Ухвала суду № 31781944, 30.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2013 р. м. Київ К/9991/42333/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Муравйова О. В.секретаря судового засідання Волошина В.М.

представник позивача не з'явився

представник відповідача Руднєва Н. Ф.

представник прокуратури Клюге Л. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТФ" Укрметекспорт" до Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗТФ" Укрметекспорт" (далі - ТОВ "ЗТФ" Укрметекспорт") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області (далі - ДПІ у м. Краматорську) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року позов ТОВ "ЗТФ" Укрметекспорт" задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Краматорську залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у м. Краматорську подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2011 року у та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ТОВ "ЗТФ" Укрметекспорт".

До касаційної скарги ДПІ у м. Краматорську приєдналась прокуратура Донецької області.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Краматорську було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ЗТФ «Укрметекспорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року. За наслідками перевірки було складено акт від 27.12.2010 року №2853/23-2-20353350.

Зазначеним актом встановлено порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: занижено податок на прибуток на загальну суму 1172333,00 грн., та порушення п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено податок на додану вартість на загальну суму 888434,00 грн., Порушення виникли внаслідок укладення позивачем нікчемного правочину з ПП «ПКФ «Донбасінвест компані» - угода від 23.10.2009 року №23/10-09, який не спричинив реального настання правових наслідків.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.01.2011 року №0000022302/0/654, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 888434,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 222108,50 грн. та від 10.01.2011 року №0000012302/0/748, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1172333,00 грн. та штрафних санкцій 293083,25грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП «ПКФ «Донбасінвест компані» укладено договір поставки товару №23/10-09 від 23.10.2009 року. Предметом договору є поставка Постачальником товарів, обладнання та матеріалів в асортименті, по кількості та по ціні, які вказані в специфікаціях. Крім того, встановлено, що на момент виконання умов договору ПП «ПКФ «Донбасінвест компані» зареєстровано платником податку на додану вартість.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судами попередніх інстанцій зазначено , що постанова Господарського суду Луганської області по справі №22/856 від 21.12.2010 року про визнання ПП «ПКФ «Донбасінвест компані» банкрутом, була прийнята вже після здійснення операцій по спірному договору від 23.10.2009 року №23/10-09, а відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, та порушення справи про банкрутство у відношенні контрагента після виконання ним умов за договором, не може обумовити нікчемність всіх правочинів, що укладаються юридичною особою.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до абз. 4 п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що первинні документи складені у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині визнання протиправним податкове повідомлення-рішення №0000012302/0/748 від 10.01.2011 року, яким позивачу за порушення п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 1465416,25грн.

Відповідно до п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку. В контексті спірних правовідносин таким фактором є фактичне надання ПП «ПКФ «Донбасінвест компані» послуг з поставки товарів у комерційному відношенні у межах господарської діяльності позивача.

Згідно з п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 937866,76 грн. відображені позивачем в додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість „Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за звітні періоді.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про відсутність порушення позивачем п.п 7.4.1, п. 7.4, п.п 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та неправомірність нарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1110542,50 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "ЗТФ" Укрметекспорт".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області податкової служби залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2011 року - без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко О. В. Муравйов