Ухвала суду № 31782071, 30.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 року м. Київ К/9991/54/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Муравйова О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010

у справі № 2а-47163/09/1670

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МіС»доКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпровизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МіС» (далі по тексту - позивач, ТОВ «МіС») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 00038522301/2317 від 17.07.2009 та № 0003852301/3056 від 24.09.2009.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2009, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2009, складено акт від 07.07.2009 № 2951/23-209/31194504, яким встановлено порушення ст. 21 Закону України «Про оренду землі», щодо заниження задекларованої плати за землю у розмірі 15538,83 грн., в тому числі, за період з 01.04.2008 по 31.12.2008 в сумі 11068,55 грн., за період з 01.01.2009 по 31.03.2009 в сумі 4470,28 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.07.2009 № 00038522301/2317, яким позивачу згідно ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 23308,25 грн.

За результатами розгляду скарги, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 24.09.2009 № 0003852301/3056 на суму 23308,25 грн., в якому встановлено новий строк сплати зобов'язань з орендної плати за землю.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що підстав для донарахування позивачу податкового зобов'язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» у розмірі 23308,25 грн. у податкового органу не було.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю» (далі по тексту - Закон) встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ст. 19, ст. 21 Закону, розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) та орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за період з 01.04.2008 по 31.03.2009 ТОВ «МіС» орендувало у Кременчуцької міської ради земельні ділянки несільськогосподарського призначення на підставі укладених договорів оренди від 21.03.2005, від 05.10.2007, від 10.09.2007, від 03.02.2006, від 03.02.2006, від 19.05.2005.

На виконання зазначених договорів позивач розрахував орендну плату у розмірах, що передбачені договорами оренди та задекларував її, що підтверджується копіями податкових декларацій.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості висновку відповідача щодо заниження позивачем орендної плати за землю.

Статтею 652 Цивільного Кодексу України (далі по тексту - ЦК України) передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, односторонню зміну умов договорів заборонено.

Судами вірно встановлено, що оскільки вказані договори оренди земельних ділянок є цивільно-правовими угодами, укладання, зміна та виконання яких ґрунтуються на нормах цивільного законодавства, позивач, в такому випадку, не мав права самостійно в односторонньому порядку змінити встановлений розмір орендної плати.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що посилання відповідача на невиконання позивачем приписів ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» щодо розміру орендної плати на рівні трикратного розміру земельного податку є необґрунтованим, оскільки відповідачем не надано доказів, які б свідчили про ухилення позивача від внесення змін до договорів щодо збільшення ставки орендної плати.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону, ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)О.В. Муравйов З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова