Ухвала суду № 31782090, 30.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 року м. Київ К/9991/74991/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Муравйова О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 14.04.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010

у справі № 13/534/08-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Сервіс»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Сервіс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Альфа Сервіс») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2008 № 0002442302/0.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 14.04.2010, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена планова документальна виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт від 20.06.2008 № 79/23-2/31415475.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2008 № 0002442302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 7690,50 грн.

При визначенні даного донарахування відповідач посилається на редакцію пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон), яка діяла до набрання чинності норм Закону України № 2505-IV від 25.03.2005, яким було внесено зміни до Закону України «Про податок на додану вартість».

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено про неприпустимість висновку податкового органу, що факт порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону виник внаслідок порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судами встановлено, що предметом донарахування є суми податкового кредиту за 2006 рік. У свою чергу з 31.03.2005 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону передбачено, що відповідні суми податку на додану вартість можна включати до складу кредиту, якщо дані суми пов'язані з господарською діяльністю платника.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що податковий орган застосував неналежну норму права, засновуючи свої висновки на залежності права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту від права на валові витрати, чим порушив вимоги Закону України «Про систему оподаткування в Україні», згідно якого при проведення перевірки повинні застосовуватися норми права, що діяли у відповідний перевіряємий період.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що отримання аудиторських послуг не могло принести позивачу доход, але такі витрати є необхідною складовою при підготовці, організації та ведення виробництва, продажу продукції, виконання робіт та надання послуг.

Стаття 3 Закону України «Про аудиторську діяльність» передбачає, що аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів. Суттєвою є інформація, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитися з ініціативи суб'єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов'язковий аудит). Аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов'язані з їх професійною діяльністю, зокрема, по веденню та відновленню бухгалтерського обліку, у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Отже, прийняття рішення про необхідність проведення відповідної аудиторської перевірки, або придбання постійних аудиторських послуг у вигляді консультацій, може здійснюватись суб'єктом господарювання за власною ініціативою. Метою придбання таких послуг закон визначає перевірку достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Таким чином, придбання аудиторських послуг прямо пов'язано з веденням та організацією виробництва та впливає на економічні результати господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова та податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, отже правильність ведення бухгалтерського обліку напряму впливає на показники податкової звітності підприємства, помилка в яких може призвести до накладення на платника податків фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, з посиланням на п. 5.1 та пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що законом прямо передбачено можливість включення витрат на придбання аудиторських послуг по проведенню добровільного аудиту до складу валових витрат. При цьому, законом не встановлено будь-яких додаткових ознак або умов, при наявності яких треба розрізняти, які аудиторські послуги можна відносити до складу валових витрат, а які ні.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Альфа Сервіс» та ТОВ «Аудиторська фірма «Професіонал аудит» були укладені договори від 30.03.2006 про перевірку правильності нарахування комунального податку, податку на прибуток, утримання податку на доходи фізичних осіб та від 04.01.2007 про надання консультацій з питань економіко-правового забезпечення господарської діяльності підприємства. Встановлено, що у перевіряємий період по укладеним договорам було сплачено 18600,00 грн., у тому числі 3100,00 грн. податку на додану вартість, а сума відсторнованого податкового кредиту по аудиторським послугам становить 3580,00 грн.

Також, судами встановлено, що в акті перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, було відображено недостовірну і неповну інформацію, а саме, при зазначенні відомостей про включення позивачем до складу валових витрат, витрат на аудиторські послуги по II кварталу 2007 року включено вартість послуг за договором, який не знайшов свого відображення в акті перевірки.

Між ТОВ «Альфа Сервіс» та ТОВ «Аудиторська фірма «Професіонал аудит» був укладений договір від 22.12.2006 про надання послуг у формі консультацій з питань порядку складання первинних документів щодо операцій суборенди приміщень, порядку оподаткування операцій по договорах, що укладені з приватними підприємцями - платниками єдиного податку. Сума 2880,00 грн., в тому числі податок на додану вартість була сплачена платіжним дорученням №706 від 03.05.2007.

Факт надання послуг за вказаним договором підтверджується актом виконаних робіт від 05.01.2007, проте відповідач виключив цю суму із складу валових витрат, а суму податку на додану вартість із складу податкового кредиту.

Крім того, в акті перевірки відповідачем зроблено висновок про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат, витрат за договором, укладеним між ТОВ «Альфа Сервіс» та ВАТ «Авто капітал» про надання маркетингових послуг, оскільки ці витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача та не підтверджено відповідними документами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість такого висновку відповідача.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами встановлено, що під час перевірки позивачем було надано первинні документи, які свідчили про отримання від ВАТ «Авто капітал» маркетингових послуг, а отже, у відповідача не було підстав для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Запорізької області від 14.04.2010 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя відхилити.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 14.04.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)О.В. Муравйов З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова