Ухвала суду № 31781965, 30.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2013 р. м. Київ К/9991/42431/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Муравйова О. В.секретаря судового засідання Волошина В.М.

представник позивача Ільчик І. С.

представник відповідача Кожем'яченко А. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Шугар Компані" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Шугар Компані" (далі - ТОВ "Юкрейніан Шугар Компані") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області (далі - ДПІ у Жовтневому районі) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року позов ТОВ "Юкрейніан Шугар Компані" задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Жовтневому районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року у та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ТОВ "Юкрейніан Шугар Компані".

ТОВ "Юкрейніан Шугар Компані" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Жовтневому районі в період з 19.01.2010 року по 01.02.2010 року проведено позапланову виїзну перевірку підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в серпні 2007 року, березні, травні 2009 року. За результатами перевірки був складений акт від 08.02.2010 року №56/23-34539925.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: підпункту "б" п.р 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, внаслідок чого було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2009 р. на суму 1635061 грн. та підпункту "а" п.п 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2009 року на суму 1403144, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 17.02.2010 року №0000082301/0, від 28.04.2010 року №0000082301/1, від 16.07.2010 року №0000082301/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2009 року на 1635061, 00 грн. та за травень 2009 року на 1403144, 00 грн.

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за березень 2009 року на суму 1635061, 00 грн., суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Підпункт 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює порядок дій податкового органу у випадку якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Відповідно до вказаної норми, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що акт перевірки не містить результатів перевірки фактичної сплати позивачем податку на додану вартість, який був ним включено до складу податкового кредиту у березні 2009 року. Заперечення відповідача щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2009 року суперечать змісту акту перевірки від 08.02.2010 року та акту перевірки від 15.06.2009 року. Акт перевірки від 08.02.2010 року не містить жодних обґрунтувань щодо оплати податку на додану вартість, який включено позивачем до складу податкового кредиту у травні 2009 року, та жодних пояснень, щодо виникнення вказаної відповідачем суми. Зазначена сума не відповідає додатку 11 до акту перевірки від 08.02.2010 року, в якому наведені зведені дані щодо задекларованих позивачем та встановлених у ході перевірки показників розділу III «Розрахунки с бюджетом за звітний період» декларації з ПДВ. Вказана сума не узгоджується з декларацією з податку на додану вартість за березень 2009 р., поданою позивачем, а також з даними перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за березень 2009 року, яка була здійснена ДПІ (Акт перевірки від №05.11.2009 року №1177/23-34539925) та раніше прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 17.11.2009 року №0000832301/0.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивач не порушив п.п 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому рішення щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за березень 2009 року на 1635061, 00 грн. є безпідставними.

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за травень 2009 року на суму 1403144, 00 грн., суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Відповідно до п.п 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205, акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно з п.п 2.3.2 Порядку у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, працівники ДПІ повинні зазначити в акті перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що акт перевірки від 08.02.2010 року не містить переліку документів, які на думку відповідача були відсутні у позивача під час здійснення перевірки, до акту перевірки не додано пояснень посадових осіб позивача, та не відображені факти відмови від надання таких пояснень. Вказане це свідчить про невідповідність складеного акта перевірки вимогам вищевказаного наказу, а тому не доводить факту відсутності у позивача під час здійснення перевірки документів, що підтверджують сплату ПДВ. Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2009 року, яка була подана до ДПІ 16.06.2009 року, позивач не звертався до останнього із заявою про бюджетне відшкодування ПДВ на банківський рахунок. Акт перевірки від 08.02.2010 року не містить жодних обґрунтувань зроблених перевіряючими висновків та будь-яких пояснень щодо виникнення вказаної суми, яка також не відповідає інформації наведеної відповідачем у додатку 11 до нього.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що рішення відповідача про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за травень 2009 року на 1403144, 00 грн. є безпідставним.

Щодо заяви до бюджетного відшкодування ПДВ, сплаченого у попередніх податкових періодах, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Згідно з п.п 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Закон України "Про податок на додану вартість" не обмежує право платника податків заявляти вимоги про повернення суми бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з порушенням норм чинного законодавства складений як сам акт перевірки, так і викладені в ньому факти, які ґрунтуються на припущеннях, без зазначення будь-яких первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Згідно приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із підпунктами 2.4.1, 2.4.2 пункту 2.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205, висновок акту перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів, а виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється. Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у пункті 4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування заявлених порушень, затверджених наказом ДПА України від 11.09.2008 року №584.

Відповідно із пунктами 1.3, 1.5, 1.6 Порядку - результат перевірки оформлюється складанням відповідного акту. Акт, це службовий документ, який не тільки підтверджує проведення виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, але він є єдиним передбаченим законом документом, який повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушення норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами виїзної планової перевірки в акті викладаються усі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до підпункту 2.3.4 п. 2.3 ст. 2 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка тощо).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що висновки акту перевірки від 08.02.2010 року є неузгодженими з його описовою частиною, він містить друкарські помилки, має два однакових за змістом пункти 3.3.3, а в останньому абзаці пункту 3.6 є посилання на додаток 20, який не має жодного відношення до змісту цього абзацу. Згідно викладеному в акті перевірки позивач повинен був в декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року врахувати висновки ДПІ за наслідками перевірок, які було здійснено після подання цієї декларації, у тому числі висновок цього ж акту перевірки щодо завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та жовтень 2009 року на суму 65905, 00 грн. Жодних пояснень з боку відповідача стосовно того, в який спосіб позивач повинен був це зробити, - акт перевірки від 08.02.2010 року не містить.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Юкрейніан Шугар Компані".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року - без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко О. В. Муравйов