Ухвала суду № 31781960, 30.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2013 р. м. Київ К/9991/73825/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Муравйова О. В., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року у справі за позовом Комунального підприємства "Радивилівкомуненергія" до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Комунальне підприємство "Радивилівкомуненергія" (далі - КП "Радивилівкомуненергія") звернулось до суду з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області (далі - Дубенська ОДПІ) в якому просить визнати дії неправомірними та зобов'язати вчинити певні дії.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року позов КП "Радивилівкомуненергія" задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року апеляційну скаргу Дубенської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Дубенська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити КП "Радивилівкомуненергія" у задоволені позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Дубенською ОДПІ з 24.02.2011 року по 02.03.2011 року було проведено позапланову виїзну перевірку КП "Радивилівкомуненергія" з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 21.02.2010 року. За результатами перевірки 09.03.2011 року складено акт № 53/23/30491560.

Перевіркою встановлено порушення пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, а саме підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 31895, 00 грн.

За наслідками перевірки Дубенською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000072350 від 18 березня 2011 року, яким КП "Радивилівкомуненергія" збільшено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 39868,75 грн., у тому числі за основним платежем 31895,00 грн., за штрафними санкціями 7973,75 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що КП "Радивилівкомуненергія" зареєстроване як юридична особа, є платником ПДВ, належить до комунальної власності, здійснює основний вид діяльності за КВЕД "виробництво та розподіл тепла" за відповідно встановленими тарифами. Тарифи визначені місцевими органами є нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат.

Відповідно до п.4 ст.31 Закону України від 24.06.2004 року №1875-IV "Про житлово-комунальні послуги", у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Для житлово-комунальних послуг, на які встановлено регульовані тарифи, базою оподаткування є тариф, який оподатковується ПДВ за ставкою 20%.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до протоколу № 16 від 08.07.2008 року та протоколу №11 від 02.03.2009 року, комісія узгодила заборгованість КП "Радивилівкомуненергія" минулих років 2005-2007 з різниці в тарифах в обсязі 358293, 00 грн. та узгодила заборгованість за 2008 рік з різниці в тарифах в обсязі 53584, 00 грн. Відповідно до вимог Законів України про Державний бюджет на 2008 та 2009 рік, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, позивач одержав субвенції (дортації) з державного бюджету, які перераховувалися місцевим бюджетам на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (одержані кошти КП "Радивилівенергія" відповідно були перераховані платіжними дорученнями відповідно до зобов'язань, визначених договорами, іншим підприємствам). Отримані КП "Радивилівкомуненергія" субвенції (дотації), призначені для покриття збитків підприємства у зв'язку з державним регулюванням цін і тарифів, є неоплатними і не пов'язані з компенсацією населенню вартості наданих позивачем послуг по постачанню теплової енергії.

Перерахування бюджетних дотацій здійснювалося для покриття понесених витрат позивачем в процесі виконання статутних завдань, якими його наділила Держава, а тому бюджетні субвенції (дотації) не є продажем товарів (робіт, послуг).

Формування податкового кредиту платниками, які отримали зазначені субвенції як різницю в тарифах на теплову енергію, на час виникнення спірних правовідносин регламентувалось нормами Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Перелік операцій, які обмежують право підприємства на податковий кредит, визначений статтями 3 та 5 Закону України "Про податок на додану вартість", не містить операцій з продажу теплової енергії споживачам та операцій з отримання підприємствами субвенцій (дотацій) у зв'язку з державним регулюванням цін.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що операцій які не є об'єктом оподаткування, та операцій, які звільнені від оподаткування, підприємство не здійснювало, а відповідно не порушувало вимоги п.п.7.4.2, п.п.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Чинним законодавством не встановлено будь-яких винятків з передбаченого п.7.4 і п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" порядку визначення податкового кредиту і податкових зобов'язань для операцій з продажу товарів (робіт, послуг), реалізація яких населенню здійснюється за регульованими тарифами та супроводжується виплатою продавцю субвенцій з бюджету на покриття збитків.

У разі придбання за рахунок бюджетних коштів (дотацій, субсидій, трансфертів) товарів (послуг) чи основних фондів, суми ПДВ, сплачені при їх придбанні, можуть бути включені до податкового кредиту за умови дотримання інших умов Закону щодо формування податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що платником податків при формуванні податкового кредиту інші вимоги Закону були дотримані. Під час проведення перевірки контролюючим органом не було встановлено інших порушень, зокрема порушень щодо оформлення податкових накладних, на підставі яких підприємство формувало податковий кредит та оплати.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ від 18 березня 2011 року №0000072350.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги є законними, обгрунтаваними та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко О. В. Муравйов