Ухвала суду № 31782138, 03.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2013 р. м. Київ К/9991/59530/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс Льон"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012

у справі № 2а/2570/359/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс Льон"

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.02.2012 позов задоволено: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 11.01.2012 №0000212320 та №0000202320 від 11.01.2012.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.02.2012 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень, серпень 2011 року, складено акт перевірки від 22.12.2011 № 3697/23/37022132, в якому встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з ПДВ за червень 2011 року на 13500,00 грн. та за липень 2011 року на 35100,00 грн.;

- п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2011 року на 13500,00 грн. та за серпень 2011 року на 35100,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 11.01.2012 № 0000212320, яким визначено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 48600,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 24300,00 грн.;

- від 11.01.2012 № 0000202320, яким встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 48600,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за операціями з контрагентами, а винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції не погодився із таким висновком суду першої інстанції, враховуючи при цьому, що

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції погодився з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, про безтоварність господарських операцій між позивачем, ТОВ Фірмою «Баварія-Ф» та ТОВ Фірма «Сат Імпекс», у зв'язку з чим правочини, укладені позивачем з вказаними контрагентами, є нікчемними, тобто, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Однак, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам, передбачених ст. ст. 69, 159 КАС України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Бімекс Льон» було укладено з ТОВ Фірма «Сат Імпекс» та ПП «Баварія-Ф» договори купівлі-продажу, за умовами яких останні продають та передають у власність ТОВ «Бімекс Льон» товар, а позивач зобов'язується прийняти товар по акту прийому-передачі та оплатити вартість товару. Транспортування товару здійснюється за рахунок контрагентів позивача.

В матеріалах справи наявні та в акті перевірки не заперечується наявність та дослідження при перевірці первинних документів бухгалтерського обліку та податкової звітності щодо здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, зокрема це: акти здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури, податкові накладні, платіжні доручення.

Податковий орган, роблячи висновки про відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без мети настання реальних наслідків, а отже, всі правочини, здійснені позивачем при придбані товарів є нікчемними.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Слід зазначити, що нікчемність угод повинна встановлюватися з огляду на приписи цивільного законодавства України в судовому порядку, а не шляхом зменшення за актом перевірки податкового кредиту з ПДВ у платника податку, який має належним чином оформлені податкові накладні, всі належні первинні документи, які доводять реальність вчинення господарської операції та добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті,

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення правочинів між позивачем та його контрагентами.

Також, відсутні докази порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору (згідно зі ст. 228 ЦК України), як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

За наведених обставин, судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій з поставки товарів, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій з поставки, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс Льон" задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.02.2012 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль