, контроль за переважуванням зерна, його якістю, оформлення на місцях відповідних бухгалтерських документів (договори, рахунки, накладні, довіреності, акти приймання-передачі, акти виконаних робіт). Також між позивачем (експедитор) та ТОВ «Укрвтормет» (виконавець) укладено договір від 01.10.2008 № 01/10/2008 про перевалку експортних і транзитних зернових вантажів, за умовами якого виконавець бере на себе зобов`язання з перевалки та внутрішньо-портовому експедируванню експортних зернових вантажів.

За наслідками виконання вказаних договорів сторони підписали акти про приймання виконаних робіт, підрядники виписали позивачу податкові накладні, а позивач здійснив оплату виконаних робіт.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості отриманих товарів (робіт, послуг) до валових витрат, а сум ПДВ у їх вартості на включення до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (робіт, послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР), суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

На основі досліджених у судовому процесі доказів, оцінка яким дана з дотриманням норм статті 86 КАС України, а саме: копій договорів (а.с. 106-110, 157-159, 210-212, 221-223 т.1; а.с.18-20, 55-57, 104-106, 180-182, 215-217 т.2), актів про приймання виконаних робіт (а.с. 111-124, 160-172, 213-214, 224-23, т.1; 21-28, 58-67, 107-120, 183-189, 218-219 т.2), податкових накладних (а.с. 125-139, 173-186, 215-217, 231-240. т.1; а.с. 1-3, 29-41, 68-85, 121-133, 189-194, 220-221 .т.2), платіжних доручень (а.с. 140-156, 187-209, 218-220, т.1; 4-17,86-103, 134-179, 195-214, 222-217 т.2), суди зробили обґрунтований висновок про фактичне придбання позивачем послуг з поставки робіт з підготування та відправки вантажів відповідно до умов вищевказаних договорів. Такий висновок підтверджується наданими позивачем до кожного з цих договорів копіями залізничних накладних та квитанцій про приймання вантажу (на маршрут або групу вагонів) на перевезення зерна Львівською, Одеською, Придніпровською залізницями та залізницями Білорусі, Польщі, Литви, Латвії; реєстрів відвантажених через Одеський морський торговий порт вантажів на судна; коносаментів. Ці документи містять інформацію щодо відправки, транспортування, навантаження (відвантаження) зерна, вантажовідправником якого вказано позивача, на експорт. Обсяг експортних операцій позивача та діапазон місцевості їх здійснення об'єктивно підтверджують його доводи про необхідність залучення до виконання робіт з організації підготовки та відправки вантажів та транзитних перевезень через територію України інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою цієї статті визначено, що первинні та зведенні облікові документи можуть бути складані на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Даючи оцінку актам про приймання виконаних робіт, наданих позивачем на підтвердження податкового обліку, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що допущені при складані окремих актів недоліки (відсутність інформації щодо місця складання, посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції) не свідчать про втрату цими актами сили первинних документів з огляду на наявність такої інформації щодо здійсненої господарської операції в інших первинних документах (договорах, податкових накладних).

Згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На час здійснення господарських операцій з поставки послуг позивачу ТОВ «Вимпел МТ», ТОВ «Салют Трейд», ТОВ «Укрвротметагро», ТОВ «Серія Проект», ТОВ «ПФ «Добробут», ТОВ «Аверспром», ТОВ «Маркет Стандарт», ТОВ «Імпорт Ком» та ТОВ «АВ Скайт» перебували в Єдиному державному реєстрі, на податковому обліку та в Реєстрі платників податку на додану вартість. Доводів щодо державної реєстрації цих юридичних осіб з порушенням правових норм СДПІ не наводить.

Відповідно до статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства країни, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: І.О. Бухтіярова М.І. Костенко