Ухвала суду № 31781922, 30.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2013 р. м. Київ К/9991/54924/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Муравйова О. В. Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Мілк" та Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Мілк" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер Мілк" (далі - ТОВ "Майстер Мілк") звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року позов ТОВ "Майстер Мілк" задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Кременчуцької ОДПІ від 27.12.2010 року №0000342200/0/4499 у частині застосування до ТОВ "Майстер Мілк" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 245,06 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року апеляційну скаргу ТОВ "Майстер Мілк" задоволено частково. Апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ залишено без задоволення. Скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень №0007812301/0/4498 та №0007802301/0/4497 від 27.12.2010 року в частині донарахування сум податкових зобов'язань в розмірі 37276,50 грн. В цій частині прийнято нову постанову, якою задоволені позовні вимоги ТОВ "Майстер Мілк". В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої та апеляційної інстанції ТОВ "Майстер Мілк" та Кременчуцька ОДПІ подали касаційні скарги.

ТОВ "Майстер Мілк" просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Кременчуцької ОДПІ просить скасувати Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року в частині задоволення позовних вимог позивача та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

ТОВ "Майстер Мілк" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

З 29.10.2010 по 09.12.2010 Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Майстер Мілк" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 14.12.2010 року №6919/23-209/31847512.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 27.12.2010 року винесено податкове повідомлення-рішення №0007802301/0/4497, яким визначено ТОВ "Майстер Мілк" податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 44888,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0007812301/0/4498, яким визначено ТОВ "Майстер Мілк" податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 29822,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0031341702/0/4476, яким визначено ТОВ "Майстер Мілк" податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2789,55 грн.; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.12.2010 року №0000342200/0/4499, яким визначено ТОВ "Майстер Мілк" пеню за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у сумі 41316,06 грн.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.12.2010 року №0007812301/0/4497, суд апеляційної інстанції зазначив наступен

Відповідно до п.п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, встановлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Абзацом 4 п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

У відповідності до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає: облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може видаляти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства".

Судом апеляційної інстанції зазначено, що для позивача, як продавця, що не здійснює транспортування, товарно-транспортна накладна у випадку її оформлення мала б лише статус документу, що супроводжував в подальшому вантаж покупця, а не статус документу, за яким підприємство повинно було б будувати свій бухгалтерський облік в частині відпуску ТМЦ. Для позивача факт передання товару було засвідчено оформленням наявних видаткових накладних.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Майстер-Мілк» та ПП «Прайм-Альфа-СВ» укладений договір від 15.10.2008 № 390 про поставку комплектуючих та запчастин до обладнання. Надані позивачем видаткова накладна і податкова накладна, а також банківські виписки про оплату коштів на виконання договору є первинними документами та відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.1995 року.

Правилами податкового обліку не передбачено обов'язкового складання та обліку товарно-транспортних накладних для підтвердження факту приймання-передачі товару від одного контрагента іншому. Зазначені накладні можуть вважатись обов'язковими для відображення факту транспортування товару, а факт передачі товару підтверджується звичайною видатковою накладною.

Для віднесення на валові витрати достатньо підтвердити факт отримання товару та оплати за нього грошових коштів.

Положенням п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому законі, не дозволяється.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено норми, за якою відсутність товарно-транспортних накладних унеможливлювало б віднесення витрат по господарській операції з придбання, а не транспортування товарів, до складу валових, при наявності інших первинних документів. Тим більше, вимогами правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язкового складання товарно - транспортних накладних в підтвердження віднесення витрат на придбання товару до складу валових.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Майстер-Мілк» та ПП «Олетон-Запчастина» був укладений договір на виконання послуг від 20.07.2009 №18. На підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем надано бухгалтерські та податкові документи, а саме: акт виконаних робіт від 01.09.2009 року б/н, акт виконаних робіт від 03.09.2009 року №27/08, податкову накладну від 01.09.2009 року №19, податкову накладну від 03.09.2009 року № 25.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що ТОВ «Майстер Між» були правомірно віднесені витрати на придбання послуг від ПП «Олетон Запчастина» до складу валових.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Майстер-Мілк» були укладені договори на перевезення вантажів від 01.07.2009 року №27 з ФО-П ОСОБА_1 та від 05.10.2009 року (усний) з ОСОБА_2 Крім того, ТОВ «Майстер-Мілк» були укладені договори на виконання транспортних (експедиторських) послуг від 01.01.2009 №01/01 з ФО-П ОСОБА_3; від 10.09.2009 року №10/09 з ФО-П ОСОБА_4 та від 22.03.2010 року (усний) з ФО-П ОСОБА_5

Судом апеляційної інстанції зазначено, що видаткові накладні повністю відповідають вимогам до первинних документів, які пред'являються п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.1995 року.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що правомірним є підтвердження валових витрат позивача у 3 кварталі 2009 року та 2 кварталі 2010 року наданими первинними документами бухгалтерського обліку, і відповідно, правомірного віднесення позивачем до складу валових витрат витрати по оплаті транспортних послуг.

Щодо визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007812301/0/4498 від 27.12.2010 року, суд апеляційної інстанції зазначив наступне.

Відповідно до підпункту 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України №166 від 30.05.1997 року, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо говірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих "сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток

- або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що тільки податкова накладна, видана платником податку, який надає товари (послуги) -є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки містить відомості про продавця товару, про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Достатніми підставами для виникнення у позивача права на податковий кредит є факт підписання актів здачі-приймання виконаних робіт та отримання податкових накладних від контрагентів.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що завищення ТОВ «Майстер Мілк» зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2009 року за операцією з ПП «Прайм - Альфа - СВ» , за вересень 2009 року, по операціях з ПП «Олетон - Запчастина» на загальну суму 19881, 00 грн. не мало місця, оскільки до складу податкового кредиту вищезазначені суми ПДВ віднесені на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних постачальником товарів та отриманих платником податку в звітному податковому періоді.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що на момент здійснення господарських операцій, контрагенти - продавці «Прайм - Альфа - СВ» та ПП «Олетон - Запчастина» знаходилися в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2010 року №0031341702/0/4476, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Майстер Мілк» не включило до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді вартості замовленої питної води.

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпунктів «б» та «е» п.п 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді:

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Підпункт 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що до валових витрат платника податку на прибуток підприємств включаються витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України, який для банківських установ доповнюється переліком, затвердженим Національним банком України.

До переліку, що встановлений Кабінетом Міністрів України у постанові від 27 червня 2003 року №994 «Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат», не віднесено надання працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, питної води.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що вартість безоплатно наданої платнику податку питної води є згідно підпункту «б» п.п 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок доходів фізичних осіб» його доходом, що підлягає оподаткуванню, та до складу валових витрат підприємства не включається.

Статтею 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи) (пункт 17.1), особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів , є для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент (підпункт «а»пункту 17.2).

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивач, який оплачував найманим працівникам питну воду, є податковим агентом, на якого законом покладено обов'язок нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету. Отже, позивач безпідставно не утримав податок з доходів фізичних осіб у загальній сумі 929,85 грн. у ІІІ, ІV кварталах 2009 року та І та ІІ кварталах 2010 року, а тому податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 27.12.2010 №0031341702/0/4476 є правомірним та таким що ґрунтується на положеннях діючого законодавства.

Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.12.2010 року №0000342200/0/4499, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що поставка за контрактом від 14.08.2008 року №28/08 з компанією «ФудМайстер-АйсКрим» була здійснена позивачем 10.06.2009 року. Граничний термін надходження виручки в іноземній валюті припав на 07.12.2009 року. Виручка у сумі 538,49 дол. США нерезидентом погашена (шляхом взаємозаліку) несвоєчасно (12.03.2010 року). Кременчуцькою ОДПІ нараховано пеню за вказаним контрактом у сумі 1225,30 грн. за період з 08.12.2009 року по 12.03.2010 року. Як слідує зі змісту позовних вимог, позивач не згоден з нарахуванням цієї суми пені лише з підстави порушення відповідачем строку, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України, при її нарахуванні. Таким чином, спору між сторонами щодо фактичних обставин немає.

За своєю суттю пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті при здійсненні господарської діяльності є адміністративно-господарською санкцією, а тому її нарахування повинно здійснюватися з 01.01.2004 року з урахуванням строку, встановленого ст. 250 Господарського Кодексу України.

Відповідно до ст. 250 Господарського Кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку що пеню у сумі 245,06 грн. за період з 08.12.2009 року по 26.12.2009 року нараховано контролюючим органом поза межами строку, встановленого ст. 250 ГК України для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, а отже спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій підлягає визнанню протиправним та скасуванню у частині визначення пені у сумі 245,06 грн. Решта суми пені в 980,24 грн. за період з 27.12.2009 року по 12.03.2010 року нарахована відповідачем в межах строку, встановленого ст. 250 ГК України.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що поставка за контрактом від 25.05.2009 року №2/09 з ТОВ «Промагрокомплект» була здійснена позивачем 14.07.2009 року. Граничний термін надходження виручки в іноземній валюті припав на 10.01.2010 року. ТОВ «Майстер Мілк» подало до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-Промисловій палаті України позовну заяву про стягнення з ТОВ «Промагрокомплект»суми заборгованості по експортному контракту від 25.05.2009 року №2/09. Справу прийнято до провадження постановою суду - 12.01.2010 року. Кременчуцькою ОДПІ нараховано пеню за вказаним контрактом у сумі 158,72 грн. за один день - 11.01.2010 року.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що відсутнє порушення відповідачем строку, встановленого ст. 250 ГК України, оскільки порушення мало місце - 11.01.2010 року, а пеня нарахована рішенням - 27.12.2010 року, тобто в межах року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Майстер Мілк" підлягають тільки частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Мілк" та Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко О. В. Муравйов